Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
Прямой эфир:
question author 2 часа тому: «він і є така людина яка завжди обрубує все,як з ним правильно поговорити щоб йому було легше і трішки вразуміти його?»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 3 часа тому: «Добрый день. Сочувствую Вам, это очень сложные переживания, с которыми Вы сталкиваетесь каждый день в своей жизни. Подростковый возраст и так сложный, а если добавляются вопросы по»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 3 часа тому: «Добрий день. Дуже цікаво, з одного боку ви пишете, що не мали стосунків з хлопцями, а з іншого - недовіру до них. Паралельно, у вашій родині, Ви бачили приклад гарних подружніх сто»
Вопрос от: Оля Возраст: 18

Відчуваю кризу підліткового віку

Доброго дня. Мене хвилює питання: чи можна у 18 років вважати себе підлітком? Я відчуваю ніби ще досі не пережила цей період 13-16 років, здається, що я досі той підліток як була тоді. Вічний підлітковий бунт, бажання самовиражатись такими способами як тату, пірсинг, кольорове волосся, сварки з батьками і втечі з дому через легкі заборони чи критику в мою сторону. Спостерігала таке за собою декілька років тому, під час віку 17 років все змінилось, стала відповідальною, розсудливою, наладила стосунки з батьками. Скоро виповнюється 19, а я ніби знову цей підліток який хоче уваги і бути особливою. Крім цього відчуваю жахливе вигорання до навколишнього світу, зовсім немає друзів і близьких окрім батьків, з лютого живу в селі, в якому немає одноліток, тому останній раз гуляти виходила ще зимою, здається, що в мене просто їде дах від тої самотності, але змінювати щось немає сил. А ще більше відчуваю себе жахливо від того, що хочу цього підліткового життя, а його неможливо втілити в реальність, так як мої однолітки мають зовсім інші думки і давно подорослішали. Чи це може пройти само собою? Думала, що можливо це такий період в житті, але часто мучать думки, що це просто щось не так зі мною
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Оля, добрий день. Війна могла спровокувати певний регрес. Багато людей стали жити зі своїми близькими знову, хтось знову став залежним від батьків або інших членів сім'ї. Страх відкочує психіку назад, що могло статися і зараз з вами. Особливо коли немає інших «розваг», крім бунту, який ви описали. У будь-якому випадку, якщо ви захочете зрозуміти себе, розібратися зі своїми почуттями та бажаннями, то ви завжди зможете зробити це в індивідуальній роботі з психологом 🙌
Доьрий день!
Дуже багато людей стикаються з цим, причини можуть бути дуже різні, все індивідуально, треба розбиратися з психологом, якщо це приносить вам дискомфорт. Що з вами було у 13-16 років, чи повноцінно ви пережили цей «підлітковий бунт» чи було щось що вам заважало це зробити у повній мірі? Що саме ви мажете на увазі, коли кажете про підлітковий вік? Чому зараз ви не можете дозволити собі це? Можливо справа не у вас, а в тому в якому ви оточенні?
...
Дополнение от автора вопроса ·
Вже довгий час розбираю цю свою проблему і почала розуміти, що в мене практично не було цього підліткового життя, так як весь час був жахливий контроль батьків, в 15 років довготривалі стосунки з людиною, яка також контролювала і не давала так би мовити свободи дій, після чого роки коронавірусу і війни. Тому я дійшла до висновку, що я просто втралила ці підліткові роки, а зараз хочу наздогнати, але розумію, що в моєму віці мають повільно починатись зовсім інші думки (навчання, робота, сім'я), а я ще досі не знаю як подорослішати, хоч в душі і не розумію нащо це зараз робити.
цитата:
Вічний підлітковий бунт, бажання самовиражатись такими способами як тату, пірсинг, кольорове волосся, сварки з батьками і втечі з дому через легкі заборони чи критику в мою сторону.

Це що - бунт заради бунту?

цитата:
Спостерігала таке за собою декілька років тому, під час віку 17 років все змінилось, стала відповідальною, розсудливою, наладила стосунки з батьками.

Просте питання - куди оці всі Ваші надбання поділись - відповідальність, розсудливість і т.ін.?

цитата:
я ніби знову цей підліток який хоче уваги і бути особливою

Знайдіть точну відповідь: уваги від кого саме? особливою безпосередньо в чому?

цитата:
а я ще досі не знаю як подорослішати

Гадаю, якби мали бажання, то отримати достовірну інформацію - не проблема.

цитата:
хоч в душі і не розумію нащо це зараз робити

Ось де головна перепона і перешкода - не бачите сенсу. Тому й гальмується процес входження в світ дорослих. Може, страшно ступити туди ногою?
...
«почала розуміти, що в мене практично не було цього підліткового життя, так як весь час був жахливий контроль батьків, в 15 років довготривалі стосунки з людиною, яка також контролювала і не давала так би мовити свободи дій, після чого роки коронавірусу і війни. русу і війни.»

Отже, ви і самі знаєте природу вашого відчуття, вона цілком логічна. Тепер вам треба зрозуміти як краще з цим почуттям працювати, у ваших словах дуже часто з’являються такі вислови як «я повинна», «вже має бути», кому ви повинні? Кожна людина психологічно дорослішає індивідуально й насправді ваш вік все що відноситься до підліткового, якщо продовжувати керуватись стереотипними моделями поведінки для вашого віку, робити так як комусь треба, то психологічний стан буде тільки погіршуватись.
цитата:
зовсім немає друзів і близьких окрім батьків, з лютого живу в селі, в якому немає одноліток, тому останній раз гуляти виходила ще зимою, здається, що в мене просто їде дах від тої самотності

Ви пишите про самотність, як на мене то ваш стан пов'язаний саме з тим, що ви не можете себе реалізувати. А підлітковий бунт, який ви відчуваєте, можливо єдиний доступний знайомий вам спосіб, як впоратися з цими переживаннями.
...
цитата:
Чи це може пройти само собою?

Некоторые остаются детьми и/или бунтующими подростками до самой старостипосмішка!
Поэтому "само по себе" вряд ли пройдет.
Во-первых, потому что Вы уже переросли возраст подростковой сепарации и не прошли "правильно" эту стадию развития.
А во-вторых, потому что у Вас просто нет мотивации взрослеть -
цитата:
не розумію нащо це зараз робити.

Но если Вы все же захотите изменить свою жизнь, тогда добро пожаловать в индивидуальную психотерапию.
Потому что в мире взрослых хорошо, конечно, оставаться ребенком, пока будут находиться люди, готовые няньчить великовозрастное дитя.
Однако, психология и реалии жизни говорят о том, что только у взрослых людей получается осуществлять свои желания.

Ответ отредактирован автором 07-10-2022 07:16:53

Павел Леонидович Басанский (Київ) — психолог
Павел Леонидович Басанский (Київ) психолог

Психолог больше не активен на сайте

Доброго, Оля!
Так буває. Буває тоді, коли підлітковий період був недопрожитий, тобто Ви залишились з батьками, не відкрили власні життєві принципи і не переглянули батьківські ідеали (чому і відбувається бунт у підлітків), не вийшли в соціум - не знайшли свою компанію, не побудували власні стосунки, не зустріли собі друзів тощо.
Тобто це все й належить Вам зробити в найближчий час. Щоб процес сепарації був успішним.
А поспішати дорослішати не слід. Все буде в свій час. І у кожного своя швидкість і свої особливості руху.
...
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?