Невже єдиний вихід то розлучення?

Складно щось рекомендувати з листування. Але інколи. розлучення буває найкращим виходом із ситуації.
Кінець чогось одного – це завжди початок іншого. Але все ж таки треба з Вами поговорити.

Здравствуйте, Людмила!

Здається,що з цим чоловіком не вийде,бо він не хоче. Невже єдиний вихід то розлучення?

Если вы будете иметь желание сохранить семью и ваш муж захочет быть с вами, то все

вийде

А если же

він не хоче

то -

єдиний вихід то розлучення

я і пішла займатись собою

Из того, что вы пишете, похоже что вы все же переусердствовали в занятиях собою.
Потому что во всем должен быть баланс.

Особенно непонятно, по какой причине
6 месяцев системно-семейной психотерапии не помогли вам наладить отношения с мужем?
Если это направление как раз и предназначено для работы с семейной системой.

Та хочу бути щасливою і у відносинах.

Также есть вероятность (судя по реакции мужа), что вы нарушили баланс "любовь-справедливость" за счет увеличения справедливости, вместо любви.
И поэтому у вас получилась битва (вероятнее всего, негласная), даже если вы явно и не вступали в войну с мужем.

Но недаром же существует выражение: "Ты хочешь быть правой или счастливой?"

хочу бути щасливою і у відносинах. Здається,що з цим чоловіком не вийде

В отношениях участвуют 2 человека - 50 на 50.
Поэтому у вас есть ваши 50%, на которые вы можете что-либо сделать.
Это касается и

хочу бути щасливою у відносинах

с вашим мужем (если вы будете хотеть быть с ним).

Так что если надумаете сохранить семью, то можете обратиться ко мне.
Я работаю с такими запросами и могу помочь вам.

Желаю удачи!

Проявляла більше ласки і турботи

У человека есть 5 "языков любви" (на эту тему есть книга Г. Чепмена)
И если

ласки і турботи

не относятся к проявлениям любви вашего мужа, то он и будет их воспринимать как

підлизування

Если же вы хотите получить от мужа

обіймів,ласки, підтримки

то общаться с ним надо не на вашем, а на ЕГО языке любви (слова поощрения; время; подарки; помощь; прикосновения).

говорити стала про свої почуття

С такими разговорами надо быть весьма осторожной.
Во-первых, надо общаться с помощью "Я-сообщений" (то есть говорить только о себе), что обычно бывает сложно сделать, так как люди коммуницируют с помощью "Ты-сообщений".
А во-вторых, эти разговоры обычно воспринимаются в качестве нападения. И поэтому ваш муж, вместо того чтобы прислушиваться к вашим словам, начинает нападать в ответ.

К тому же вы пытаетесь прямо (по-взрослому) взаимодействовать с ним.
А ваш муж является манипулятором (то есть человеком, который застрял в детском или подростковом возрасте).
И в этом случае надо использоват техники противостояния манипуляциям, к которым относится и встречное манипулирование, например.


Похоже, что ваша системная ошибка заключается в том, что вы просто используете все, что знаете -

все що знала спробувала

То есть вы получили общую информацию на тренингах и начали применять.
Без индивидуального подхода к себе и к мужу (с учетом его характерологических особенностей, как минимум).
А это так не работает.
Ведь то, что хорошо одним, может быть губительно для других.

Я так думаю, що по-справжньому не хоче.

Если бы он не хотел, то не был бы с вами.

Бо каже,що хоче,а по діях я бачу інше.

Вероятнее всего, он просто малодеятельный человек.
А для вас деятельность важна (то есть ваш язык любви - это помощь).

я молодець,а він не працює(і це дуже заважає)

Да, это так и есть.
Вкладывается и работает тот, кто хочет получить изменения.
Поэтому у вас должна быть сильная мотивация сохранить семью.

все ж є ще

И если у вас будут силы и желания, то все у вас получится.
Так как семья - это система, если вы начнете вести себя по-другому, то изменится и ваш муж.

Только рекомендую вам все же "разработать" индивидуальный подход к вашей ситуации, чтобы вы больше не совершали ошибок и у вас все получилось на этот раз.

Сподіваюся, що вам вже краще і ви відчуваєте себе сильнішою, після того як займались собою і знайшли роботу, яка вас цікавить. Якщо ви знаєте, що хочете бути щасливою відносинах, то варто подумати про те, що ви можете зробити, щоб досягти цього.

При перегляді вашої ситуації, здається, що ваш чоловік не зацікавлений в покращенні ваших відносин. Тому вам слід розглянути можливість розлучення, якщо ви не бачите способу, як змінити його ставлення до вас. Це не означає, що вам потрібно одразу розлучатися, але це означає, що вам слід розглянути можливість виходу з цієї ситуації, яка не дає вам щастя і задоволення від відносин.

Перед прийняттям рішення про розлучення, рекомендую вам спробувати порозмовляти зі своїм чоловіком про свої відчуття і потреби. Скажіть йому, як ви відчуваєте себе в цій ситуації і які зміни ви хотіли б побачити в вашому ставленні один до одного. Якщо він не готовий до цього, вам слід буде подумати про інші варіанти.

