Питання від:
nik4c4
Вік:
32
Не знаю,як вирішити турбуюче питання
Добрий вечір,
Допоможіть будь-даска, я не знаю куди йти з цією проблемою.
До народження дитини в нас з чоловіком, взагалі не було суперечок.
А як почалася війна,я не можу прийняти те, що мій чоловік дивиться пропаганду рф і підписаний на ворожі пабліки. Його ютуб також це відображає. Він з Прибалтики,російськомовний,познайомилися ми тут в Европі.Він дуже добра людина люблячий,відповідальний, я ціную його.Взагалі, коли його зустріла, закохалася якось одразу,ще він мені здавався дуже рідним. В нього бабуся по маминій лінії з України.
Коли я 10 років тому виїхала з України, патріотизмом від мене і не пахло,здавалось,що я їй не потрібна і з легкістю,після університуте я поїхала будувати життя сама внікуди.. Коли почався Донбас дуже переживала.В мене завжди була чітка позиція щодо рашки,але ніколи від чоловіка,я не чула поганого про Україну,я вірила,що людина розуміє це так,як і я, в ці теми не лізе,бо не знає.Пару раз, коли бачила,що його батько дивиться сумнівних блогерів і любить путлера,розплакалась,не стрималась.Його батьки обожнюють рашку,батько був у Афгані в 19 років,мама повністю живе мозком батька,поки ми жили з ними я просто мовчала, вони також .Коли нашій дитині був рік,почалася повномасштабна вже війна і я думала,що у людей відкриються очі,але натомість я почула від нього " где были 8 лет" ,офігела. На мої переживання і сльози із-за війни я ще і отпримала морального ляпаса,що мені б краще думати про наші проблеми....Незабаром моя мама переїхала до нас,це вийшло просто типу,вона не може спокійно там жити(серце,тиск)побуде в нас поки, допоможе з малою,а я маю можливість піти на роботу. Звичайно, я відчула себе ще вразливішою, я з маленькою,тут мама приїхала за війни,яка теж періодично в істериці з неприйняттям того,що вона живе в нас.Коли я хотіла,щось йому розповісти,завжди чула агресивну відповідь,що я його хочу в чомусь "убедить".Він сказав,щоб ми не сперечалися,давай цю тему не піднімати.Я не можу поділитися з бликою людиною тим,що болить.Коли питав чому сумна,я плакала і часто мовчала.. він заспокоював.
Зараз після декількох розмов з поясненнями і істерик ,він думає,що в мене пмс і це просто треба перечекати.Але як тільки ця тема, завжди викликає конфлікт,бо він говорить якісь фрази, щодо України, які мене дуже ранять або злять,винуватить Україну.Часто старається погасити конфлікт,бо в нього немає бажання сваритися,або він устал,не називає речі своїми іменами.Людина просто не осуджує все, що відбувається і мене це страшить. Я вже просила не дивитися,повідписуватися,бо я знаю,що йде постійна інформація,він явно її слухає десь по дорозі, а потім подає як свою думку. Найгірше те, що мої почуття до нього кудись просто випаряються,його якості,які я ціную просто нівелюються,він став чужим. З кожним днем я все більше думаю про розлучення, при тому, що розумію,що це неправильно,в нас були класні відносини, прекрасна дитина,спільний будинок.Я теж не можу ставити якісь ультиматуми, бо я так хочу. А він не бачить проблеми, продовжує дивитись контент з рашки,при цьому живучи зі мною.
Я не зможу змінити його думку і відчуваю провину за те, що так проявляюсь щодо нього, йому теж важко, бо раз на місяць в мене це стримування своїх емоцій приводить до істерик,старанно не говорячи на "цю тему" виливається в сльози і претензії,бо мене це постійно під\'їдає і найстрашніше відображається на почуттях до нього.В нас наче тепер намає про що говорити,окрім дитини та буденності. Я відчуваю зраду близької людини, розчарування та розпач,але бачу,що він не сприймає це серйозно.Я вже не дивлюсь новини,бо відразу ассоціюю все з ним,переживаю це в собі, стараюсь не говорити на цю тему,бо окрім болю це нічого не принесе. Багато чого мене трігерить і дратує, навіть тепер просто в спілкуванні, але я просто живу подавлена,бо колись свідомо вибрала його.
Я не знаю, чи правильно було б йому сказати про свої згасаючі почуття до нього, адже це може виглядати просто, як маніпуляція.
Що робити з собою.
.. Про що ми будемо просто говорити в старості, це ж вже на всё життя.
Будь ласка,допоможіть.
Дякую за увагу і ваш час
Допоможіть будь-даска, я не знаю куди йти з цією проблемою.
До народження дитини в нас з чоловіком, взагалі не було суперечок.
