Позбутися почуття провини

Доброго дня, Cake.

"Як донести собі на емоційний рівень, що це не я винна в його настрої і не переживати так?"
Можливо, подумати про те, що ваш чоловік- Окрема людина, та має окремі від Вас думки та почуття, якими він може з Вами й не ділитися. І що в його житті від Вас не все залежить. Спробуйте дозволити чоловіку сумувати, тревожитись, гніватися. Він має на це повне право.
Запитайте себе: " Чому я повинна відповідати за настрій свого чоловіка? Хто так вирішив? Що з ним станеться, якщо він деякий час побуде у поганому настрої?
" Тут же бажання з'ясувати чи таки винна чи ні" Не витримуєте напруги,тому що не можете чекати, як дитина. Дитина не може чекати: їй потрібно все й зараз. Ще й дуже знайома ситуація : якщо винна, то точно знаю що робити ( можу розслабитися); якщо ні- теж можу розслабитися.
"...ситуація з його настроєм і те що він не ділиться одразу зі мною щиро, не звертається по допомогу як до партнера, це, як я відчуваю на інтуїтивному рівні – ніби він хоче мені сказати щось таке "відчепись від мене, ти мене дратуєш".
Тобто, Ви вважаєте, що доросла людина ( чоловік) коли в нього поганий настрій, повинен прийти до Вас та почати "вивалювати" Вам свої проблеми, "ділитись"? Може, як варіант, дати йому можливість самому вирішити питання?
"...коли я його дратую і йому хочеться щоб я відчепилась) – мені нестерпно, тому що я не знаю як себе безпечно поводити в такій ситуації. "
Вам не здається , що коли Ви так себе поводите, Ви порушуєте кордони чоловіка? Щоб їх зберігти, він відстороняється від Вас. А Вам потрібно знаходитись з ним у "злитті"- тільки так Ви почуваєте себе у безпеці. Це питання з Вашого дитинства, питання Ваших відносин з батьками . Самостійно вирішити це можливо, але довго та не факт,що вийде, бо психологічний захист ніхто не відміняв . З фахівцем Ваше питання вирішується набагато швидше.

Доброго вечера!
Вы эмпат. Эмпатически чувственный человек. Чувствуете эмоции других людей. Нужно учиться вам понимать, что не всегда причина эмоций другого человека именно вы. Что не все эмоции людей, надо впитывать в себя и ходить потом с ними круглосуточно... накручивая себя и придумывая себе, того что может даже и не было в реальности.
Попробуйте себе уяснить, запомнить и может даже прописать - что отдельный человек имеет право на свои эмоции как позитивные так и негативные. Он не обязан реагировать всегда позитивно. И имеет право побыть сам в своих мыслях и эмоциях. Ему нужно время успокоится прийти в себя... помолчать. И это нормально, чтоб к нему в этот момент никто не лез с расспросами. Это нормально!
Это уважение к чужим границам. А вы как будто хотите стереть эти границы... чтоб их вообще не было... между вами и мужем.
Полностью всецело хотите быть с ним. Возможно так хотите его любовь получить, чтоб как раз не чувствовать себя одной и ненужной.
Нужна вам проработка любви к самой себе. Уважения к себе. Чтоб вы научились фокус внимания на себя направлять и давать самой себе любовь и внимание.
Начните с принятия себя, начните изучать себя какая вы настоящая? Тогда снизиться потребность круглосуточно всех чувствовать и всем бесконечно переживать.
Поизучайте себя. У вас хорошая интуиция. Позаписывайте свои эмоции в течении дня в блокнот. Какие эмоции идут и почему. Я думаю такой анализ вам поможет лучше понять себя.
А еще как совет - вам нужно творчески себя проявлять. Через творчество показывать избыток своих эмоций. У вас слишком много эмоций, нужно расходовать в творчество - рисовать картины, рукоделие, кулинария, танцы, пение. Любое творчество которое нравится.
Туда будут идти эмоции, и это будет конструктивно на вас влиять.
Удачи!)

" Банан-це іноді просто банан"
"нормально"- це те, що чоловік дійсно відчуває в цей момент. Він щиро та чесно Вам відповів ( або ні. Має на це повне право). Далі-Ваші фантазії.

