Не можу перестати скандалити з чоловіком через дрібниці
Добрий вечір... вийшла заміж зовсім недавно... маємо маленького сина 3 місяці...коли була вагітна чоловік весь час залишав мене саму дома,на першому місці в нього завжди були друзі (до того ж одружені і набагато старші від нього)...під час вагітності були лише істерики,вічні п\'янки чоловіка, бувало що піднімав руку а на наступний день казав що я вигадую що він такого не пам\'ятає...ще майже завжди сварки через соцмережі... він завжди шукає дівчину яка йому колись подобалась(вона теж старша від нього на 8 років,я молодша).раніше зберігав її фото на телефон і завжди порівнював мене з нею, кажучи що краще б був з нею,що вона так не кричала б на нього....тепер коли народила сина, він поміняв своє ставлення до мене,але я не можу ніяк викинути з голови все погане що він мені робив...після пологів стаються ще більші нервові зриви під час яких я не можу повністю контролювати себе... говорю йому дуже погані речі,хоча люблю більше за все...що робити?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Добрый вечер. Что это за вещи? Какие чувства Вы испытываете к мужу, что толкает на ссоры?
Дополнение от автора вопроса·
Тепер живемо в моїх батьків,доходить до того що виганяю з хати, причина всьому ревнощі, навіть через дрібниці
Дополнение от автора вопроса·
Не можу зрозуміти себе... проганяю а потім перша пишу, телефоную і він повертається....і так завжди
Дополнение от автора вопроса·
Завжди думаю що він зі мною через дитину,тому повертається...він каже що любить але я не вірю після всього що він колись робив
Дополнение от автора вопроса·
Люблю його страшно,без нього бути не хочу...хочу все виправити,хочу уваги,а виходить лише гірше...він завжди у телефоні і на мене не звертає уваги...лише коли захоче інтиму
Дополнение от автора вопроса·
Одним словом думаю що він зі мною заради дитини і сексу
Добрий ранок! Співчуваю, що Ви стільки пережили. Але чоловіка Ви любите, він змінився. Чи зможете Ви з такою стоатегією побудувати здорові і довірливі стосунки? Чи пробачили Ви чоловіка за минулі помилки? Почитайте Типпінга «Радікальне прощення».
Доброе утро!
Скажите, а какие у Вас были отношения до брака? Вы планировали ребёнка?
Дополнение от автора вопроса·
Залишилася з ним бо любила і він обіцяв що зміниться,що просто не звик до сімейного життя і що його контролюють
Дополнение от автора вопроса·
Почала згадувати старі образи коли побачила що він навіть живучи зі мною шукав ту жінку яка йому подобалася колись.відтоді кожен день скандали переважно через ревнощі.
Дополнение от автора вопроса·
Стосунки в нас були лише 3 місяці,дитину ми не планували але від аборту саме він мене відмовив, в той час коли батьки і рідні були проти дитини
Дополнение от автора вопроса·
За минулі помилки я пробачила але не забула... і та образа сидить в мене всередині ..ч не знаю як від того позбутися
Дополнение от автора вопроса·
Думаю що заради сексу бо він може прийти з роботи,тоді весь час сидить в телефоні, каже що слухає музику,що він так відпочиває...а потім коли вже захоче інтиму то починає обіймати, цілувати і казати що любить
Дополнение от автора вопроса·
А заради дитини думаю тому що він часто каже що якби не Арсен (так звати сина),то він давно би не терпів мене а пішов геть...звичайно образливо ... пізніше коли він заспокоїться,то вибачається...каже що все це було сказано на нервах і щоб я на це не звертала уваги.Тому я не знаю чи вірити тим словам чи ні
Дополнение от автора вопроса·
Батьки мене не розуміють взагалі адже перед батьками він весь час обіймає цілує, каже ласкаві слова,а коли наодинці то просто ігнор... Взагалі через мою вагітність відвернулися майже всі мої друзі, звернутися нема до кого тому написала сюди щоб виговоритися бо боюся що збожеволію тримаючи все в собі
