Извожу себя воспоминаниями
Я вполне понимаю что сравнивая с теми двумя периодами, моя жизнь сейчас не такая яркая, и не такая родная и приятная мне как была, поэтому я и утопаю в воспоминаниях чтобы почувствовать много положительных эмоций и в тоже время ощутить грусть поняв что это все невозвратимо.
Я этими действиями делаю себя очень больно и в тоже время эти моменты меня как будто поддерживают и дают надежду что я смогу в дальнейшем испытать хоть чуточку похожие чувства.
Наверное стоит заставить себя отпустить эти события и нагрузить разной активностью чтобы если не разнообразить жизнь то хотя бы отвлечься. Как лучше поступить, не в ущерб себе?
Потому что мои воспоминания иногда слишком реально ощущаются, я чувствую те же эмоции что и тогда с той же силой, разные предметы, запахи и слова сразу же отправляют меня к тем событиям и я ощущаю сильное тепло и думаю как же тогда было хорошо.
Буквально вчера смотря свою галерею и найдя забавные фотографии своего кота как он брыкаться на руках у моего родственника, я очень отчётливо почувствовала тактильное ощущение будто он у меня на руках и тоже как всегда пытается сбежать из моих рук, или ощутив скомканное у ноги одеяло мне показалось что это мой кот лежит у моей ноги, потому что обычно он там и лежал. Это все слишком реально и вводит меня в состоянии тоски, как с этим справляться?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.