Постжиття

Марина, добрый день!
Вы хорошо описываете феноменологию и динамику переживаемого Вами экзистенциального кризиса.
Сейчас и правда изменился горизонт планирования. Меняются ценности и приоритеты. Кризисы всегда сопровождаются переживанием сложных чувств: пустоты, одиночества, страха, стыда. У каждого своих.
Думаю, что с Вами все в порядке. Но если переживаете, и для того чтобы лучше разобраться в тех процессах которые с Вами происходят, можете взять несколько сессий у психолога.

Доброго дня, Марино.
У вашому повідомленні відчувається, що багато обмірковували свій і написали "вижимку" зі своїх рефлексій. Для того, щоб відповісти на ваше запитання необхідно більше конкретної інформації про те як саме змінилося ваше життя і про ваші почуття.

Максимально дискомфортно знаходитись у цьому.

Марино, маєте на увазі невизначеність, тобто втрату того, що було, і відсутність чогось нового, сталого?

Навіть на фізичному рівні.

Що саме відбувається з Вами на фізичному рівні? Що помічаєте?

Відносини з людьми, мрії, цілі. Не скажу, що це пов’язано з переосмисленням сеансів всього, просто не бачу необхідності триматись за це/цих.

Як вважаєте, звідки можуть прийти нові цінності? І чи варто, взагалі, за щось триматись?

Чи нормально відчувати подібне? Можливо, я домислюю неіснуючу рефлексію? Або саме так виглядають внутрішні зміни?

Навпевно, саме так і відбуваються. Нова Ви народжується поступово, формуючи себе через новий досвід і нові переживання.

Чи нормально відчувати подібне? Можливо, я домислюю неіснуючу рефлексію? Або саме так виглядають внутрішні зміни?

Привіт, якщо ви відчуваєте знецінення життя, вам може бути рекомендовано низку різних стратегій або втручань, які допоможуть покращити ваш світогляд і повернути відчуття сенсу та мети. Деякі загальні рекомендації можуть включати:

Когнітивно-поведінкова терапія ( КПТ), допоможе вам переосмислити негативні стереотипи мислення та розвинути більш позитивну саморегуляцію.

Втручання на основі усвідомленості, такі як медитація або зменшення стресу на основі усвідомленості, щоб допомогти вам розвинути почуття усвідомленості та неупередженого ставлення до своїх думок та емоцій.

Міжособистісна психотерапія, щоб допомогти вам розібратися з проблемами у стосунках, які можуть сприяти виникненню почуття самотності або непотрібності.

Заохочення фізичної активності та вправ, які, як було доведено науково, позитивно впливають на психічне здоров'я і можуть допомогти підвищити самооцінку.

Важливо зазначити, що найкращий підхід буде залежати від конкретних обставин і симптомів, тому завжди краще проконсультуватися з фахівцем з психічного здоров'я, щоб визначити найбільш підходящий курс дій.

----

Якщо вам здалося що я можу вам допомогти, я готовий вас проконсультувати там допомогти вам подолати проблеми.

Мої контакти вказані в профілі.

Добрий вечір.
"Будь-які емоції є нормальними", особливо під час постійного стресу, який ми всі переживаємо. Емоції мають змінювати одна іншу — це нормально. Людина не може постійно радіти чи сумувати. Під час війни коливання настрою загострюються: людина вже не радіє — у неї ейфорія, вона не сумує — сприймає новину з жахом. Втім, це теж нормально. Важливо виганяти всі ці емоції: хочеться поплакати — плачте, хочеться посумувати — посумуйте. Емоції послідовно змінюватимуть одна одну, їх важливо проживати і відпускати, аби залишатися в ресурсі.
Ваша адаптивність змінює Вас. Тому, це й справді ви описали саме цей процес.

Вітаю, Марино! Ви пишете "на роздоріжжі" - це означає що є як мінімум два напрямки. Навіть якщо один з них - не діяти, заспокоїтись та прийти в нормальний стан. Ви описуєте цілком нормальну реакцію нажаль, на такий довгий стрес. І невизначеність у даному випадку - це теж, нажаль, не вийняток. Чи вас ці події торкнулися безпосередньо (травмування, втрати житла, або близьких, залякування, тощо)? Якщо ви зараз більш-менш в безпеці - що найбільне впливає як пригнічуючий фактор? Чи відчуваєте ви провину, за те, що змінився ваш стан? Чи є у вас близькі люди, які зможуть підтримати в важку хвилину? Стрес у будь якому випадку приносить зміни. Але чи будуть вони на користь чи ні - іноді залежить від нас. Сил вам (і всім нам)!

Вітаю!
Так, Марино, подібне відчувати цілком нормально.
Саме в такий час ВСЕ кардинально змінюється. Природнім чином.
Фальшиве та непотрібне нам - кудись спливає.
Те, у що вірили марно, показує свою марність.
Вічні цінності, навпаки, стають більш видимими та відчутними.
Гарні зміни насправді.
Але сам момент переходу складний, іноді важкий і болючий, і часто викликає тривогу, тому що багато невідомих складових на шляху...
Але для того, хто вирушає в дорогу, і не може бути інакше.
Потім, потроху-потроху, як вранці, все буде розвиднюватися і ставати більш зрозумілим.
А зараз ніч. Тому лячно, непевно і нічого не видно.
Але через якийсь час ніч скінчиться і настане ранок...

все те, що було для мене важливим - втратило свою цінність. Відносини з людьми, мрії, цілі.

Если представить, что человек - это автомобиль, который совершает свое движение по жизни, то Ваша утрата отношений с людьми, мечтаний и целей равносильна тому, что Ваша машина потеряла 2 колеса.

Чи нормально відчувати подібне?

Или нет?

Возможно, для кого-то и нормально постоять какое-то время просто на дороге или побыть в ремонте, пока не появятся новые колеса.
А для кого-то все же необходимо продолжать движение дальше.

И однозначно, для психического здоровья человека необходим баланс в 4-ех сферах жизни (телесная сфера; деятельность; общение и контакты с людьми; сфера будущего - мечты, планы, цели и т.д.).
То есть чтобы машина ехала, у нее должно быть 4 одинаково накачанных колеса.

Вы поэтому и чувствуете себя плохо -

Максимально дискомфортно знаходитись у цьому. Навіть на фізичному рівні.

потому что Ваша психика (машина) хочет продолжать жить как прежде (машина хочет ехать) и требует восстановления баланса (обретения недостающих колес).