Дуже хочеться вийти в вікно

Соромно, що виникає таке бажання. Не вистачає сміливості розповісти. Хотіла, але не наважилась. Почала додатково спілкуватись з психологом, поки двічі розмовляли. Їй теж не розповідала. Психіатр приємна людина, і ніби гарний лікар, проблема більше в мені. Важко розмовляти, розповідати, ділитись почуттями. Не можу ні з ким поділитись з кола свого спілкування, шукаю підтримку тут. Після смерті товариша довгий час звинувачувала себе в цьому. Сказали, що він загинув через нещасний випадок, а мені здавалось, що це було самогубство. Бо напередодні він мені телефонував і завдавав дивні питання і прощався довго, ніби на завжди. Я не зрозуміла цього після дзвінка. Співставила лише після його смерті (він помер наступного вечора). Пройшло декілька років поки я навчалась не звинувачувати себе в його рішенні (а може це все ж був нещасний випадок). Та заспокоювала себе тим, що ми колись зустрінемось після моєї смерті. Протягом наступного року після смерті товариша померли моя бабуся і сестра моєї подруги. Ще згодом зрозуміла, що життя після смерті немає, і це все самообман. Після цього моє самопочуття стало дуже хитке, страх самотності, страх смерті близьких людей, втрата близьких людей. Влітку мені поставив діагноз терапевт, порадила пошвидше звернутись за допомогою до психотерапевта чи психіатра. До психіатра я пішла місяць тому, після того, як мене покинув хлопець, я не могла ні їсти ні спати, кожного дня плакала. До психолога звернулась, бо зрозуміла, що поки ліки почнуть діяти я не витримаю. Дякую всім хто відповів мені

Дякую Вам