Майже повністю забутий період з 7 до 16 років. Причини?
Доброго вечора, на жаль майже 10 років мого життя витерті із пам'яті. Що може бути причиною такій поведінці? Зустріла через 20 років свою однокласницю, яка так яскраво розповідала про події з минулого. А мене у цьому минулому нібито і не було. Майже нічого не могла пригадати з її 3-годинної розповіді.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Добрый вечер!
Так бывает, если были какие-то травматичные события в этот период и психика включает защиты, чтобы уберечь от сложных переживаний
Дополнение от автора вопроса·
Доброго вечора, Вам. Дякую за запитання. До 7 років пам'ятаю період, коли лежала у лікарні кілька місяці, своїх вихователів з дитячого садочку, смак плодово-ягідного морозива в шоколаді, котре я в дитинстві з'їдала по кілька штук в день. Пам'ятаю, як я будучи після лікарні уже вдома, вчила спочатку сама алфавіт, а потім вивчила віршик для мами.
Що трапилось, чому Ви так довго знаходились у лікарні?
Дополнение от автора вопроса·
Доброго вечора, Ольго Володимирівно, щиро дякую Вам за відповідь. Це моє перше запитання тут на сайті, так що прошу вибачення, якщо на нову відповідь не відреагую відразу. Бо тільки вивчаю цей сайт. А як можна дізнатися, що відбулося у цей період?
Дополнение от автора вопроса·
Не правильно поставлений діагноз дав ускладнення га серце. Я не пересувалася ногами, мене мама носила всюди на руках. Вона була в палаті зі мною.
Що Ви ще пам'ятаєте з того періоду, коли знаходились у лікарні?
Дополнение от автора вопроса·
Пам'ятаю, де стояло мамине ліжко по відношенню до мого ліжка. Пам'ятаю один візит батька. Спілкування велося через вікно, оскільки у інфекційне відділення нікого з відвідувачів не пропускали. Пам'ятаю, як мені шукали вени на руках, щоб підєднати капельницю і пам'ятаю, що я не плакала в ці моменти. Точніше кажучи, я не пам'ятаю, щоб я плакала
Лучший ответ
Павел Леонидович Басанский (Киев)
психолог
Психолог больше не активен на сайте
Доброго!
А що пам'ятаєте у 16?
З чого почалося запам'ятовування?
Дополнение от автора вопроса·
Доброго вечора Павле Леонідовиче, спогади починаються з 1996 року. Трохи пам'ятаю підготовку до екзаменів і самі екзамени (не всі правда), тиск і переживання за хороші оцінки, щоб все таки отримати так звану відзнаку ("золоту медаль"), подальше поступання, підготовку до вступних іспитів і здання іспитів. Деяких студентів пам'ятаю, деякі аудиторії, деяких викладачів з інституту дуже яскраво пам'ятаю. Пам'ятаю, як мені якась циганка на першому курсі зняла золоту сережку з вуха, а от гроші я їй не віддала. Завалений перший іспит. Студентський гуртожиток. ДТП, коли я була за кермом. З того періоду 16-17 років пам'ятаю вже набагато більше.
Дополнение от автора вопроса·
З чого саме почалися запам'ятовування не можу сказати.
Лучший ответ
Павел Леонидович Басанский (Киев)
психолог
Психолог больше не активен на сайте
цитата:
тиск і переживання за хороші оцінки, щоб все таки отримати так звану відзнаку ("золоту медаль")
Чогось мені здається, що забування пов'язане з важким періодом виборювання золотої медалі.
Навчалися мов у трансі, ніби працювали на конвейері, старалися-старалися і ... майже не жили своїм життям. Все - заради відзнаки.
Може таке бути?
Дополнение от автора вопроса·
Це можливо. Плюс до цієї боротьби я ще можу добавити, що мама дуже часто хвалила і приводила в приклад посторонніх дітей, в яких вона бачила все краще: кращі оцінки, кращі стосунки з мамою, кращі у них друзі і т.д. Це теж відклалося у пам'яті. Я навіть, коли у 30 років поступила ще у один ВУЗ дуже хотіла поздавати іспити на хороші оцінки. Всі молоді студенти дуже дивувалися, коли бачили мої переживання, коли оцінка часом не такою була, якби мені хотілося. Як на мене, підсвідомо хотіла мамі доказати, що ті інші діти теж звичайні діти були, а я ось ще в 30 змогла з хорошим результатом закінчити навчання.
Лучший ответ
Павел Леонидович Басанский (Киев)
психолог
Психолог больше не активен на сайте
Саме тому і стерлося з пам'яті - як надто хворобливі спогади, в яких була не любов матері, а навпаки не прийняття Вас такої, яка Ви є, а тільки бажання бачити кращу версію Вас.
Перфекціонізм - страшна річ. Людина все намагається і намагається досягнути любові батьків... і весь час недотягує, весь час вона недостатньо гарна і розумна. І життя перетворюється на суцільний доказ мамі: "Я варта твоєї любові!". А тим часом власне життя все проходить і проходить повз...
Щиро дякую за відповідь. Тепер вже мамі нічого не доказую, але відносини наші не гармонійні. Мабуть 95% наших телефонних дзвінків закінчуються сварками.
Лучший ответ
Павел Леонидович Басанский (Киев)
психолог
Психолог больше не активен на сайте
Будь-ласка. Добре, що не доказуєте, що вийшли з гри, в якій результат - тільки розчарування.
цитата:
але відносини наші не гармонійні. Мабуть 95% наших телефонних дзвінків закінчуються сварками
Мабуть таким чином Ви виражаєте їй свої образи з дитинства і намагаєтеся відстояти своє право бути собою...
Це все можна пропрацювати в психотерапії з психологом.
Возможно, что кто-то из близким помог бы Вам вспомнить. Обычно такие куски выпадают, если были стрессы или травмы в этот период. Психика таким образом защищается тем, что блокирует эту информацию
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
