Боюсь дорослішати,не хочу дорослішати.
Зараз усі мої друзі їздять на заробітки,живуть окремо від батьків. Я розуміючи,що і мені треба покидати рано чи пізно батьківське гніздо ловлю панічну атаку. Я так не хочу і боюсь цього. Хочеться бути біля мами. Допомагати їй. Я ніби зупинилась у дитинстві. Мене це лякає. Я сама не розумію чому і що мене лякає. Мені просто хочеться бути з батьками поруч,бути їхньою маленькою доцьою. Раніше я про це думала,але було рано для таких думок. А от уже скоро й 20. Мені не хочеться своєї сім‘ї,але я маю коханого. Як це відпустити? Я сама дуже тривожна людина. Маю невроз нав‘язливих станів ,щось у цьому роді. Я розумію що всім не хочеться дорослішати,але у мене це аж до паніки. Так не повинно бути…(((
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.