Неконтролируемая агрессия

Question

Здравствуйте, хочу обратиться с проблемой. Я очень нестабильный человек, сначала я очень люблю своих близких, мы хорошо общаемся и проводим время, но потом я начинаю агрессировать и токсично шутить в их сторону, не понимая как я на самом деле их задеваю. Так же я отношусь к родителям и любимому человеку и только спустя время ко мне доходит, что я сделала/сказала. Я испытываю невероятное чувство вины за все что я делаю, но попытки измениться терпят крах. Довольно сложно понять саму себя и разобраться, как правильно поступить и с чего начать.

Алла Григорівна Веленко · Accepted Answer

Так, Ви абсолютно праві, вирішивши почати працювати з психологом і, власне, можна було б вже нічого не писати, але... Як показує досвід, коли на відповідь психолога, людина, що задала питання, намагаємося не звертати увагу і зовні не реагує, найчастіше і є тим основним, що може допомогти вирішити проблему.
Ви пишете: "Я пытаюсь быть более терпеливой и посмотреть на ситуацию со стороны другого человека, но через какое-то время что-то снова начинает меня бесить и я остро реагирую буквально на все, даже не понимая почему..." Якщо батьки, з Ваших слів, знаходяться в аб'юзивних стосунках, ця модель поведінки,як правило,  передається їх дитині у вигляді поведінкової моделі. І коли та дорослішає, сама вже періодично перебуває або в одній, або в іншій ролі, в залежності від тих, хто поруч...  Але, в любому випадку, людина жити без енергії щастя та радості не може... а от така схема стосунків, насправді, дуже ресурсно витратна, бо люди психо-емоційно "злипаються", замикаючись один на одному. І, зважаючи, що всі, і батьки, і діти, живуть по одній і тій же, закритій від інших джерел енергії, схемі, намагаються, не розуміючи цього, наповнитися, відбираючи ту саму недостачу енергію у своєї близької людини. Тобто, говорячи умовно, "вампірять" того, хто більш ресурсний... Бо, знову ж таки, психо-емоційно "злиплися" між собою... І , судячи з усього, таким собі енергетичним донором серед Ваших 
рідних є Ви...
Зовні ці процеси невидимі, але є так званий рівень підсвідомості, на якому ми всі взаємопов'язані і, особливо, рідні люди. І саме на цьому рівні Ви, відчуваючи, що від Вас щось намагаються взяти, відповідно реагуєте, своє агресією "від'єднуючи" від себе несвідомих психо-емоційних "вампірів"...
Власне, про що я  написала Вам в першій своїй відповіді, єдине, іншими словами...
Нам лише здається, що ми контролюємо себе та оточуючий світ своєю свідомістю, намагаючись зовні в усьому розібратися... Тоді, як насправді, нашим життям та нами на 85%-90% керує наша підсвідомість, доступу до якої ми самі не маємо тому, що знаходимося в середині власної енергетичної системи... І щоб вийти із такого замкненого циклу, одних порад замало, необхідна повна світоглядна внутрішня трансформація, заміна поведінкових звичних установок  вже на рівні підсвідомості та знання і вміння, як наповнюватися, з яких джерел, щоб вийти із родинного споживчого енергетичного ланцюгу, перейшовши на рівень гармонії. І навчившись бути самодостатньою (не плутати з самостійною) та щасливою, допомогти і своїм рідним людям відчути радість та наповненість життя.
 Відредаговано автором 04-03-2024 13:06:25

Марія Радченко · Answer

Здравствуйте, Вероника!

Если вспоминать детство и пубертат, то кто из значимых людей токсил в Ваш адрес? Люди на пустом месте не становятся агрессивными, часто это неосознанно перенятая у кого-то модель поведения.

Юлия Витальевна Якименко · Answer

Здравствуйте!
но потом я начинаю агрессировать и токсично шутить в их сторону" Вы скорей говорите о сарказме в сторону близких, чем они Вас задевают, что начинает раздражать? 
" Довольно сложно понять саму себя и разобраться, как правильно поступить и с чего начать." начните с индивидуального обращения к психологу, и с ним разберете свои реакции и поведение!

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Здравствуйте!
[quote]Я очень нестабильный человек, сначала я очень люблю своих близких, мы хорошо общаемся и проводим время[/quote]
К Вам будет не простой вопрос - а что происходит ДО НАЧАЛА?

Вот мы уже и начали разбираться.
[quote]Так же я отношусь к родителям и любимому человеку и только спустя время ко мне доходит, что я сделала/сказала. [/quote]
Расскажите, каким образом до Вас "доходит"? Через что? Через какие проявления - Ваши, собственно? Других людей?

[quote]Я испытываю невероятное чувство вины за все что я делаю, но попытки измениться терпят крах.[/quote]
Любопытно - почему испытываете вину, а не, скажем, удовлетворение? 
Ведь Вы же с какой-то целью агрессировали и токсично шутили. С какой?

[quote]попытки измениться терпят крах.[/quote]
Вы говорите о попытках. Что имеете в виду? Что лежит в основе Ваших усилий измениться?

[quote]Довольно сложно понять саму себя и разобраться, как правильно поступить и с чего начать.[/quote]
Можете откровенно поговорить с близкими, узнать, как они воспринимают ситуацию.
Можете обратиться к психологу.
Имхо, и то и другое, будет только на пользу.

