Upsihologa Logo
У психолога Українські психологи
«Ти сказав раз – я повірив, ти сказав два – я почав сумніватися, ти сказа...»
Питання від: Margo Вік: 26

як пробачити рідній матері її байдужість

Мої батьки розлучилися і коли мені було 7 років я покинула маму і вирішила жити з татом (точніше з його батьками, оскільки сам тато майже завжди був за кордоном і мав іншу сім\'ю). Молодша сестра сестра залишилася жити з мамою, але фактично її виховува бабуся (мамина мама). В ті часи спілкування з мамою відбувалося через листи, кілька раз вона приїжала до мене. Коли мені випивнилося 15 років я пішла вчитися. Мама й надалі майже не підтримувала зі мною спілкування. Могла привітати з Днем народження і то не завжди. На фоні того, що подрузі, з якою я жила, мама дзвонила тричі на день, а моя мені навіть раз в місяць не дзвонила - було боляче. Але я звикла, що її, як мами, у мене немає. Я не відчувала до неї материнських почуттів. Пізніше я потрапила в лікарню і мама почала дзвонити, дізнаватися як здоров\'я. Я була холодною. Але з кількома такими дзінками я вирішила дати нам шанс відновити спілкування і відкрила для неї своє серце, я сама потягнулася до неї. Проте мама зникла (не буквально, перестала мені дзвонити). Після цього мені було ще більше боляче, ніж раніше. Адже до того я змирилася, що мама є десь далеко, але не в моєму житті. Але коли вона дзвонила, я подумала, що от зараз ми будемо спілкуватися як мама з дочкою, я потягнулася до неї, сама їй дзвонила. Але це було тимчасово....виходить, що мама була поруч тільки коли в мене були проблеми зі здоров\'ям, можливо вона пееживала за моє життя. Але коли все наладилося, вона знову віддалилася. Але ж я уже потягнулася....і було боляче. До сьогоднішнього часу ми бачилися кілька раз, але по більшій мірі завдяки моїй сестрі (сестра жила в одному селі з мамою і коли я приїжджала до сестри - бачила і маму). Тоді я знов подумала, що можна наладити контакт. Але коли я намагалася притулитися до неї, вона реагувала холодно, наче некомфортно себе почувала, наче не знала як мені відповісти. Під впливом алкоголю мама завжди вибачалася переді мною, казала, що вона погана мама для мене. Інколи я могла їй подзвонити, але розмова теж була холодною, не такою, яка має бути з мамою. Вона не приїхала на моє весілля, сказавши, що не має фінансової змоги і не знає як поводитися біля тата і інших родичів, з якими я жила. І я вирішила, що більше не намагатимуся наладити близькі відносини з нею. Що вона буде для мене просто біологічною матір\'ю.
Але може в цьому є моя вина? може вона тримає на мене образу, що я її покинула? або мама вважає себе винною переді мною за те, що майже не спілкувалася зі мною всі ці роки, як мама з дочкою? а може просто мама звикла жити без дітей і не хоче нічого налагоджувати, бо їй комфортно як є?
Не дивлячись на те, що я ніби звикла до того, що мами не було в моєму житті, я не відпустила цю образу і говорю на цю тему зі слізьми на очах.
Допоможіть відпусти мені цю образу. Образу до мами, якій не потрібна і не цікава власна дитина.
...
Що означають ці оцінки?

Оцінки питань

Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.

Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.

Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.

У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.

Відповіді психологів

Сочувствую, что у вас так сложилось с мамой, да и в целом с родителями.
Отпустить обиду, прожить всю боль, связанную с тем, что вы росли без мамы можно в длительной психотерапии. Увы, упражнений, как это сделать быстро, нет. И это не запрос для сайта. Только индивидуальная работа с психотерапевтом
...
Доброго дня!

"Допоможіть відпусти мені цю образу. Образу до мами, якій не потрібна і не цікава власна дитина."

