Чоловік йде воювати

Обіймаю Вас. І - так, це страшно, боляче, в цьому є і гнів і розпач, і біль і кохання.. і дуже важливо знайти де Ви зможете всі ці переживання відпустити. У Вас є хто Вас підтримує?

А відповіді прийдеться шукати поступово і лише після того, як знайдете те, на що можете спиратися в собі, в своєму оточенні і взагалі в цьому світі.
Якщо Ви з києва - є така органцзація - Ветеран Хаб - там окрім ветеранів є спільнота дружин воїнів. Вам зараз дуже доречно знайти оточення тих, хто розуміє через що Ви проходите і може Вас підтримати порадами свого досвіду, або просто побути поряд. Такі Хаби є не тільки в києві, але центральний тут, і якщо ви в іншому місці - можете дізнатися чи є вони десь біля Вас.

Скільки років доньці?

Відредаговано автором 04-02-2023 00:31:08

Доброго дня!

Мені страшно

Це нормально за даних умов

Як взагалі знайти сили йти далі?

Спробуйте знайти опору в собі. Розумію, що це важко зробити, але спробуйте. Чим Ви цікавитеся, захоплюєтеся? Чим хочете займатися, можливо в чомусь розвиватися?
Можливо волонтерство?

А що роботи коли донька буде плакати і нервувати за нього?

Скільки доньці років?
Діти відчувають внутрішній стан батьків, навіть якщо Ви намагаєтеся його приховати. І вони транслюють ваші емоції, можливо, трішки по іншому. Це наче відображення в дзеркалі. Тому не варто казати, що все добре чи вдавати, що нічого не трапилося коли це не так. Діти відчувають фальш.

Як заспокоїти її, коли самій вити охота?

Будьте щирі та говоріть, переживайте емоції разом. Не забороняйте їх (емоції) виражати (плакати, кричати і т. д.)
Дуже хочеться Вас підтримати та обійняти!

Відредаговано автором 04-02-2023 00:44:13

Добрий день.

Як знайти сил дивитися, як він їде і не боятися, що це остання мить, коли його бачиш?Чому в мене не має сил це зупинити? Як тепер спати, не знаючи, як він?

Це справді дуже важко, але і правда в тому, що ніхто не знає, що з ним буде завтра. Ніхто не знає, де смерть і наскільки вона далеко чи поряд.
І це неможливо контролювати.
Вам треба навчитися заземлятися, і жити тут і зараз. Не лякати себе майбутнім, про яке ніхто нічого не знає. Вам треба спробувати зробити все сьогодні, що в ваших силах.

А як не плакати, поки він ще вдома, аби не засмучувати його?

Мені здається, що якщо можна бути щирим один з одним, то це навпаки зближує і дає можливість іншого контакту, переоцінку відносин, цінностей.
Це дуже важко, і вам важливо найти сенси і опори,задля свого ментального здоров'я та своєї донечки. Відпустіть те, на що ви не впливаєте.

А як

Если нельзя изменить ситуацию, надо менять свое отношение к ней.
Пока Вы будете сопротивляться, тому что происходит, Ваше состояние будет таким, как описываете.

Ваши страхи усугубляют желание контролировать будущее, но это невозможно, к сожалению.
В противовес контролю существует доверие.
Вам надо верить своему мужу, его сослуживцам в том, что они справятся и вернутся домой. Верить в высшие силы и/или бога, которые помогут Вашей семье.

Мені страшно

Страхи надо убирать в индивидуальной психотерапии. Или с помощью врачей и медикаментов, если не планируете работать с психологом.

Як взагалі знайти сили йти далі?

Для этого желательно найти смысл, ради чего Вам надо жить. Например, ради дочери и того, чтобы дождаться мужа с войны.
Потому что "если у человека есть "зачем" жить, он может выдержать любое "как".

А що роботи коли донька буде

Почему в самолете надо надеть кислородную маску сначала на себя? Потому что только так можно помочь своему ребенку.
Если Ваша дочь будет видеть, как минимум, спокойную, а как максимум - уверенную в себе маму, тогда она не будет

плакати і нервувати за нього