Постійно переживаю за здоровя дитин

Question

Здрастуйте, проблема в тому що я постійно в стресі і в тривозі через страх ,що дитина має якусь хворобу. Неважливо чи то маленька подряпини чи щось серйозне. Постійно думаю що він може захворіти чимось страшним і навіть звичайна простуда викликає у мене паніку. Доходить до того, що я постійно його розглядаю під різними кутами чи немає в нього чогось підозрілого мірою температуру різними термометрами по декілька раз на день . Не можу жити спокійно постійно переживаю. Я розумію що це не норма, і розумію що моя дитина фізично не може мати стільки багато хвороб яких я підозрюючи, розумію що сама себе накручую. Але нічого не можу з цим зробити, воно саме. От сидимо ми їмо він моргнув пару раз сказав що чешется око, а у мене в голові вже думки чи не осліпне він, якась подряпини на грудях а я думаю чи це не рак і т.д. Не знаю як мені з цим впоратись, і ще такий стан не постійно тобто не кожен день коли гарна погода і коли я в компанії людей сім\'ї чи друзів це не так масштабно іноді хіба є думки. А коли похмура погода і я сама один на один з дитиною все нічого не можу зробити думки знають мене.

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Хочу Вас заспокоїти: бажання захищати свою дитину – це нормально. Але ірраціональний, гіпертрофований страх погіршує якість життя.
Ви дуже відповідальна людина, всі хочете контролювати, а це неможливо і породжує тривожність.
До речі, це характерно для люблячих  батьків. Це одна із сторін «синдрому відмінника».
Але якщо тривога і страхи стають нав'язливими, коли вони заважають жити, це ненормально і потрібно звертатися до психолога.
Не можна «ховати» від себе свої тривоги та страхи. Продуктивніше з ними взаємодіяти. Потрібно говорити собі: "так, це нормально відчувати занепокоєння за свою дитину. Так, часом я почуваюся безпорадною, але це також природно".
Подумайте, яка ймовірність того, що події розвиватимуться саме так, як Ви вважаєте?
Якщо у Вашому оточенні є тривожні люди, по можливості скоротите час спілкування з ними. 
Намагайтеся виключити перегляд передач і читання повідомлень ЗМІ, які посилюють у Вас тривогу.
Звичайно, можуть бути інші причини Вашої тривожності, але за листуванням все обговорити неможливо.

Ірина Миколенко · Answer

Доброе Утро!

Вам нужно к психиатру обратиться. Или к психотерапевту.
Вы уже себя не можете контролировать - свои мысли. 
По разным причинам.
Возможно в детстве у вас было слабое здоровье - и вы теперь свои же страхи, и опасения с прошлого своего личного опыта - переносите на ребенка.
Либо вас так воспитывали родители - тоже были тревожные родители.
Либо вы сама боитесь заболеть - и быть немочной и слабой. ( потому свои страхи переносите - на ребенка)
Либо же боитесь неосознанно, что справитесь с такой нагрузкой - что сможете вылечить ребенка - что хватит у вас сил это пройти.
Либо же это неосознанное желание контролировать слабого - доминировать над ним - и так самоутвердиться и быть нужной. Желание контроля и власти.
Все это само не пройдет - вам нужна психотерапия.
Это у вас первый ребенок?
И как вы сами относитесь к своему здоровью?
Как вас воспитывала мама?
Как относиться отец к ребенку? Помогает ли он вам? 
Есть ли еще ктото, кто занимается ребенком? ( помимо вас)

Володимир Анатолійович Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]Не знаю як мені з цим впоратись,[/quote]
Відповідь очевидна - розбиратись з причинами Вашої тривожності і працювати з ними у взаємодії з психологом.
Любити дитину і дбати про неї - це добре. Проте, коли перейдена межа здорового балансу, коли хвилювання надмірне і безпідставне, то така поведінка не може вважатись нормальною. Вона шкодить мамі. І вона шкодить дитині, бо несвідомо через почуття впливає на неї, формуючи певний патерн.

Декілька питань важливо прояснити.
Скільки років Вашій дитині?
Що можете розповісти про перебіг вагітності і пологів?
Які у Вас стосунки з чоловіком? Чи допомагає і оберігає Вас?

Окремо про Ваше дитинство - що пригадуєте про ставлення батьків до Вас? Наскільки вони були дбайливими, спокійними чи тривожними?

Тетяна Миколаївна Фаворова · Answer

Доброго дня, Lalala. Судячи з того, що ви пишете, щоби впоратися з такою патологічною тривожністю вам дійсно потрібна допомога фахівця. Чим скорше, тим краще. Бо це стосується не тільки вас, а й дитини. Хлопчик відчуває вашу тривогу і розуміє це так, що світ небезпечний для нього, а він не може сам із ним впоратися. Він більш ніж ймовірно виросте безпорадним. Не допустіть цього. Мама повинна давати дитині відчуття безпеки, любові та спокою, а не постійний страх за життя. Якщо вона сама цього не відчуває, дитині ніде це взяти.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Не знаю як мені з цим впоратись[/quote]
Самостійно ніяк.
Якщо думаєте про дитину, то думайте і про те, що якщо все буде продовжуватись і далі таким же чином, то з дитини виросте така ж тривожна людина, як і Ви. Навряд чи Ви цього бажаєте.
Тому вибирайте собі спеціаліста, який працює з тривогою і починайте психотерапію.

Авторизація

Пошук психолога або психотерапевта

Статті, огляди, словник та теми з психології

Тести для самопізнання та психологічні вікторини

Авторизація

Постійно переживаю за здоровя дитин

Відповіді психологів