Відносини з мамою сепарація

Question

Доброго дня. Мені 25, проживаю окремо з чоловіком. Мене виховувала мама самостійно і жила моїм життям. Її сенс життя була я і наразі так і залишилось. Вона постійно хоче уваги, хоче щоб зізвонювались по 3-4 рази на день. Коли щось іде не по її плану вона ображається, замикається мовчить. Я пробувала теж мовчати, але переживаю думаю за неї і завжди перша приходжу вибачатись інколи не знаючи за що. В моменти її образи коти ми не спілкуємось декілька днів я ніби видихає і починаю жити на повну. А так постійно думаю за неї за те що вона скаже і як відреагує. До мого чоловіка відноситься не люблячи, декілька разів казала що він не для мене, що як я можу з таким жити і він її постійно дратує хоча в обличчя посміхається. 
Хочеться пояснити їй що я доросла і більше не зможу бути з нею постійно як вона цього хоче. Але говорити з нею боюсь що вона не правильно зрозуміє, образиться і знову мовчанка і стрес на декілька днів. Хочу навчитись жити вільно робити що хочеться мені а не як буде краще для неї.
( Мама працює, має собачку, декілька подруг, але цього їй мало, кличе кожного вечооа щоб я приходила в гості, спочатку я бігала а тепер хочу змінитись і міняти її відношення до мене. Не знаю з чого почати)

Соломия Лехицкая · Answer

Доброго дня. 

У вас здорові і зрозумілі прагнення. Я б вам рекомендувала взяти декілька зустрічей з психологом і це пропрацювати. 

Ви вийшли заміж і відділилися від мами територіально, і, мабуть, фінансово. Але психологічна сепарація поки що не завершена. Ви намагаєтесь брати на себе відповідальність за емоції іншої людини - вашої мами. А її емоції впливають на ваш стан. З
Важливо емоційно розмежуватися і вибудувати хороші здорові стосунки - не мами і дитини, а дорослої доньки і матері.

Наталия Горская · Answer

Ваша сепарація  НЕ включатиме  того, що мама буде задоволена. 
Вона НЕ буде  задоволена, і треба навчитись жити дійсно  Своїм життям,  не зважаючи на її незадоволення. 
Це важливо пам'ятати. 
Щоб не шукати способів  щоб "всім сподобалось ".
Це дуже важливо, що Ви усвідомлюєте  ті процеси, що відбуваються.  Співпраця з психологом  допоможе  навести кордони і  почати формувати нові стосунки,  дорослий-дорослий.
І ці нові стосунки  можуть  бути і гарними, і цікавими, але новими за своєю сутністю.

Нина Уэнем · Answer

Добрый день, nik9f0!
Из вашего вопроса видно, что первый этап сепарации пройден - Вы осознали в чем причина трудностей в    отношениях с мамой и начали работать с этим.
Хочется поддержать Вас в этом и сказать, что  Вы никогда не оправдаете  ожиданий мамы и с этим нужно смириться. У любого человека есть глубокая потребность в признании и любви со стороны значимых для него людей,  поэтому так больно принимать упреки от матери, которая разочарована, что вы выбрали не того мужчину и т.п.
 Пытаться доказать что-то маме, это всего-навсего подпитывать свою нездоровую связь с ней.  Успешная сепарация — это понять и принять, что вы никогда не сможете быть достаточно хороши для своей мамы. А бороться с манипуляциями можно  путем выстраивания границ в отношениях. Успехов и стойкости Вам!

Vitaliya Melnik · Answer

[quote]Мене виховувала мама самостійно і жила моїм життям.[/quote]
Такий її вибір.
[quote]Її сенс життя була я і наразі так і залишилось.[/quote]
Правда залишилось? Можливо вона зараз Прагне відплати?
[quote]Хочу навчитись жити вільно робити що хочеться мені а не як буде краще для неї.[/quote]
Велкам на індивідуальну роботу.

Павел Леонидович Басанский (Київ) · Answer

Доброго!
Так, Ваша мама не горить бажанням Вас відпускати. Можливо навіть, що вона ТАК вкладалася в Вас в дитинстві з надією, що Ви згодом їй за це віддячите - і будете постійно з нею. Тобто принесете себе в жертву їй, як це колись зробила вона. 
А якщо цього не відбувається - вона починає маніпулювати Вашими почуттями, пробуджуючи у Вас почуття провини через свої образи.

Намагання ж пояснити мамі про свою дорослість, переконати її в чомусь - це як отримати її дозвіл, що взагалі НЕ про сепарацію. Це намагання уникнути таких конфліктів, яких уникнути просто неможливо.
Важливо розібратися в тому, що заважає пройти процес сепараціїї до кінця. Можливо це страх, або почуття провини, або намагання бути вдячною мамі за її старання та самопожертву (якої Ви до речі не просили). 
Краще це робити разом зі спеціалістом.Ответ отредактирован автором 23-01-2023 19:40:58

Светлана Киселевская · Answer

[quote]сепарація[/quote]
Ваша проблема заключается не в отсутствии сепарации (про это Вы можете ошибочно работать с психологами годами), а в том что Вы не можете противостоять маминым манипуляциям.

Это все - типичные примеры манипуляции и даже морального насилия (абъюза):
[quote]Вона постійно хоче уваги, хоче щоб зізвонювались по 3-4 рази на день[/quote]
[quote]вона ображається, замикається мовчить[/quote]
[quote]казала що він не для мене, що як я можу з таким жити і він її постійно дратує хоча в обличчя посміхається[/quote]

[quote]Не знаю з чого почати[/quote]
Начинать Вам надо с умения распознавать манипуляции и противостоять им.
Для этого вначале надо убирать крючки, за которые Вас мама дергает.
А именно страхи и чувство вины -
[quote]переживаю думаю за неї і завжди перша приходжу вибачатись інколи не знаючи за що[/quote]
И развивать свое уверенное поведение.

Сделать Вы все это сможете в индивидуальной психотерапии.
На первой консультации Вы получите план решения своей проблемы, из которого Вам будет понятно, что и как предстоит делать.
И через 1,5-2 месяца (6-8 консультаций) Вы начнете
[quote]жити вільно робити що хочеться мені а не як буде краще для неї[/quote]
Выбор за Вами!

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Добрий день!
[quote]Я пробувала теж мовчати, але переживаю думаю за неї і завжди перша приходжу вибачатись інколи не знаючи за що.[/quote]
Спробуйте хоча б один раз витримати внутрішнє напруження. До кінця. Не зламатись на догоду маминим образам і своїм страхам відчути себе невдячною донькою.
Вам, дійсно, потрібно отримати досвід перемоги над власною слабкістю і викривленою уявою про борг дорослої дитини перед мамою.

Вам, ймовірно, здається, що мама обо відмовиться від Вас або її серце не витримає. Це хибна уява. І саме вона тримає Вас на повідку нездорової емоційної залежності. 

Щоби не втратити своє життя, Вам необхідно бути витривалою, рішучою і послідовною. Це значить бути до мами м'якою зовні і твердою у прагненні відділитись від неї внутрішньо. 
Щодо підримки і супроводу Вас на цьому шляху, то доречно скористатись допомогою психолога.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Відносини з мамою сепарація

Ответы психологов