Дополнение от автора вопроса·
Також коли я була вагітна то його друзі так звані... щоб ви розуміли їм по 40 років,весь час наговорювали його проти мене,весь час десь кликали, казали що нічого мені не станеться якщо посиджу вдома сама, навіть вночі приходили,він виходив ніби то покурити і приходив аж зранку... тепер він з ними спілкується вже по телефону і мене це страшно бісить бо знаю що вони підлі.А чоловік каже що через мене він не буде з ними сваритися
Дополнение от автора вопроса·
Недавно був випадок коли ті його "друзі" скидали йому різні картинки інтимного характеру(простіше кажучи голі дівчата ) скачані з інтернету,при чому знають що в мене є доступ до всіх його аккаунтів.Я розізлилася бо це вже не вперше я таке бачу...Коли я попросила чоловіка написати їм щоб не кидали йому таке..Він сказав що я дурна,що в тому нічого такого нема, що він не буде з ними сваритися і не хоче щоб всі казали що він підкаблучник
Дополнение от автора вопроса·
Скажіть будь ласка в чому я не права бо через емоційність не можу тверезо оцінювати ситуацію
У Вас сейчас на руках 3-х месячный ребенок и Вы должны думать о нем и о своем психическом здоровье, потому что он все чувствует. Такое ощущение, что Ваш муж еще не готов к семейной жизни. Скажите, на сколько Вы от него зависите? Помогают ли Вам родители? Вы готовы все это терпеть и дальше? Конечно, Вы можете с ним говорить о том, что Вам это неприятно и что у Вас семья, но, пока у Вас маленький ребенок Вы очень сильно зависите . Вам самой сейчас нужна поддержка
Дополнение от автора вопроса·
Коли чоловік зі мною,то я думаю що могла б обійтися і без нього.Тому що думаю що він мене не любить а живе тут тому що тут його син.Коли він десь поїде,то почуття ніби повертаються,він дзвонить,каже що скучив,що любить...не знаю чому, але я йому вірю.Батьки ніби помагають але неодноразово чула від мами що вони роблять це заради дитини а не заради мене.Мабуть готова терпіти якщо написала сюди ,значить хочу знайти вихід з ситуації а не розходитися з ним.
Дополнение от автора вопроса·
Просто дуже шкода коли порівняю як все було на початку стосунків і як тепер.Дитину він любить дуже сильно...Але про мене думати перестав...Ніде не пускає, каже що я мала бути готовою до того що буду сидіти вдома,коли дізналася що буду мамою.І це найбільше робить мені погано.Тому що сидіти в 4 стінах я не хочу
Дополнение от автора вопроса·
Навіть коли я хочу поїхати з дитиною до родичів,він кричить щоб я не їхала бо дитина застудиться а він переживає за нього..про мене він не думає що я не можу весь час сидіти вдома ,що мені потрібно хоч колись виходити на люди,що я так більше не можу
Ваш муж ставит Вас в зависимое положение. Я думаю, что здесь есть страх, что Вы можете быть независимой от него. Для Вас очень важно тоже иметь свою почву под ногами, потому что сидеть в 4-х стенах, как Вы говорите, это не очень хорошо. Ваш муж позволяет себе то, что Вам запрещает. На сколько Вы сами повзрослели?
Дополнение от автора вопроса·
Я не можу сказати про себе що я повністю подорослішала.Але всі хатні справи на мені.Він не хоче банально помити навіть чашку коли вип'є каву,чи зробити собі бутерброд.Знаючи що я втомляюся з дитиною,весь час шукає мені якусь роботу і взагалі не допомагає... Старається не бути вдома а коли і є вдома то лише поїсть і в телефоні... Завжди хоче щоб я піклувалася і про нього і про сина...А взамін я не отримую того самого піклування... Можливо це пов'язано з тим що він виріс без батьків і хоче зараз відчути себе дитиною... я не розумію в чому причина
Да, Вы скорее всего правы, что он может видеть в Вас маму и, поэтому он считает, что может делать все, что хочет. Вы говорите, что тоже еще до конца не повзрослели. Вы можете сейчас себя ощущать оба как два ребенка и искать родителя друг в друге, который позаботится о Вас.
