Аспірантура

Доброго дня, Владо.

У Вашій розповіді про себе я бачу одразу декілька різних тем.

По-перше, проблема емоційного вигорання і тайм-менеджменту. Ви, як мені здається, - людина активна, у Вас багато занять: і навчання в аспірантурі, і робота, і особисті плани.
Але Ви почуваєтесь виснажено, що може бути однією з причин невдоволення і бажання "все кинути".

Скажіть будь ласка, який у Вас графік роботи і навчання?
Ви працюєте і навчаєтесь в одному місці чи у різних? Якщо у різних, то можна спробувати перевестись на заочне навчання або неповний робочий день/роботу вдома, щоб було легше поєднувати (або ж обрати щось одне, що для Вас є важливішим). Бо багатозадачність виснажує нервову систему, і важливо розставляти приорітети, роблячи по одній справі за раз і даючи собі час на відпочинок.
І може, має сенс бути трохи менш вимогливою до себе, щоб почуватися краще психологічно.
Також важливо спати достатньо часу, бо хронічне недосипання теж веде но нервового виснаження, і бо це перший крок до того, щоб краще почуватись і виглядати.

По-друге, питання пошуку себе і невизначеності майбутнього ("Що мені робити зі своїм життям?")
Відповідь на це запитання можете знати лише Ви. Але у будь-якої людини бувають періоди невизначеності в житті, і вони цілком природні.
Ситуативні кризи штовхають людину до активного самопізнання і особистого розвитку.

По-третє, питання налагодження особистого життя.

По другому і третьому пункту мені хотілося б задати Вам питання: яким Ви самі бачите власне майбутнє? Чи подобається Вам та спеціальність, на яку навчаєтесь? Від чого в житті Ви отримуєте задоволення (якщо абстрагуватись від того, чим займаєтесь наразі)?
Для чого Вам потрібно "налалодити особисте життя"? Яким Ви бачите своє життя "в ідеалі"?

Добрый день.
Скажите, а какую цель вы преследовали, пойдя на учёбу? Вы согласны отказаться от этой цели, потому что трудно? Спустя время не пожалеете ли, что бросили учёбу? Как часто вы не доводите начатое до конца, потому что трудно?
Ответьте честно себе на эти вопросы и найдёте ответы. Удачи!

Доброго дня Владо! У Вас дуже гарно розвинута інтуїція, адже Ви самі відчуваєте, що щось робите абсолютно не те що потрібно. Мати коло інтересів - то чудово! Але тільки для того, щоб стати щасливішою, щоб це приносило більше радості... У вашому випадку, все аж занадто... Ніколи ще жодній жінці вища освіта та купа дипломів не допомагали вийти заміж... Для цього потрібні абсолютно інші знання та вміння... Якщо я не помиляюся, за допомогою навчання Ви вирішили підняти власну самооцінку? Як на мене, потрібно глибше розбиратися у тому, чому до 30 років поки не склалося особисте життя... Які стосунки у Ваших батьків? Яким було Ваше дитинство?

Доброго вечора Владо! На превеликий жаль, кількість дипломів аж ніяк не додає цінності жінці.А інколи, навіть заважає... Бо робить жінку занадто критичною... Чоловіки "притягуються" до щасливої та життєрадісної дівчини, яка любить оточуючих людей, дітей, яка не очікує що хтось прийде і принесе їй щастя, а яка вміє турбуватися про тих, хто потребує допомоги безкорисливо... Ви пишете "Тяжке дитинство" і "... я боюся чоловіків"... На превеликий жаль, коли дівчинка недоотримує в дитинстві любові, їй дуже важко вибудовувати особисте життя у дорослому віці, тим паче, коли є страх чоловіків... Як у Вас склалися стосунки з батьком?

Доброго ранку Владо! Дякую за відвертість... Відчувається як Вам важко навіть писати про те що було, не говорячи, що приходиться жити з такими спогадами... У Вас, як на мене, дуже глибока непрожита дитяча емоційно-психологічна травма. Такі травми, зазвичай, дуже сильно перешкоджають у дорослому віці створенню власної родини. І ніякі вищі освіти та гуртки не допоможуть тим паче до тих пір, поки травма не буде "пропрацьована" разом із психологом...