Question

10-05-2016

Доброго дня. У мене така проблема: я перестала радіти життю, постійно переживаю за дитину, дуже її люблю, але коли вона починає істерити (їй 2р.і2м.)добиватись того чого хоче криком,хоча говорить вже досить гарно і її все можна зрозуміти що дати, то я зриваюсь і можу її не сильно, але вдарити. Вона погано їсть(приходиться годувати до 1-2годин,щоб щось зїла),відповідно має запори до 4 днів,від чого я переживаю і починаю нервуватись. Ми здали аналізи (трошки погано травить шлунок,але нічого страшного не знайшли).Не знаю як себе заспокоїти, чим зайняти щоб трохи переключитись з дитини.Рідні кажуть що я останні пів року стала дуже дратівлива,неспокійна, завжди щось не так...правда на це все ще сприяє чоловіка бабця (80років), яка постійно щось тій дитині находить що не так..то вона захуда і неросте (зараз має 11 кг 200г і 86 см),то погано ходить і т.д. Крім такого дочка боїться купатися (хоча любила,потім страх вже раз переборола,каже що вода гаряча,зі мною купається,а сама сісти у ванну боїться),не хоче сідати роздягнена (без памперса і кологот)на горшок,хоча всіх садить і розуміє що від неї хочуть, сяде одягнена щоб їй поплескали і встає..не знаю як то буде її в садок давати..через її істерики боюсь робити прививки,бо ще не робили,щоб їй гірше не стало..У свекрухи в гостях мені спокійно, хоча мала там бігає з своїми братами 6 і 2роки,може десь впасти так само як у цій хаті, де ми живемо(але тут я переживаю, а там ні),я не сварюсь і не дратуюсь як тут де живу і у дома в мами..
Порадьте, будь-ласка,як себе заспокоїти і радіти життю?До весілля і народження я була якась спокійніша.Хоча дитину ми чекали і планували (все було спокійно пів року після весілля завагітніла).Перше писала вірші, викладачі казали що хороші.Живемо вже роки в шлюбі і 5 як зустрілись.Не хочу щоб страждали мої рідні через мене.
Наперед щиро дякую.

Вопрос от: Мар"яна; Возраст: 29

понравился вопрос?

Чтобы спросить или ответить, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Вы можете предложить автору этого вопроса пообщаться

Отправить запрос на общение могут зарегистрированные пользователи

Чтобы отправить автору этого вопроса предложение пообщаться, Вам нужно быть авторизированным.

Советы посетителей

Ещё нет комментариев. Вы можете быть первым, кто предложит автору какой-либо совет.

Чтобы прокомментировать, авторизируйтесь или пройдите регистрацию!

Наши психологи

Олександра Соколова
(Дніпро)

Катерина Вовк
(Київ)

Наталия Горская (Киев) · Answer 1 · 2016-05-10 23:51:21

Мар"яна, мені здається, що в назві вашого питання Ви досить вірно визначили причину ваших проблем - нервозність.
Поява дитини змінює батьків психологічно, і те, що вони хвилюються за дитину – нормально.
Але, ваша нервова система опинилася в дуже виснаженому стані, (недостатня кількість інформації не дає змоги визначити точні причини), тому певні фактори, які зазвичай не викликають сильної тривоги, на Вас діють з «перебільшенням», тому навіть лякають.
Важливо виявити чинники такого виснаження, та відкоригувати їх вплив на Вас, щоб повернути ваш емоційний стан в гармонійне положення. Чинниками можуть бути як фізичні перенавантаження, так і ваші «установки» щодо того «як має бути» (наприклад, «дитина має гарно їсти», «дитина не повинна істерити», «мама завжди має бути спокійною», «шлунок має працювати саме так», «дитина не повинна боятися», «дитина має швидко зрозуміти, що у памперсах на горщик не сідають», …).
Виходячи с того, які хвилювання за дитину Ви описали, можу припустити, що Ви намагаєтесь бути дуже хорошою мамою. З одного боку, це чудова спрямованість, але з іншого – це дуже важкий, і не завжди потрібний «тягар», який нести дуже важко (і це виснажує). Наприклад, дитина погано їсть – і все вже не так. І тут не працює «а може вона не хоче», тут частіше «я погано умію бути мамою».
Я б запропонувала Вам звернутися до психолога у вашому місті, щоб розібратися з причинами вашого виснаження та віднайти шляхи відновлення.

Нервозність, страх

Советы посетителей