Дополнение от автора вопроса·
Можливо й так... Просто моя мама все життя порівнювала мене з іншими дітьми і вважала що всі кращі ніж я.Хоча я була нормальною дитиною, відмінницею в школі а мама лише слухала ті плітки що говорили про мене люди а коли я намагалася розказати правду то вона мені не вірила а навпаки кричала... Спочатку коли я познайомилася з чоловіком він здався мені дуже надійним...Я пішла вчитися,він допомагав, забезпечував і розумів мене більше ніж батьки і я йому довіряла... Пізніше коли я завагітніла на нас з усіх сторін почали тиснути що ми не справимось з дитиною,що це велика відповідальність і так далі... Через це почалися сварки,на нього тиснули мої родичі так як його родичі дуже далеко і йому звернутися не було до кого... Можливо тому він і зривався на мені і ходив пити з друзями...а моя проблема в тому що я не вмію забувати образи і не знаю як навчитися.Підкажіть будь ласка
Дополнение от автора вопроса·
Якщо чесно,в глибині душі ховається образа на батьків..Вони не підтримали нас у складній ситуації а навпаки опускали нашу самооцінку...тепер так само живемо біля них але я завжди чую що їм просто шкода внука і якби не дитина то ми не жили б біля них... Мама весь час любила старшу сестру,казала брати з неї приклад і кожен день говорила яка я погана а сестра хороша
Дополнение от автора вопроса·
Я думаю це через них в нас зіпсувалися стосунки бо вони завжди були проти чоловіка коли дізналися що я вагітна... Казали щоб я кинула його,що мені з ним життя не буде ...і він про це знав і через це ми весь час сварилися...Коли я їхала до мами, батьки допомагали але потім лише викрикували що вони для мене все роблять і так далі...
Просто моя мама все життя порівнювала мене з іншими дітьми і вважала що всі кращі ніж я.Хоча я була нормальною дитиною, відмінницею в школі а мама лише слухала ті плітки що говорили про мене люди а коли я намагалася розказати правду то вона мені не вірила а навпаки кричала... Спочатку коли я познайомилася з чоловіком він здався мені дуже надійним...Я пішла вчитися,він допомагав, забезпечував і розумів мене більше ніж батьки і я йому довіряла... Пізніше коли я завагітніла на нас з усіх сторін почали тиснути що ми не справимось з дитиною,що це велика відповідальність
Вы говорите, что в нчале Ваших отношений все было хорошо и Вы справлялись, но в глубине души Вы чувствовали, что Вас сравнивают, что Вы с чем-то можете не справиться. Маме тоже сложно признать, что ее дочь уже выросла и отпустить.
Дополнение от автора вопроса·
Можливо й так...Що порадите?як вчинити щоб налагодити стосунки з чоловіком та остаточно їх не зіпсувати?
Вы можете с ним говорить об этом, что Вам не приятно и как бы Вы хотели. Вы можете взрослеть вместе и помогать друг другу. Что Вы сами можете предпринять? Вы готовы продолжать эти отношения?
Дополнение от автора вопроса·
Надіюсь що зможу подумати тепер і поговорити з ним без зайвих емоцій... Дякую що вислухали і дякую за поради)
Без эмоций не всегда получается, конечно, но Вы делаете все для того, чтобы с этим разобраться. Если Вы чувствуете, что Вам тяжело, то лучше обратиться индивидуально
Вы знаете, у меня возникло ощущение, что Вы давно живёте и уже сроднились с образом "недостаточно хороша". Для мужчины, для родителей, и даже для себя. Каждый раз Вы позволяете себя убедить в этом, когда отказываетесь от себя, своего счастья в поищу интересов других людей. Окружающим достаточно начать винить или стыдить Вас и Вы смиряетесь. Вам больно, грустно, обидно. Но Вы продолжаете оставаться в таких отношениях, как будто это то, чего Вы заслуживаете. Скажите, Вы хотите большего? Хотите жить по-другому?
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
