Постійна тривога

Доброго ранку, Ната. Ви працюєте тільки третій день, Ваша тривога обгрунтована. Але те що Ви зовсім не можете це витримати інше питання.
Цитата: "Адже від цього дуже погано на душі кожен раз, неначе отруюю собі життя..."
Чому Ви так фатально ставитесь до цього свого стану?

Як Ви раніше переносили подібні тривоги? Чи це вперше в Вашому житті?

Доброе утро!
Вы пишите, что первый раз Вы себя так почувствовали в 20 лет, когда пошли на работу и сейчас, эта ситуация сработала как триггер для Вас. Вы можете попробовать обратиться индивидуально, чтобы разобраться с причинами Вашей тревоги или проконсультироваться с врачом по поводу антитревожных препаратов

Сайт не дає швидко відповідати. Це все ж таки форум. Тому зверніться за індивідуальною консультацією. Я вважаю це питання на 2-3 сеанси. Тривожні стани в Вашому житті не закінчаться, бо це життя. З ними потрібно вміти жити та переживати...

Доброго ранку, Nata!

А ще тому що попрікаю себе тим, що це повинен бути добрий ранок, і я маю радіти життю і новим можливостям, а натомість просинаюсь з тою самою тривогою.

От у чому, здається, справа. Ви до себе занадто критично ставитесь. Навіть дорікаєте собі. Напевно, Вам притаманна ця риса характеру. Не сприймаєте себе в цілому - все добре в собі приймаєте, усе, що не подобається, піддаєте критиці. Тобто відчувається внутрішній конфлікт. Отже його порібно вирішувати.

Далі. Вважаєте, начебто, повинен бути добрий ранок. Навіщо так ставитись до реальності? Нічого не повинно бути насправді. Є рівно те, що є. Ранок такий, який є. Прийміть це. Не накручуйте себе. Чому маєте радіти життю? Хто Вам таке сказав і вбив у голову? Важливо, що є життя. І вже його Ви можете наповнити радістю, зробити осмисленим, цінним, неповторним. Але не само по собі. Задля цього потрібно розібратись із своЇм ставленням до себе, та із світоглядом загалом. Потрібно не впадати у крайнощі, навчитись бути в реальності, вміти прощати своЇ помилки, розвиватись. Ви цього хочете? Якщо відповідь ТАК, то є люди, що зможуть допомогти.

Ответ отредактирован автором 06-12-2021 09:48:45

Доброго дня Ви пишете "мене турбує постійна тривога... Я хвилююсь за те, що я довго входжу в курс справи, хвилююсь що в мене нічого не вийде. Кожного ранку, або ж вечора я хвилююсь перед робочим днем, оксільки постійно тривожусь, щоб ніде не помилитись і не підставити компанію". Окрім того, згадуєте, що на попередній роботі були проблеми, які Ви дуже важко прийняли... Як на мене, ситуація на першій роботі є лише продовженням чогось іншого, що заклалося, можливо навіть в дитинстві... Звідки у Вас така невпевненість у собі та постійне бажання бути "гарною дівчинкою", бути ідеальною, звідки такий страх зробити помилку? Як до Вас ставилися батьки в дитинстві?

Доброго!
Nata, справа не в роботі, а в схильності до тривоги.
З таким впоратись можна лише на психотерапії з психологом.
Не інакше.