Дуже співчуваю вашому болю. Не кожному завжди легко прийняти маму, яка турбується та виховувати і зовсім важко маму, яка відсторонена та емоційно-холодна. Розумію, що ви хотіли б знати причину, щоб полегшити свій біль. Але ви можете ніколи її не знайти.
В психології є багато дієвих інструментів, щоб працювати на прийняття мами. Вам необхідно підібрати собі психолога на сайті і працювати в особистій терапії.
Добрий день! Історія вашого дитинства і теперішнього життя наповнена біллю і образою на маму, «якій не потрібна і не цікава власна дитина». Ви говорите на цю тему зі сльозами на очах. І ваші емоції, почуття і переживання у цій ситуації нормальні. Ви з біллю переживаєте байдужість і відсутність матері у вашому житті. І це нормально хотіти емоційного контакту з мамою і ображатися за те, що вона не може його дати.
Та все ж таки звертаючи увагу на те, що вам 26 років, ви вже заміжня і маєте свою сім‘ю, скажіть, які події зараз у вашому житті спонукали до того, щоб звернутися на сайт до психологів за допомогою відпустити образу на маму? Що зараз відбувається у вашому житті? Вам подобається те, як ви живете? Чого ви хочете від життя? Які маєте плани на майбутнє?
Дивіться, як відпустити образу на маму - це складне питання, яке потребує уваги конкретно до вашого життя і вашої особистості. Це питання, яке потребує індивідуального підходу. Бо немає однакових, схожих історій відносин дочки-матері. Але, як правило, питання відносин з мамою постає: або в скрутні часи, або, коли все добре в житті і психіка готова згадувати минулі образи, стреси, проблеми і перепроживати їх так, щоб вони не причиняли болю, а були сумною згадкою.
З повагою, Олена Мороз (психолог, гештальт-терапевт)
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 327828 для Елена Владимировна Мороз

Крім материнських відносин, наразі наявні і інші болючі питання. З чоловіком в процесі розлучення через мою зраду. Я визнаю свою помилку і шкодую про вчинене. Але чоловік не пробачив і пішов. А я не можу його відпустити, хоч вже пройшло немало часу, не можу собі пробачити свій вчинок. Наразі це питання викликає в мене ще більше болі, ніж питання відносин з матір'ю.
Але питання по мамі було болюче завжди, воно не зараз загострилося.
Доповнення від автора питання ·

↩ Реакція на відповідь № 327825 для Ирина Николаевна Островерх

дякую за відповідь. я вже неодноразово думала про те, що потрібно скористатися послугами психолога. Але мене то ціни стримували, то вважала, що вже байдужа до цього. Хоч розумію, що в мені досі живе ця образа.
И тема прожить разрыв отношений с мужем, простить себя это тоже в индивидуальную терапию. Эти темы, уверена, связаны между собой. И то, как отношения с матерью повлияли на то, как вы строили отношения с мужем, тема прощения мамы и прощения себя - это все тесно переплетено и нуждается в том, чтобы вы разобрали это. Но на сайте это сделать невозможно
Павел Леонидович Басанский (Київ) — психолог
Павел Леонидович Басанский (Київ) психолог

Психолог більше не активний на сайті

Margo, схоже Вам важко відпустити не тільки образу до мами, але й почуття провини перед чоловіком.
Тобто взагалі складно щось відпускати та пробачати.
Є сенс звернутися для цього на психотерапію.
...
цитата:
Але може в цьому є моя вина?

цитата:
не можу собі пробачити свій вчинок.

Ваше гипертрофированное чувство вины мешает Вам жить.
Вы не сможете отпустить отношения с мамой и мужем, пока не закроете этот гештальт.
С этим надо идти в индивидуальную психотерапию.
...
Це питання архівовано. Нові відповіді більше не приймаються.
Увійдіть або зареєструйтеся, щоб відповісти.
Хочете зараз безкоштовно поставити питання психологу онлайн?