Місячні закохані: Червоні серця (Cho Yoon-young / Kim Kyu-tae). Коментар психолога.

» Психологічний аналіз кіно й літератури » кохання » Місячні закохані: Червоні серця

Драматичний серіал, чи посібник для аб’юзера?

Нещодавно в мене був такий настрій «поплакати», дівчата може зрозуміють (і не тільки дівчата), просто один з способів злити свою напругу. Для цього я шукаю якісь сумні фільми чи серіали і так я натрапила на корейський популярний серіал - Місячні закохані чи Червоні сердця: Корьо (2016). Що ж, цілі я своєї добилася, але також в мені піднялася хвиля обурення, бо там романтизували аб’юзивні стосунки. Як людина любляча ділитися враженнями, я спустилася в коментари і там я зрозуміла, що майже 90% людей вважають стосунки між головними героями найпрекраснішими в світі. Так в мене виникла думка розібрати трішки цей серіал і пояснити, чому я вважаю кінець сумним.

Почнемо трішки з сюжетів та описів головних героїв між якими виникають почуття. Наша головна героїня, тільки що закінчила свої стосунки, тому що хлопець їй зраджував з її ж подружкою. Вона в відчаї і хоче нове життя, доля повертається так, що вона прокидається в час, коли Корея (Корьо) була започаткована. Тепер вона племінниця дружини одного з принців. Ось цей шанс, ось коли ти можеш прожити життя по іншому, та і який базис (забудьмо, що жінка в той час ніщо, тут таке тільки іноді працює). Все для неї, вона молода, красива, розумна та забезпечена, а також стає фавориткою та другом для принців. До речі її звати Хе Су, так ось, всі в захваті від неї, навіть сам імператор відмічає її, а всі витівки їй прощаються. Як би ж я хотіла щоб ось така вона і залишилась, вона знає собі ціну і показує всім це.

Далі в нас йде той самий бед бой, з сумною історією з дитинства і всілякими психологічними травмами. Ван Со – четвертий принц, в дитинстві його мати порізала і тепер в нього шрам на обличчі, який він закриває маскою, гадаючи що всім на світі бридко дивитись на це каліцтво. Принца зіслали з малечку, де до нього ставилися як до скота, чи не гірше. Якщо вам сумно, то ви людина. Так ось нелюдимий, жорстокий принц повертається до палацу, де зустрічає нашу квітку.

Хе Су, яка добра до усіх людей, які навіть відвертаються від неї, дає трішки тепла Ван Со. Без ніякого натяку на романтику, вона поставилася до нього, як до людини, приймаючи його таким холодним та жорстоким. Мабуть то була її помилка, тому що з того моменту, принц вирішив, що вона має бути його. Так, саме його, як річ, належати йому повністю, він захотів заволодіти всім, включно і її серцем.

Почалась гра де Ван Со чітко виставив всі свої ходи, а доля наче підкидувала йому шанси. В той час Хе Су, вже закохалася в іншого, але через свою меншовартість (яку нав’язали їй) та недовіру до чоловіків (бо її вже один обманув, що не виправдовує її), вона не змогла бути з ним. Так крок за кроком він закохав її в себе, то були такі американські гірки з емоцій, що їй здалося, що це кохання. Він зробив так, що лише з ним вона може почуватися себе в безпеці. Відчуваєте вже цей присмак аб’юзу? Ближче до кінця, він почав відгороджувати її від друзів, рідних на той момент вже не стало.  Коли він повністю заволодів і її тілом і серцем, наша героїня відкрила очі на їх стосунки і зрозуміла, що не хоче цього. І ось я почала відкривати шампанське, так вона відкрила очі мені.

Вона хоча й вийшла з стосунків, але все ще належала Ван Со, ні на день вона не забувала про нього і завжди піклувалася на відстані. В той час як він був сповнений гніву на неї, як вона могла піти, коли він все зробив, щоб вони були щасливі? Наче він працював за просто так.

Отже кінець для багатьох став розчаруванням, тому що головні герої, пройшли багато труднощів (деякі з них вони самі побудували) і не залишились разом. А для мене, це сумно, бо вона так і не зрозуміла, що він її використовував наче подушку, коли йому було сумно – він плакався в неї, коли злився – то бив словесно. Вона була тим, в кого він зливав абсолютно всі емоції, а коли вона хотіла такого ж, він був неготовий дати таку підтримку та злився , якщо вона знаходила підтримку в інших людях.

Але ж як це все красиво нам показували, грала завжди романтична музика на фоні, декорації були шикарні, актори гарні і все говорило – ось воно, справжнє сильне кохання. В якийсь момент, я була зачарована цим, поки не відчула тривогу всередині, джерело якої я зрозуміла вже ближче до фіналу. Тому я не була здивована підміною понять в коментарах і це час ще раз нагадати всім, що це не любов і ми не повинні нормалізувати слова по типу «Ти належиш мені». Дивіться серіали, плачте та радійте з головними героями, але пам’ятайте що не все що ви бачите на екрані, то є здоровим.

Бонус:

Чому Хе Су запала на Ван Со і чи був в неї інший вибір? Так був, вона завжди могла піти, але не відчувала в собі сили. Ван Со «ідеальна» кандидатура для Хе Су. Вона мала травматичний досвід стосунків і шукала честність. Ван Со ніколи не брехав їй, він завжди був чесний, навіть в своїй руйнівній поведінці. Дізнавшись про травми дитинства Ван Со, вона захотіла «врятувати» його і взяла відповідальність за нього. Цим порятунком вона наче рятувала себе, в цьому вона вбачала свою ціль прибування в тому новому тілі. Також цей хрест вона начіпила на себе після втрати людей, які були дорогі для неї. Гадаючи, що це через неї вони вмерли, вона своїм добрим ставленням до принца відпускала собі той гріх. Отже вона була «покинута», понівечена і шукала сили і вона її знайшла. А через те що добрі моменти все ж таки були, був час коли вони були щасливі, невимушені, вона не змогла відпустити до кінця цей досвід. Ось тут би і не завадила робота з психологом, але нажаль мудреці того часу, казали лише їй, що вона єдина хто може змінити принца (токсичні люди, що ж там сказати).

Чи міг Ван Со змінитися? Так, міг. Через довгу роботу з психологом. Хе Су для цього не дуже добрий варіант. Так, вона його приймала; так, вона була готова його вислухати, але вона сама не була ок. Вона несла місію порятунку його, а це не терапевтичні стосунки. Та й фокус його не був направлений на зміну себе, хоча б через неї, а він з самого початку лише хотів тепла до себе. Хе Су була не єдина, яка почала ставитися до нього по доброму і він цю людину також загріб до себе. Тим самим він компенсував всі ці роки самотності і відчуження. Але замість того, щоб вчитися в цих людях коханню, теплу, співчуттю, він був жадібний і лише користувався ними. І нажаль навіть після того, як йому це показали, він лише виправдовувався тяжчим минулим. В його силах було пропрацювати це, але він встав на позицію жертви і нічого не хотів слухати.