Постійне відчуття самотності, як позбутись і почати нарешті житти

↩ Реакція на відповідь № 341571 для Светлана Владимировна

Мене цікавить порада, що мені робити у даній ситуації, як вийти з цього стану. Вже є постійні порушення з сном і появляються дурні думки.
Так звичайно я хочу влаштувати особисте життя і знайти вірних друзів у компанії яких я буду почуватися у своєму колі. Все здається просто неможливим, адже з часом все стає тільки гірше

↩ Реакція на відповідь № 341599 для Віталія Юріївна

Я розумію, що ці кілька речень не дають змоги повністю глянути на ситуацію, а тільки розказують в чому заключається сама проблема і вказують на напрямок роботи.

↩ Реакція на відповідь № 341601 для Владимир Анатольевич

Дитинство з того, що я пам'ятаю проходило під постійною опікою переважно баби і мами. Матір сиділа зі мною в декреті до 6 річного віку. Завжди був контроль, щоб я нікуди не вліз і нічого не зробив, був активною дитиною, хоч дивлячись на мене теперішнього важко в це повірити. Міг піти з дому гратися до інших дітей коли ніхто не бачив. Любив проводити час з друзями на вулиці поки не пішов до школи, тоді все якось віддалилось пам'ятаю, як сидів і робив уроки допізна.
Мати завжди знала що для мене краще на її думку, вчила добре подумати перед тим як приймати рішення це стосувалось будь якої ситуації, також завжди говорила, що дурні вчаться на своїх помилках, розумні люди вчаться на чужих, також згадувала, що ми бідні люди(в матеріальному плані) ну це ті аспекти, які мені найбільше запам'ятались. Ну і її улюблене порівняння з іншими звичайно не в мою користь(наприклад коли я не хотів їсти казала, що діти сусідки, яка постійно зловживала алкоголем були б раді такому обідові).
Батько особливої участі в моєму виховані не брав. Могли інколи покопати м'яча чи поборотися, якісь інші моменти з мого дитинства з його участю я не пам'ятаю.
Коли відчув саме самотність важко сказати ще мабуть у школі, адже був дуже замкнутий і мовчазний, але найбільше це проявилось в студентські роки коли переїхав туди, де нікого не знав.
Самотність проявляється саме так, як ви сказали плюс до всього цього виник стид за таке життя наслідки порівняння себе з іншими. Відстороненість від інших не бажання зустрічати старих знайомих і друзів, певна соціальна ізоляція хоч завжди знаходжусь серед людей.

↩ Реакція на відповідь № 341603 для Юлия Витальевна

Друзів намагаюсь знайти серед тих осіб з якими регулярну бачусь з певних причин, намагаюсь не втрачати контакт також з особами з якими встановилиось певне спілкування. Намагаюсь не повторювати помилки минулого і не втрачати старих знайомих хоч і друзями їх назвати не можу. По можливості час від часу стараюсь інколи зустрічатись з цими людьми хоч на чашечку кави

↩ Реакція на відповідь № 341634 для Юлия Антоновна

Зареєструвався на сайтах знайомств, але через початок війни не має можливості далі перейти крім спілкування - мобілізований коли буду робити те, що я хочу невідомо. Соціальні контакти важко відповісти підтримуючи старі зв'язки як я сказав хоч і друзями назвати їх не можу, постійно перебуваю в колективі

↩ Реакція на відповідь № 341666 для Ирина Николаевна

Простої свободи і можливостей, які є у звичайних людей. Відсутність відповідного досвіду у такому пізньому віці, який все стає більшим, явно не допоможе мені у вирішенні даного питання. Коли починалась війна мені було 25 у цьому році буде 27 років. Рік перед війною я працював на роботі 260+ годин на місяць часу на особисте життя вважай і не було. Забагато помилок і неправильних рішень я прийняв у цьому житті