А як почалася війна,я не можу прийняти те, що мій чоловік дивиться пропаганду рф і підписаний на ворожі пабліки. Його ютуб також це відображає. Він з Прибалтики,російськомовний,познайомилися ми тут в Европі.Він дуже добра людина люблячий,відповідальний, я ціную його.Взагалі, коли його зустріла, закохалася якось одразу,ще він мені здавався дуже рідним. В нього бабуся по маминій лінії з України.
Коли я 10 років тому виїхала з України, патріотизмом від мене і не пахло,здавалось,що я їй не потрібна і з легкістю,після університуте я поїхала будувати життя сама внікуди.. Коли почався Донбас дуже переживала.В мене завжди була чітка позиція щодо рашки,але ніколи від чоловіка,я не чула поганого про Україну,я вірила,що людина розуміє це так,як і я, в ці теми не лізе,бо не знає.Пару раз, коли бачила,що його батько дивиться сумнівних блогерів і любить путлера,розплакалась,не стрималась.Його батьки обожнюють рашку,батько був у Афгані в 19 років,мама повністю живе мозком батька,поки ми жили з ними я просто мовчала, вони також .Коли нашій дитині був рік,почалася повномасштабна вже війна і я думала,що у людей відкриються очі,але натомість я почула від нього " где были 8 лет" ,офігела. На мої переживання і сльози із-за війни я ще і отпримала морального ляпаса,що мені б краще думати про наші проблеми....Незабаром моя мама переїхала до нас,це вийшло просто типу,вона не може спокійно там жити(серце,тиск)побуде в нас поки, допоможе з малою,а я маю можливість піти на роботу. Звичайно, я відчула себе ще вразливішою, я з маленькою,тут мама приїхала за війни,яка теж періодично в істериці з неприйняттям того,що вона живе в нас.Коли я хотіла,щось йому розповісти,завжди чула агресивну відповідь,що я його хочу в чомусь "убедить".Він сказав,щоб ми не сперечалися,давай цю тему не піднімати.Я не можу поділитися з бликою людиною тим,що болить.Коли питав чому сумна,я плакала і часто мовчала.. він заспокоював.
Зараз після декількох розмов з поясненнями і істерик ,він думає,що в мене пмс і це просто треба перечекати.Але як тільки ця тема, завжди викликає конфлікт,бо він говорить якісь фрази, щодо України, які мене дуже ранять або злять,винуватить Україну.Часто старається погасити конфлікт,бо в нього немає бажання сваритися,або він устал,не називає речі своїми іменами.Людина просто не осуджує все, що відбувається і мене це страшить. Я вже просила не дивитися,повідписуватися,бо я знаю,що йде постійна інформація,він явно її слухає десь по дорозі, а потім подає як свою думку. Найгірше те, що мої почуття до нього кудись просто випаряються,його якості,які я ціную просто нівелюються,він став чужим. З кожним днем я все більше думаю про розлучення, при тому, що розумію,що це неправильно,в нас були класні відносини, прекрасна дитина,спільний будинок.Я теж не можу ставити якісь ультиматуми, бо я так хочу. А він не бачить проблеми, продовжує дивитись контент з рашки,при цьому живучи зі мною.
Я не зможу змінити його думку і відчуваю провину за те, що так проявляюсь щодо нього, йому теж важко, бо раз на місяць в мене це стримування своїх емоцій приводить до істерик,старанно не говорячи на "цю тему" виливається в сльози і претензії,бо мене це постійно під\'їдає і найстрашніше відображається на почуттях до нього.В нас наче тепер намає про що говорити,окрім дитини та буденності. Я відчуваю зраду близької людини, розчарування та розпач,але бачу,що він не сприймає це серйозно.Я вже не дивлюсь новини,бо відразу ассоціюю все з ним,переживаю це в собі, стараюсь не говорити на цю тему,бо окрім болю це нічого не принесе. Багато чого мене трігерить і дратує, навіть тепер просто в спілкуванні, але я просто живу подавлена,бо колись свідомо вибрала його.
Я не знаю, чи правильно було б йому сказати про свої згасаючі почуття до нього, адже це може виглядати просто, як маніпуляція.
Що робити з собою.
.. Про що ми будемо просто говорити в старості, це ж вже на всё життя.
Будь ласка,допоможіть.
Дякую за увагу і ваш час
Вподобали: 1 з 1
Що означають ці оцінки?
Оцінки питань
Користувачі можуть голосувати за запитання, що сподобалися. Найкращі питання ми розміщуємо у спеціальній секції сайту.
Ви можете проголосувати за питання, якщо воно чимось вам сподобалося. Можливо, цікава тема, чи добре описана проблема, чи ви вважаєте, що відповіді психологів на поставлене питання корисно було б почитати багатьом іншим людям.
Якщо ви голосуєте за якесь питання, то посилання на нього пізніше може бути відображене на вашій особистій сторінці, у секції "Сподобалися питання". Ваші негативні оцінки ніде не відображаються.
У психологів на особистих сторінках запитання, що їм сподобалися, відображені не будуть.