Також, ви можете звернутися за допомогою до професійних психологів або терапевтів, які допоможуть вам зрозуміти свої відчуття і надати поради щодо подальших дій. Важливо пам'ятати, що займатись собою і знайти свою силу може допомогти вам в будь-якій ситуації, навіть якщо це розлучення.

Доброго ранку, Людмило!

Таке відчуття,що сварка в сім'ї і мої сльози то найбільша радість для нього, тоді йде обіймати.

Ось вона квінтесенція вашого подружнього життя. Точніше, її моделі. Це я ще не став наводити усі приклади, де матюки, звинувачення, образи. Усе це ви, на жаль, терпите. А оскільки терпите, значить, заохочуєте чоловіка продовжувати ставитись до вас так, як він ставився усі роки.
Тому питання, чи усвідомлюєте ви, що збудували з ним залежні стосунки, в яких самі себе мало поважаєте?

Та хочу бути щасливою і у відносинах.

На відміну від деяких спеціалістів, що пропагують дикунські способи підлаштування під партнера, конформізм і зраду себе, я вірю у можливість будувати стосунки на рівних, усвідомлено і відповідально. І мені здається, що ви саме таких стосунків прагнете. Але ж вони можливі не будь з ким, а лише з тим, хто, дійсно, хоче і цінує взаємини. Можете вважати мої слова реакцією на ваше

Невже єдиний вихід то розлучення?

Спробувати налагодити контакт ще можна. Знову ж таки, за спільного бажання звернутись разом до сімейного психолога. Можна дати собі і чоловікові шанс і час. А якщо змін на краще не відбудеться, якщо холод і дистанція між вами буде лише зростати, чи варто змиритись з "долею" і загасити вогонь життя в очах???

Таке відчуття,що сварка в сім'ї і мої сльози то найбільша радість для нього, тоді йде обіймати.

Да, так и есть.
Потому что обычно сильные манипуляторы - это "энергетические вампиры".
И так чаще всего ведут себя нарциссы - эмоционально расшатывают другого человека.

Но это не означает, что с такими людьми невозможно жить.
Иначе бы очень многие были бы одинокими.
Потому что, например, современное общество (в частности, в США и Европе) очень нарциссично, но тем не менее там много семей.


Вообще же все зависит от мотивации (хочу быть с этим человеком) и осознавания того, как необходимо себя вести, чтобы было так, как вы хотите.

кліщами не витягти що ж хоче

Так могут вести себя дети - ждать чуда от родителей (что они угадают с подарками).
Если вы будете осознавать, что живете с "ребенком", то вам станет понятнее, как необходимо себя вести с мужем.

Да, вам придется устраивать "танцы с бубнами" и для этого у вас должна быть мотивация быть с ним.
Вы же сейчас относить к мужу, как к взрослому человеку (пытаетесь с ним договориться и ждете от него взрослых поступков), но он вероятнее всего таким не является (и просто не умеет и не может себя так вести).
Поэтому и демонстрирует вам постоянно свои обиды и ведет себя, как обиженный ребенок (или скорее, как бунтующий обиженный подросток).
И налаживать с ним отношения на равных, как советуют вам некоторые специалисты, у вас просто не получится. В чем вы и так смогли уже убедиться.

і тепер хочу обіймів і ласки

Вероятнее всего этого вы от него не дождетесь.
И если для вас это принципиальный вопрос, тогда вам придется разводиться.

Дякую, Світлано,що допомагаєте розібратись

На самом деле таких клиентов, желающих сохранить семью, очень много.
И я не только вижу, но и знаю, что и вам можно в этом помочь.

мізерний шанс

И даже шанс у вас не мизерный - а 50%.

Та результат розлучення з кожним днем переважає.

Но похоже, что вы теряете мотивацию.
И поэтому вам придется работать еще и с этим, если вы будете хотеть сохранить семью.

Безусловно, выбор останется за вами.

Но слушать от других, что ваш муж волшебным образом повзрослеет, возьмет на себя ответственность и сядет за стол переговоров, тоже бесполезно.
Так как это обман и такого точно не произойдет.

Тем более, что от специалистов вы ожидаете помощи по сохранению семьи.
А развод - "дело не хитрое".
Это вы точно сможете сделать самостоятельно, без психологов.

Людмило, розлучення - це, звісно, крайній варіант. Коли інші шляхи вже не допомагають. У ваших стосунках потрібно розібратися детально. Як відбулося, що Ви втратили значущість для чоловіка? Коли Ви дозволили порушити Ваші власні межі? Все це потрібно проаналізувати та виробити план дій. Те, що Ви почала працювати - це правильний крок. Але це лише 5% для того, щоб підвищити Вашу значущість в його очах. Треба зробити й інші кроки.

Я говорила з чоловіком про похід до спеціаліста бо самим не виходить,у відповідь:''у мене все гаразд,то тобі щось не подобається то йди сама''

Якщо після цієї фрази чоловіка, та всього, що описали раніше з сином відбувається така розмова:

Сьогодні 13літній син питає:''Мамо,чому ти до сих пір не розлучаєшся з татом?'' А я відповіла,що надіє,що ми зможемо змінитися і жити краще.

