Как быть?

Здравствуйте, Инна!
Сочувствую Вам.
Вы не обязаны помогать, если этого не хотите.
Ваши близкие пытаются манипулировать Вашей привязанностью.

Здравсвуйте, Инна!

Просто у меня такое чувство что я кому-то что-то должна.

Єто проекция Ваших родсьвенников, не принимайте ее.

что я должна им помогать финансово потому что они же меня ростили.

- иметь ребенка и растить его - это выбор родителей и обязанность родителей.
Вы имеете полное право жить своей жизнью и помагать по мере возможности и Вашего желания. И к сожалению, вашим родным похоже проще от Вас требовать чего-то чем самим позаботиться о себе.
Продолжайте жить своей жизнью.

Добрый день. Я поддержу своих коллег- ваши родители и сестра манипулируют.
Переехать от родителей это еще не значит отделиться от них психологически. Сейчас вы только в начале этого пути.
Обратитесь к психологу, это поможет вам занимать более уверенную позицию с родителями, выстроить с ними коммуникацию без ущерба для себя и своего здоровья

Инна, доброго времени суток!
Поддерживаю коллегу Анну Сергеевну Савченко - Вы пока только переехали от родителей, но ещё не стали самостоятельной. Вы в процессе сепарации, то есть учитесь различать где "я и моя жизнь", а где "мои родные и наша жизнь". Что, и какие вопросы принадлежат Вашей, самостоятельной жизни, а какие остаются в контексте жизни клана (родни). И тоже соглашусь - лучше над этим вопросом поработать совместно с психологом. Так как это потянет вопросы самоценности, самооценки, аутентичности и уже только тогда - границы. То, что Вы описали - это манипулирование и контроль. Но они возможны только там, где нет чётких и понятных границ.
Если Вы начнёте отстаивать свои права революционным путём - это приведёт к конфликтам и большими эмоциональными затратами. Лучше учиться ассертивности. А она, опять таки, будет невозможна, если Вы живёте не аутентичную жизнь. Так что выбирайте психолога и начните работу с собой и над собой.
Мудрости Вам!

Доброго дня, Інна.
Дуже Вам спічуваю і хочу Вас підтримати. Погоджуюся із всім вищезазначеним колегами і хочу додати: Ви велика молодчинка, що відділилися від власних батьків - це варте поваги. Ви не прийшли у цей світ, щоб радувати інших, а щоб жити власним життям. Безумовно, Ви вдячні батькам за те, що вони Вас виростили, проте це не означає, що Ви маєте присвятити все своє життя їм. Батьки не беруть відповідальності за власне життя, а перекладають її на Вас (крім цього, припускаю, що у них є й інші психологічні травми з дитинства, але це ніяк не виправдовує їхньої поведінки), а сестра включена у цю систему і підтримує їх (можливо через страх вийти із неї і це виключно її вибір + вона гнівається, що Ви змогли це зробити, а вона - ні). Вам це потрібно? Крім цього, вони ще і використовують почуття провини, щоб маніпулювати Вами (насправді, це вони відчувають провину, проте, щоб її позбутися, "перекидають" її на Вас).

Я из-за постоянного напряга начала болеть, и из-за этого постоянные перепады настроения и апатия.

Зараз я б рекомендувала, перш за все, потурбувати про себе (фізичне та психічне здоров'я). Скажіть, будь ласка, чи є люди, які могли б Вас зараз підтримати? Крім цього, рекомендую Вам індивідуальну співпрацю із психологом (щоб Ви змогли перервати цей деструктивний симбіоз + навчилися відстоювати свої особистісні межі).

Пам'ятайте - Ви маєте право на власне життя, шлях, інтереси, бажання, почуття, вибір, помилки та погляди. Ви цінна тому тому, будь ласка, потурбуйтеся про себе.

Вірю у Вас і бажаю Вам удачі!

Ответ отредактирован автором 08-10-2020 15:16:20

Поддержка есть со стороны молодого человека и моей подруги, если бы не они то уже бы крышу сорвало

Радію, що у Вас є такий хороший ресурс - скористайтеся ним! Крім цього, змістіть фокус уваги на себе: власні переживання, бажання, ціллі, хоббі тощо. Також рекомендую Вам почитати книги для психоедукації С. Форвард "Токсичные родители" та Виктории Ламберт "Личные границы. Как их устанавливать и отстаивать" (книги є у вільному доступі в інтернеті), проте Ви маєте розуміти, що книги - це лише теорія, а якщо говорити про психологічну сепарацію і розірвання симбіозу, то найефекттивніше цього можна досягти лише через психотерапевтичні відносини.