Тривожність через майбутнє, робота

Вітаю вас, Богдане!

"Я боюся за моє майбутнє, боюся шо не зможу знайти роботу по спеціальності бо самоучка (університети, уви, не вчать нічому айтішників, а грошей на курси нема), боюся шо загалом не зможу знайти ніякої роботи, а якшо і зможу то не зможу влитися в новий колектив, інколи накручую собі що я дуже заторможений і від накручування мої розумові можливості наче падають, боюся що до старості буду сидіти на шиї батьків"

Ваш допис дуже щирий, відчуваю, що ви відповідальна та розумна людина.
Страхи які ви описали цілком властиві кожній людині, особливо в умовах війни. Всі ваші страхи базуються на одному з чотирьох головних страхів людини - страху не впоратися(ще є страх смерті, страх відповідальності і страх самотності)
У кожного з нас точно є сили, що впоратися з ситуацією, для цього необхідно дати сили своєму позитивному досвіду, адже ви вже точно впоралися багато з чим у житті.
Ви пишете:

"Схожа ситуація вже була зі мною у 11 класі школи та на першому курсі універу осінню. "

Як тоді вам вдалося впоратися? Що допомогло? Які якості зформувалися?
Хто був поруч? Хто підтримав?

"я плачу в подушку, ледве вистачає сил не заплакати при батьках коли говорю з ними про справи"

Які відносини у вас з батьками? Із-за чого ви не можете поділитися з ними своїми переживаннями? Чи можливо в них попросити про допомогу?

"Порекомендуйте будь ласка як навчитися не порівнювати себе з іншими, не паритися за майбутнє і як взагалі бути у моїй ситуації. Загалом я був нормальним до цього, досить впевненим у собі і своїх зусиллях та розумових здібностях, але ця депресія все змінила. Тепер я вважаю себе не одним з кращих, а найгіршим у цім світі"

Однією з дієвих рекомендацій буде звернутися за допомогою на індивідуальну консультацію. Дуже багато факторів впливають на ваш стан. Це і самотність, і розставання з дівчиною, низька самооцінка і повна зневіра до себе і своєї сили. Це все питання, з якими треба розібратися, щоб знову бути впевненим.

"З батьками відносини прекрасні, але я не можу дозволити собі плакати не наодинці, "я ж мужик". Допомогу в них попросити не можливо. Знаю що вони допоможуть, вони дуже класні, але я не можу говорити їм про свої проблеми. Я 100% почну плакати чи шось таке. Уникаю розмови з ними про таке навіть поверхневої"

Ви пишете про відносини, де неможливо поділитися своїми проблемами та негативними почуттями, на жаль в них немає довіри один до одного і вам небезпечно говорити про свої проблеми та звернутися за допомогою, коли вам важко в житті.
Кому з вашої сім'ї належить фраза "Я ж мужик" і що саме ви маєте на увазі, коли її говорите? Як ваша сім'я підтримує один одного?
Як ваші батьки справляються з труднощами?

Ці страхи паралізують

як взагалі бути у моїй ситуації

Вам надо работать с психологом в индивидуальном формате по уменьшению страхов и развитию уверенности в себе.
Причем это должны быть не разовые консультации, а длительная психотерапия.
Поэтому Вам придется обращаться за помощью к родителям, чтобы они оплатили работу специалиста.
Если Вы все же не решитесь это сделать, тогда Вам придется идти к врачу и убирать страхи с помощью медикаментов.

Если Вы ничего не будете делать, состояние Ваше будет только ухудшаться. И решить проблему самостоятельно Вы тоже не сможете, так как это невозможно сделать без помощи специалистов.