Доброго дня, Наталя
Дуже сумну ситуацію ви описали. Співчуваю, що ви так живете багато років. Печально, що цінні роки життя проходять у нещасті. Таке враження, що ви з цією ситуацією ніби міцно зрослися і тепер не знаєте як вибратися.
Скажіть, буд ласка, як давно у вас такі стосунки з чоловіком? Спробуйте подумати, що саме змушує вас у них триматися.
Цікава ситуація, як ви пишете про сина. Я розумію, що ви стомлені від страждання, але дивно, що очікуєте, що син вас буде жаліти.
Дорослий, це скільки саме років?
Якщо я правильно розумію, то описана вами сімейна ситуація триває не перший рік. Тобто, ваш син зростав у дисфункційній атмосфері, бачив постійно пригнічуючу атмосферу, залежність батька, засмучену матір, відсутність щирої любові і піклування в сім’ї. Адже в таких обставинах практично завжди батьки не мають ресурсу належно виховувати дитину. Батько зайнятий алкоголем, мама - стражданнями через це. Тому, швидше за все, ваш син і міг вирости замкнутим, не впевненим, пригніченим, без віри у власне майбутнє. Він сам потребує допомоги, звідки йому взяти сили вас жаліти, звідки він має знати як це робити, де мав побачити? Тим більше, що якщо такі речі тривають довго, він вже може сприймати це як норму.
Що стосується воєнного, схоже, що тут справа не в тому, що ви саме його сильно покохали. Швидше, спілкуючись з ним ви собі нафантазували нове щасливе життя, що він вас врятує і витягне з цього нещастя. Тому так думаєте багато про нього. Хоча, насправді, цей чоловік вам нічого не обіцяв і не пропонував, окрім приємного проведення часу. Принаймі, поки що.
Запитати ви можете будь-що, тут нічого такого немає. Але мені здається, що ви цього не робите не тому, що не вчасно. А тому, що боїтеся відповіді. Якщо він скаже, що не зацікавлений у стосунках з вами, вам буде боляче від руйнування надій на порятунок і щасливе життя.
Хоча, насправді, ви нічого не втрачаєте і не можете втратити, отримавши будь-яку відповідь. Адже єдиною людиною, яка може вам допомогти змінити своє життя є не той воєнний, а тільки ви самі. Бо якщо сподіватися на воєнного, то ви просто поміняєте одну залежність на іншу.
Я б вам порекомендувала обрати психолога, з яким вам буде комфортно працювати і налаштуватися на тривалу, але стабільну роботу і по трохи влаштовувати своє щасливе життя. Чим швидше почнете, тим швидше будете мати привід бути собі вдячною.
Тільки в казках буває, що приходить принц і робить щасливою. В житті, якщо ми самі нічого не робимо, то нічого і не змінюється.
Ответ отредактирован автором 14-01-2023 11:32:00