декілька років паузи ...

Добрий вечір!
Не зовсім зрозуміло, що саме Вас не покоїть? І що саме у Вас за ситуація? Ви почали стосунки з людиною, з якою вже були в стосунках? Чи колись симпатизували і хотіли стосунків? Що зараз відбувається та непокоїть Вас?

Доброго ранку!

Мені 28 і в житті я дуже маю грамотний підхід до всього. А тут ... Як з таким боротись ?

Виходить, в усьому Ви нiби профі, а тут налякий чи не впевнений в собі початківець. Приблизно так себе відчуваєте?

я повелась і зустрілась з 👦 , який колись дуже симпатизував, навіть провели довготривало час разом , колись тільки мріяла про цей момент...

Зустріч відбулась. І, здавалось, прийшов час радіти, але включився механізм ЗАСТЕРЕЖЕННЯ. Зміст якого -

в голові прокручується негативний сценарій , флеш беками проявляються ' подружки ' з якими його тоді бачила і ревнувала

Тобто є побоювання знову переживати ревнощі. А вони, звісно, річ неприємна, адже набагато краще просто радіти стосункам і життю.

Одже, варто, на мою думку, розібратись з власною самооцінкою (ревність з нею обов'язково пов'язана) і потенціальним страхом втратити хлопця. Цей страх теж має своє підгрунтя - бажання володіти, бо саме через "володіння" людина відчуває свою цінність як кохана (один з вимірів її ідентичності).

і відповідно вже проскальзує якісь не перспективні налаштування на рахунок нього.

Не перспективні - це про що? Пояснити можете, хоча б собі?

Як з таким боротись ?

От боротись геть не потрібно. У боротьбі завжди хтось програє. Навіщо це Вам?
Тому актуальною буде співпраця з психологом, щоби розібратись в собі і напрацювати здатність бути в стосунках СВІДОМОЮ і відповідальною перед собою. Бачити і відчувати все, що відбувається між вами. Не робити імпульсивних рухів. Приймати виважені рішення, обираючи себе, а не взаємини, в яких багато страждань і терпіння, проте мало любові і довіри.

Відредаговано автором 05-04-2024 09:26:22

Доброго дня!

Ваш осад треба прожити. Ви зробили те, що хотіли, а вже потім це не співпало з вашим розумом та грамотою. Це свідчить про розбіжності розуму та серця! Флешбеки - це маркери травм, можливо їх теж треба допрожити.
Боротись не має сенсу, бо немає узгодженості між внутрішніми частинами. Краще це досліджувати з психологом!

Доброго дня!
Я правильно Вас зрозуміла, Ви не можете позбавитися неприємного осаду після зустрічі з чоловіком, якого знали колись і тоді ці стосунки завдали Вам немало болю? А зараз, бажаючи перевірити, чи щось залишилося з минулого в Вас на рівні почуттів, несподівано зрозуміли, що, десь, на глибині душі, є щось неприємне, що турбує Вас і не залишає в спокої?
Якщо все так, як я написала, швидше за все, з минулих часів залишилася непродита травма. Яка, на превеликий жаль, нікуди не ділася. Інакше б осаду ніякого не було, а могло бути відчуття давно переглянутого кіно, яке швидко забувається...
Такі внутрішні застряглі травми, невидимі, але зачасти дуже сильно впливають на саме життя, на створення тих самих особистих стосунків... До речі, а як у Вас із стосунками зараз?

А погодилася я на зустріч щоб переконатись вживу по емоціях яка я тепер сьогодні до нього ?

Як Вам здається по відчуттях і думках, те рішення було виправданим?

Щоб допомогти собі

Гадаю, що, передусім, треба мати усвідомлення того, в чому і заради чого допомагати. У Вашому випадку відповіді на ці питання, як виглядають?

Дякую за щирість.
Насправді, бажання все проговорити чоловіку при зустрічі - це, в тому числі, може бути бажанням "викинути" з себе те, що колись застрягло певним непрожитими болем: образами, ревнощами, страхами...
Або ж за таким наміром може стояти, як бажання, щоб нас нарешті почули, побачили, зрозуміли, вибачилися перед нами, так і намагання підняти власну самооцінку, яку ми колись могли в цих стосунках втратити... Насправді, всі відповіді є всередині Вас самої, тоді як в переписці можна лише припускати
Але найбільш небезпечне, як на мене - думати, що
" це почуття тимчасове думаю", бо "Немає часу бути сконцентрованою на ньому, бо бачите і сюди зайшла щойно)"
Нам зовсім не обов'язково бути на комусь сконцентрованими, щоб всередині утворився певний блок, а швидше, навіть, навпаки. Бо те, що ми проживаємо одразу, не відкладається, а робить лише нас більш мудрими, на відміну від того, що непомітно відкладається в підсвідомості через брак часу

Відредаговано автором 09-04-2024 18:24:04