Алла Григорівна Веленко · Answer

Доброго дня veronica!
На мою думку, причина такої нелогічної поведінки криється в Вашій внутрішній, несвідомій, величезній психо-емоційній прив'язаності до своїх рідних та близьких людей. 
І в той момент, коли рівень "близькості" стає критичним і може зруйнувати Вашу цілісність та внутрішню цілісність Ваших рідних, Ви починаєте себе поводити таким чином, що "злипнутися" одне з одним стає неможливо. Адже, така сама руйнівна програма ідеалізації близьких людей є і в Ваших близьких. І,як Ви помітили, така Ваша поведінка відбувається автоматично, на рівні захисного рефлексу, який вбудовано, насправді, в кожну людину задля можливості реалізуватися та вижити в цьому світі.
Тобто, проблема, насправді, в недобудованому, або абсолютно неправильно вибудованому світогляді, де на основне місце поставлена сім'я та рідні люди, що є дуже небезпечно. Адже, все що ми ідеалізуємо в цьому світі, обов'язково повинне бути зруйноване через хвороби, важкі конфлікти або розставання...
Тобто, своєю поведінкою, як це не дивно, але підсвідомо, Ви намагаєтеся врятувати не лише себе, а і тих людей, з ким конфліктуєте...
Тому почуття провини є лише додатковим вантажем до основної проблеми стосунків, яке не лише не допомагає Вам позбутися негарної поведінки, а навіть навпаки, лише її погіршує... 
Що робити?
Сформувати правильний світогляд, уважно розібратися з тим, який є вже зараз і пропрацювати почуття провини. У іншому випадку Ви станете постійною учасницею тандему "жертва-аб'юзер", періодично міняючи свою роль з жертви на аб'юзера і навпаки...
Такі сценарії не роблять життя щасливішим, а навпаки, його тільки погіршують...

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Имею догадки, что скорее это всего из-за тех ролей, которые приняли родители, похоже для меня стало нормальным видение взаимоотношений вроде "Абьюзер-жертва"[/quote]
Весьма вероятно, что так оно и есть. Сформировалась концепция, своего рода представление. И теперь оно доминирует, формируя Ваши импульсивные реакции.  

[quote]Думаю, все же сама проблема вытекает из детства, особенно из-за отношений с отцом.[/quote]
И что не так в отношениях с отцом? 

[quote]"Доходит" до меня, только спустя время, когда я замечаю реакцию человека или когда прокручиваю диалог у себя в голове, понимая что я сказала не так.[/quote]
А "ТАК" - это как в Вашем понимании? 

[quote]будто меня воспринимают за шутку[/quote]
Это вроде того, что Вы не доросли до состояния, когда к Вам относятся как взрослой и ценной? Відредаговано автором 03-03-2024 19:18:31

Юлия Витальевна Якименко · Answer

" мне кажется что люди несерьёзно относятся ко мне, будто меня воспринимают за шутку, из чего вытекает пассивная агрессия." Вы описываете то ощущение, когда Вы себя не можете почувствовать значимой-ценной, как будто другие нападают на Вашу личность, и Вы готовы агресировать в ответ. 
Как отец на Вас реагировал, что чувствовали при этом, какое поведение в дальнейшем последовало? 
Все же запрос Ваш интересен, но достаточно индивидуален одной переписки мало, выберите психолога!

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

[quote]Мой отец всю жизнь был алкоголиком, не принимая никакой инициативы в моем воспитании, отравляя жизнь всем другим членам семьи до сего дня. Тут и говорить нечего.[/quote]
Сожалею. Печать такого отцовства оставляет след. Хорошо бы изгладимый. 

[quote]Имея ввиду "Так", зависит от ситуации и примера, мне не стоило разбрасываться словами и говорить более тактично.
[/quote]
Так деайте выводы. Экспериментриуйте. И, главное, осознавайте мотив и конктекст. 

[quote]Был момент в моей жизни, так скажем, первой влюблённости в подростковом возрасте, в которой человек устраивал "эмоциональные качели" и манипулировал. После всего этого у меня появилось куча проблем с доверием, постоянное чувство что люди могут пользоваться мной ради своей выгоды, из-за чего я закрываюсь в себе, отталкивая агрессией. Любое проявление ко мне любви и внимания кажутся ненастоящими и просто ради шутки. Поэтому я не могу делиться своими чувствами и отрицаю их, не желая показаться слишком наивной.[/quote]
В психологии работают с оздоровлением такого типа привязанности.
К счастью, свой внутренний процесс Вы осознаете. При поддержке специалиста сможете пойти дальше.

Тетяна Валентинівна Афанасьєва · Answer

Добрый день! Важно не контролировать агрессию, а наблюдать за ней. Контроль приводит ко взрыву. Наблюдение - к снижению интенсивности. Попробуйте дать ей место, ведь агрессия очень важна, если она в балансе. Это защита себя, любое активное действие требует небольшой агрессии.

Віталія Юріївна Мельник · Answer

Добрий вечір.[quote]но потом я начинаю агрессировать и токсично шутить в их сторону, не понимая как я на самом деле их задеваю[/quote]
Можете надати приклад? На фоні чого виникає ваша агресія?

Павел Леонидович Басанский · Answer

Здравствуйте, veronica!
Очень похоже на КОНТРЗАВИСИМОЕ поведение. То есть такое поведение, целью которого является ИЗБЕЖАТЬ эмоциональной близости с человеком, ОТТОЛКНУТЬ его, чтобы уменьшить вероятную или кажущуюся угрозу для своей личности.
А далее -  
[quote]Я испытываю невероятное чувство вины[/quote] - что как раз и говорит о наличии у Вас психологической ЗАВИСИМОСТИ от близких, которую Вы пытаетесь убрать с помощью агрессии - отталкивая того, от кого ТОЛЬКО ЧТО зависели и от кого могла исходить угроза.
veronica, Ваш вопрос не на переписку и не на совет, а на полноценную работу с психологом - психотерапию. Відредаговано автором 04-03-2024 01:12:21

Павел Леонидович Басанский · Answer

Рад был помочь.
Пожалуйста.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Неконтролируемая агрессия

Відповіді психологів