Це абюзер?

Чоловік постійно кричить на мене із-за побутових моментів (крихти не прибрала з ліжка, які дитина насипала, зачіска не така, сережки не носи, ти як циганка, колір нігтів не такий і тд.) У нас дитина 2 роки, він постійно відповідає за дитину, я питаю у дитини, він з криками відповідає за неї (ні, не хоче їсти, тільки ж прокинулась; ні не холодно дитині), це все з криками, притензіями, чому взагалі таке питаю у дитини. Дитина його любить сильно, і унаслдіує поведінку та манеру спілкування. При сварці кинув у мене предметом, тримаючи дитину на руках, я дала здачу, дитина злякалась звісно від таких дій. І він знову при дитині вдарив мене по щоці. Це жах, як таке могло статися зі мною, я розумна, порядна, людина - а сім’я моя виглядає, неблагополучною. Давно хочу розлучитись, але не вистачало самостійності, сміливості, тримала звичка та якийсь нажитий комфорт. Верніше давно хочу розлучитись, і постійно образи проходять, але потім знову сварки, і знову на наступний день все ок, думок про розлучення знову нема. В мене вже замилено сприйняття, що це абюз, що мене принижують та зневажають. 10 років шлюбу. Де взяти сил винести розлучення, самостійне виховання маленької дитини, фінансові питання і тд. Як не відступити назад, наступивши на гідність свою, бо все одно відразу після цього знову буде сварки, критика, токсична поведінка. Ця людина була відмічена «зі складним характером» власною мамою, а колишня казала йому «Ці відносини гірше смерті». Говорю з ним 10 років, що мене те і те ображає, що так не говори, не хоче навіть слухати та сприймати.