"В таких випадках я б хотіла почути відповідь з більшою повагою до моїх почуттів" Коли Ви наполягаэте на поясненнях, в той час, коли Ваш чоловік не в настрої, Ви поважаєте його почуття? Його бажання побути наодинці?
Те, що Вам не байдуже, що Ви дійсно хвилюєтесь за свого чоловіка, це дуже хорошо. Але, може відповісти на його "нормально":
"Я бачу, що ти засмучений. Коли схочеш поговорити, я поруч ", та залишити його в спокої?
Ще хочу звернути увагу на Ваше бажання контролювати ситуацію. Вам не здається, що його забагато?

Відредаговано автором 03-07-2023 22:19:51

Доброго вечора, Cake!
З цього:

Коли мій чоловік в поганому настрої, я почуваюсь винною, ніби це я зробила щось дуже погане.

зовсім НЕ витікає:

як я відчуваю на інтуїтивному рівні – ніби він хоче мені сказати щось таке "відчепись від мене, ти мене дратуєш"

І це більше схоже на Ваші фантазії про чоловіка та його думки, вкрай упереджені фантазії.
Але ж на чому вони базуються, ці інтуітивні фантазії?
На минулому досвіді спілкування з чоловіком? Або на чомусь ще глибшому?
Думаю, що на чомусь глибшому. Бо фраза "відчепись від мене, ти мене дратуєш" звучить більше як фраза батька до своєї дитини. І почуття провини родом теж з дитинства, тому якщо змінити в Вашій фразі лише одне слово:

Коли мій БАТЬКО в поганому настрої, я почуваюсь винною, ніби це я зробила щось дуже погане.

то вона починає звучати досить реалістично і, на жаль, досить розповсюджено.
Щось треба робити саме з цим - з власним травматичним досвідом.

Доброго дня!

На справі якусь конкретну відповідь крім "все нормально" я отримую здебільшого лише коли розпитую і пояснюю що я бачу що він засмучений і мені не байдуже...

Що може статися з вами, якщо чоловік не буде починати діалог?
Яка ви тоді будете? З яким своїм болісним станом ви б не хотіли залишатися?

"Чи є така моя потреба нездоровою з точки зору психології?"

Яку саме вашу потребу не задовольняє чоловік ?

Доброго ранку!

Взагалі коли хтось біля мене переживає сильні емоції будь-якої окраски, то я у це дуже залучаюсь сама емоційно, дуже переживаю за людей навколо. Хоча кому це потрібно насправді?

Відчувається, що ви себе непогано розумієте і знаєте. І питання ставите важливі і змістовні, адже від їх вирішення. наскільки мені здається, залежить якість стосунків, та й якість життя в цілому.
Отже описана вище ваша особливість свідчить про включення тривоги у вас в той момент, коли хтось поруч переживає сильні емоції. Внаслідок чого активуються певні потреби і процеси. Що це за потреби? Є думки з цього приовду? Можливо, включається внутрішній Рятівник, місія якого своїм співпереживанням допомогти заспокоїтись людині?
Водночас варто проаналізувати, чим завершуються подібні епізоди? До чого вони призводять? Зрештою, що відчуваєте ви - до себе? до тих людей?

Я ніби людина без шкіри, без оболонки.

Ключове тут слово "ніби". Тобто вам так здається. Насправді ж, оболонка у вас є. Натомість вона гнучка, прониклива і в додачу до всього включється в дію в умовах загроз (реальних і, як бачимо, тих, що спровоковані відгуками, напевно, з минулого).

Як мені стати окремою людиною, з чого можна почати?

І починається, і триває цей безкінечний процес завдяки усвідомленню себе в під час контактування з іншими. А також в постконтакті, наодинці з собою - в уважній і щирій розмові. Вельми корисним інструментом, що стає в нагоді, є щоденник емоцій (чотри колонки в ньому: подія, емоції, думки, дії). В Мережі знайдете, як ним користуватись.

ПОЗБУТИСЯ ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ

Звідки воно приходить те почуття провини?
Зазвичай можна вести мову про почуття провини, спричинене завданням реальної шкоди іншій людині.

Не менш часті випадки, коли провина має вигаданий характер. Тобто вона є місцем, де людина розміщує свою тривогу. Такий собі зручний за формою засіб переживати звичні почуття з дитинтсва, в якому дорослі звинувачували, аби управляти.

