цитата:
По-перше я думаю,що в мене страх відмови,коли я сама хочу проявитися до людини яка мене цікавить,якось завжди звикла що люди самі мене находять,і я так і з ними спілкуюсь,не замислююся чи добре мені з ними,чи варто на них тратити свою енергію,а чи готова я сама вступати з ними у відносини і т.д.
Ймовірно, ця роль боятись відмови, боятись проявитись, з одного боку, а з іншого - бути пасивною і пасивно чекати на увагу з боку інших - звична здавна. Винайдена вами у спілкуванні з батьками, стала робочою моделлю. Яка, до речі, може бути змінена.
Ви зазначили "По-друге можливо є у мене певна зона комфорту та передбачувана поведінка,що я маю бути в нижчих позиціях,роль жертви,що мною потрібно керувати,що я маю все робити,шо захоче людина,чомусь у маніпуляторах я бачу авторитет,у зв’язку з тим,що моя мама є домінантна особа,а батько емоційно холодний,і наче я вдовольняю потребу якусь,наче з такими людьми мені комфортніше в плані такого відношення до себе,так привично і передбачувано,я знаю як воно протікає,а в іншому випадку відштовхує невідомість якби діяла про іншому."
Справа у потребі відчувати ті емоції, що супроводжували вас в дитинстві. Начебто дії записана на жорсткий диск програма - підпускати до себе людей, у взаєминах з якими відчуваєте звичні емоції.
Інші люди подібних емоцій не викликають, тому зникають з вашого кола.
Отже, відповідь на ваше питання "Як припинити таке позволяти людям в мою сторону я не знаю" доволі проста для розуміння - позбутись тієї залежності від підсвідомого бажання знову пірнати в звичні пікові переживання дитинтства. На мій погляд, це процес не може бути схожим на послуги автосервісу - замінили колесо або відрегулювали роботу двигуна. Знадобиться певний час, ваші зусилля, перепроживання минулого і зміна ставлення до нього, "вивільнення старого багажу" і відбудова почуття самоцінності. Проте цей шлях цілком піддається доланню. Головне - аби було бажання.
Відредаговано автором 09-05-2023 14:15:49