Після річниці війни прийшло відчуття безнадії

І від цих думок хочеться плакати та кричати, бо відчуття взагалі якоїсь безкінечної війни.

Доброго вечора. Ви дозволяєте собі плакати та кричати, коли хочеться це робити?

Як відновити в собі терпіння та налаштуватися на довгу боротьбу і на те, що вся ця жесть що відбувається зараз може ще буде відбуватися дуже в дуже довго? Дякую заздалегідь

Можна допомагати ЗСУ такими способами, які Вам посильні, чи людям, які постраждали від війни. Відчуття, що Ви вносите свій вклад, може полегшити Ваш стан.

Вітаю
Ви праві, що ніхто не знає майбутнього, війна – це суцільна невизначеність. Ви питаєте «Як відновити в собі терпіння та налаштуватися на довгу боротьбу і на те, що вся ця жесть що відбувається зараз може ще буде відбуватися дуже в дуже довго?». Основні рекомендації стосуються турботи про тіло. Велике навантаження на психіку можливо витримувати, коли тіло здорове, тому:
- дотримуйтесь режиму дня
- харчуйтеся вчасно і повноцінно, виключіть алкоголь, каву, чай, шоколад
- достатньо спіть вночі, якщо є можливість відпочивайте в день
- обов’язково фізичні вправи, небагато і неважких, але тримайте тіло в тонусі, якщо є можливість масаж, басейн, йога, сауна
- прогулянки на свіжому повітрі, бувайте в красивих місцях
- необхідно зменшити читання та перегляд новин, додати перегляд приємних спокійних фільмів та комедій
- спілкуйтеся з людьми, які справляються зі стресом, дзеркальні нейрони допоможуть запозичити здатність витримувати психічне навантаження
- прочитайте Віктора Франкла «Сказати життю «Да»», «Людина у пошуках справжнього сенсу».

Для українців розроблено чудовий посібник самодопомоги "Важливі навички в періоди стресу". Опис посібника: «Якщо ви переживаєте стрес, знайте, що ви такі не одні. Цей посібник містить інформацію і опис практичних навичок, які допоможуть вам справлятися зі стресом. Навіть у вкрай несприятливих обставинах, ви можете надати своєму життю сенс, ціль і життєву енергію».
В google-пошуку ви знайдете посібник за такими словами: "Важливі навички Ілюстроване керівництво".
В посібнику веселі ілюстрації, він легко читається. Вправи не займають багато часу і просто виконуються. І найважливіше – вони працюють на те, щоб ви почали почувати себе краще. Лише потрібно їх регулярно повторювати.
Бережіть себе!

Добрый день!

Як відновити в собі терпіння та налаштуватися на довгу боротьбу?

Для этого Вам надо найти (или вернуть утраченный) смысл жизни.
Ведь "если у человека есть "зачем" жить, он может выдержать любое "как".
Сделать это можно будет с помощью индивидуальной психотерапии.

Доброго, Ліма!
Так, те, що відбувається - це як страшний сон з жахіттями, але він реальніший за будь-що. І всім складно проживати такий період життя, але вибирати не доводиться.

Як відновити в собі терпіння та налаштуватися на довгу боротьбу і на те, що вся ця жесть що відбувається зараз може ще буде відбуватися дуже в дуже довго?

Спочатку бажано позбутися штучного оптимізму, причини якого частково в особливостях темпераменту людини, частково в недалекоглядності, а частково в підпаданні впливу ЗМІ.
Далі, було б непогано налаштуватися не тільки на боротьбу, але й на ЖИТТЯ в цілому, в якому боротьба (а також і біль, і смерть) займає ЛИШЕ частину, а все інше - це і любов, і творчість, і духовність, і досягнення, і самовдосконалення, і краса, і природа, і доброта, і багато іншого. Та й про Бога та Його заповіді бажано не забувати, бо якраз через це забуття і відбуваються війни, та й взагалі всі жахи на Землі.

Та все одно війна проходить через усе червоною ниткою через усе і майже усі думки про неї і про те, коли вона вже нарешті скінчиться.

Намагайтеся менше отримувати інформації про війну - в соцмережах тощо. Бо там часто ще й нагнітають емоції.

Ніби тільки у той зпветний день, коли вона нарешті скінчиться, зникне постійно тривожний фон і можна буде нарешті почуватися вільною, у безпеці і дихати повними грудьми

Частково так, але тільки частково. Бо є ще землетруси, цунамі, техногенні аварії та вірогідність ядерної війни у світі. Головне знайти для себе сенс для всього цього.

Може все відчувається гостріше, тому що я переселенка і вже рік як живу не вдома, а у більш безпечному місті на заході України.

Це теж не може не впливати на емоційний стан та думки - відірваність від дому складно проживати.

Та все одно війна проходить через усе червоною ниткою через усе і майже усі думки про неї і про те, коли вона вже нарешті скінчиться.

Звичайно, це дуже тяжкі переживання, до яких Ви не були готові. Але варто навчитись їх витримувати. Має стати легше, якщо буде можливість з кимось ділитись своїми почуттями.

Може все відчувається гостріше, тому що я переселенка і вже рік як живу не вдома, а у більш безпечному місті на заході України.

Звичайно, вимушений перееїзд в нове місто, неможливість жити у себе вдома ще більше ускладнює Вашу ситуацію. Але головне, що Ви змогли попіклуватись про себе і зараз знаходитесь в більш безпечному місці.