Вас видимо расстраивает... что ответ от мужа слишком короткий, формальный, сухой.
А вам бы хотелось от него чувственного ответа или более откровенного.
Но вам надо понять, что не всегда другой человек готов прям сразу с ходу раскрыться и все сказать как есть... иногда ему просто нужно время. все обдумать переварить внутри себя... банально успокоится.
Попробуйте поставить себя на место мужа. Пройти его шагами, его словами. Возможно так, вам будет легче, его понять и его реакции.
Наверняка и у вас были ситуации, когда вам не хотелось сразу людям раскрываться, даже если они вам близкие и родные.
У вас сильная тревожность... вы ее пытаетесь компенсировать... вниманием к другому человеку - "Смотри я здесь я с тобой" - вы ему кричите! Но он может иногда хочет побыть в тишине... это не значит что он вас, автоматически перестает любить или уважать. Просто иногда нужна тишина.
Другой вопрос - насколько вообще ваш муж умеет откровенно общаться с людьми и быть чувственным, эмпатичным, внимательным к другому человеку.
Видь вам именно такой реакции от него хочется. И вы расстраиваетесь- если такой реакции от него не получаете...
Возможно, вы его учите раскрываться эмоционально миру. Главное не давите на него. Все должно быть естественно. Типа - " А нука давай, мне все расскажи быстренько, про что ты там молчишь а?" я утрирую ))
Вам уже советовала, психолог Оксана Юрьевна - " Если захочешь об этом рассказать, то я рядом"
или можно еще сказать " я знаю, что тебе тяжело, я это чувствую... не хочешь говорить... ну ладно... но знай я переживаю... и мне важно знать как ты?"
Больше давайте человеку свободы - самому выбирать как ему реагировать эмоционально, и что и кому рассказывать. И вам станет легче, и собеседнику тоже свободнее будет.
А с другой стороны, чаще просто объясняйте мужу, что и почему вы чувствуете. Мотивы объясняйте, так ему будет легче понять ваши реакции и слова. Если конечно ему это важно и интересно.
Ощущение, что вы с мужем не умеете с друг другом объяснятся, именно по чувствам и мотивам. Недосказанность между вами постоянная и рушит все... вы обиделись он молчит... и он обиделся вы молчите и т д. Вовремя объяснится это очень важно.
И вам психолог Владимир Анатольевич указал, про роль Спасателя - именно ее вы и отыгрываете с мужем. Это не плохо. Спасатели тоже нужны. Но главное не перебарщивать. А то, от помощи спасателя можно и устать))

Дякую за відповідь. На 25% на досвіді попереднього спілкування з чоловіком, на 75% на досвіді з батьками приблизно.

Будь ласка. Ну тоді, Ви й самі, думаю, розумієте, що треба працювати з тим, що в основі і чого більше?
Але для цього потрібна особиста психотерапія - очна або онлайн. Ніякі самостійні техніки, а тим більше переписка на сайті проблему токсичної провини не вирішать.

Доброго ранку!

Мені важливо залишатися відкритою в контакті з чоловіком (скажімо бути з проникливими границями), бути досить близькими

Так, для вас це норм. Важливо. Але чому реалізуєте один-єдиний варіант реагування

тому що коли він демонструє відчуженість, відкидає, це зумовлює необхідність і мені віддалитися, а отже і "повернутися спиною", зробити свої границі щільними

???
Ви його поведінку трактуєте, як прояв відчуженості. А між тим в ній можна угледіти неготовність або невміння вести відкритий діалог, ділитись переживаннями. Таке ж може бути?

І від цього я боюся що якщо так часто робити, віддалятись, закриватись, відчужуватися, то зрештою в контакті з ним мої границі стануть занадто щільними, стануть якимось кам'яним панциром, і ми будемо як чужі люди.

А соь включаються ваші страхи. Їх обслуговує уява, для якої звично малювати негативний розвиток в подальшому.

Я боюся упустити цей момент близькості і відкритості одне до одного, я боюся сама закритись, віддалитися, відчужитися, тому що тоді я не прийматиму його як близьку людину. Я боюся своєї злості, боюся що в такому разі можу проявити свою темну сторону і все остаточно зіпсувати.

Саме туди і спонукає дивитись ситуація. Спрямувати промінь світла в темний простір. Витримати хвилювання зустрічі з ним. Спробувати налагодити діалог і, зрештою, порозуміння. Таким може бути завдання терапії.

Може це і є та тривога.

Скоріше за все.

Доброе Утро!
Спасибо!) Приятно) да я просто сама - эмпат. Потому мне ваши реакции очень знакомы и понятны.
Если есть желание - обращайтесь на личную консультацию. Обговорим нюансы.