У всьому винен чоловік.

Добрий вечір!
Часто за такими переживаннями й поведінкою лежить якась незадоволена потреба. Так, наприклад, Вам важко проявляти себе у групах, бо відчуваєте, можливо, небезпеку. Однак, з людиною, якій може довіряти намагаєтесь реалізуєте свою потребу у визнанні, що є певним
заміщенням. Це коли ми в стосунку з певними людьми не дозволяємо собі виразити свої емоції, відстояти себе, виявляємо весь негатив близькій людині. Добре, що така поведінка усвідомлюється, тоді можна намагатися з цим працювати.
Варто прислухатися до себе, спробуйте відчути й описати переживання, які супроводжують Вас з зв'язку з цією поведінкою. Можливо, Ви щось хочете донести собі чи чоловіку.
Ви питаєте, як не виливати всі свої негативні емоції на свого чоловіка. Думаю, що всі емоції потрібно виражати, особливо негативні, бо вони нікуди не подінуться, лише будуть накопичуватися. Тут справа в тому, щоб усвідомити свою справжню потребу, визнати, чого Вам хочеться і навчитися конструктивно доносити з до свого чоловіка.

Есть ли что-то, что вас не устраивает в муже, ваших отношениях?
Довольны ли вы своей семейной жизнью? Чувствуете ли себя любимой, ценной?

Какие отношения с родителями? Какие отношения между ними?

Добрий вечір, Соломіє! Те, що Ви робите у стосунках з чоловіком Ви описали. Натомість, цікаво, чого у Ваших стосунках не відбувається або чого Ви не робите. Припускаю, що мова може йти про те, чого бракує (або забагато) у Ваших з ним стосунках. І тоді Ваше ставлення до нього може бути лише одним з проявів більш глибокого незадоволення потреб. Якщо це припущення має сенс, то шлях до розв'язання проблеми полягає у пошуку незадоволених потреб і шляхів для реалізації того, що для Вас дійсно важливо. Наприклад, в проясненні цього може бути корисною розмова з чоловіком про те, які Ваші потреби (і його) не задовольняються в парі?
Однак, це не єдина гіпотеза, яка спадає мені на думку. Крім того, мова може йти про певні Ваші почуття і тривоги, які "знаходять" таку форму вираження. Особливо, якщо після такої взаємодії з чоловіком Вам стає на деякий час легше, то таке припущення не безпідставне. В такому разі важливо шукати способи "говорити" замість "робити". Тобто, говорити про свій стан, емоції, почуття, переживання, замість того щоб відреаговувати це в поведінці на когось іншого. Наприклад, є різниця чи кричати на когось, коли страшно або сказати цій людині: "знаєш, мені зараз страшно те й те".
Тобто, замість "виливати на нього" - спробуйте "ділитися з ним"!
Обидва ці пояснення не є взаємовиключними. Відверта розмова - це без сумнівів помічна справа. Можу порадити до використання при цьому техніку "ненасильницьке спілкування" (автор: Маршал Розеберг).