Сепарація в дорослому віці
Я розумію, що мабуть етап сепарації в свій час я пройшла не повністю, або якось частково. Особливо з мамою.
Фінансово я незалежна, стараюся допомагати батькам, домашні обов'язки ткож стараюся виконувати сама, хоча мама завжди старається зробити багато чого замість мене, хоча я прошу її цього не робити, вона пояснює це тим, що я завжди для неї дитина. Я їх люблю, але біля них в мене таке враження, що ніяк не можу вирости, що їхня надмірна опіка та контроль мене задушує. Тому прошу поради, як справитися з цим відчуттям провини і чи це нормально при сепарації? І можливо це смішно, але я хочу знати чи маю я право на власне, окреме життя? І чи переїзд зможе вплинути позитивно на мене як на особистість і допоможе сепаруватися емоційно вже в дорослому віці? Дякую.
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.