То, як Ви пишете:

(розплющила очі, зняла рожеві окуляри)

- ПОВНІСТЮ рожеві окуляри Ви ще не зняли. Тому не обманюйте себе - Ви все ще в ілюзії. А її вартість для Вас - Ваше життя.
Доки Ви з цією людиною - змін на краще не буде. Тільки у мріях та фантазіях. Змінюватись він не буде, бо НЕ ХОЧЕ. А навіть, якщо б захотів би - НЕ ЗМІГ. Подібні аб'юзери не змінюються. Це ядро їх особистості.

А дитина і Ви тим часом - в стражданнях...
Чому ще й дитина? Тому що син, який таке питає у матері, 100% за неї переживає і страждає через цю несправедливість. І ще в нього формується крива картина світу - що все повинно бути саме так...
А ПОВИННО?

Доброго дня Людмило!
Мене одразу зацікавила одна Ваша фраза "Ну то я і пішла займатись собою:психологи, системно-сімейна терапія 6місяців, тренінги по відносинам. І на сьогодні авто сімейне переписане на маму, у нього до мене ще більше погіршилося ставлення,хоча слова,як мед, тільки то вже не працює,я почала дивитися на вчинки".
Тобто, після всіх тренінгів та терапії стосунки не покращилися, а навпаки - погіршилися?
Як на мене, відбулися "качелі" - Вас "гойднуло" з однієї крайності в іншу. Тобто, при зовнішніх змінах у поведінці, на превеликий жаль, не відбулися суттєві внутрішні зміни, які і відповідають за стосунки.
Згадайте, як маленька дитина реагує на оточуючих: до одних іде на руки з радістю навіть, якщо людей не знає, а інші будуть і посміхатися, і іграшку дарувати, а малюк зайдеться плачем та стане опиратися...
Ми можемо міняти свою поведінку, своє ставлення, намагатися по іншому себе поводити, але... оточуючі реагують на наше "внутрішнє", те, що лежить у вигляді поведінкових установок та моделей поведінки на рівні підсвідомості і те, що і керує нашим життям та створює різні ситуації зовні... Я не думаю, що потрібно поспішати руйнувати родину. Адже, розлучення аж ніяк не вирішить питань, які залишилися не розв'язаними і може потягнутися "хвостом" не лише в подальше Ваше життя, а й життя Ваших дітей....

Так, Ви багато чому навчилися на тренінгах, але... Судячи з того, що відбувається, залишилася на рівні підсвідомості велетенська купа образ та претензій до чоловіка... Окрім того, щоб зберегти родину і створити гармонічні стосунки, потрібна не стільки фінансова самостійність, скільки внутрішня самодостатність. Судячи з усього, у Вас немає моделі поведінки жінки, яка вміє себе поводити спокійно та з гідністю, при цьому без, знову ж таки, образ та претензій... А це на тренінгах не формується... І Ваш чоловік реагує швидше на Ваш внутрішній стан, а не стільки на Вашу зовнішню самостійність та незалежну поведінку... І, швидше за все, саме тому сприймає Ваші зовнішні дії як виклик своїй чоловічій силі та ролі в парі... Власне, звідси і недовіра, як до дружини...
Як склалися стосунки у Ваших батьків?

Відредаговано автором 10-04-2023 14:42:21

я і пішла займатись собою:психологи, системно-сімейна терапія 6місяців, тренінги по відносинам

Це все не гарантує покращення відносин, бо чоловік все це не проходив, і навряд чи пройде.
Це гарантує тільки внутрішні зміни, які як каталізатор починають впливати на оточення людини (чоловіка в тому числі) - що призводить або до ПОКРАЩЕННЯ стосунків, або навпаки - до їхнього ПОГІРШЕННЯ та навіть РОЗРИВУ. Друге відбувається через НЕБАЖАННЯ змінювати щось у другої сторони. Але на це небажання вплинути неможливо, як би Ви не змінювалися.
Судячи з усього у Вас пішло по-другому варіанту.

Я дякую Вам за доповнення.
Як на мене, найглибша причина всіх проблем у успадкованій від мами поведінковій моделі.
Просто у Вас мамина, зовні не дуже помітна позиція мовчазної "жертви", поглибилася... Що призвело до знахабніння Вашого чоловіка.
На превеликий жаль, всі тренінги лише призвели до того, що Вас "гойднуло" у інший бік - і Ви, в противагу, стали поводити себе вже як такий собі аб'юзер, жорстко відстоюючи свою позицію... Але і та і інша позиція, насправді, не має нічого спільного з гармонічним станом, який є у самодостатньої ( не плутати з самостійною) жінки, яка має щасливі родинні стосунки.
Тому це все лише призвело до того, що чоловік реально перелякався Вас нової, у нього з'явилася недовіра до шлюбу, і він переписав тому машину на маму...
Потрібен індивідуальний "перезапис" поведінкових моделей, плюс - робота з образами, претензіями, неадовооеннями і т.д.