Доброго ранку, Anna!
цитата:
Чи є це сигналом, що мій організм показує мені, що варто дати собі відпочити або змінити ставлення до робочого процесу?
Слушна, як мені здається, думка. І вона наштовхує на шлях, яким було б корисно пройти.
От давайте звернемо увагу на складові ситуації, щоби відтворити реальність у цілісному вигляді.
Ви зазначили, що
цитата:
Останнім часом зіштовхуюсь із проблемою, що при появі роботи або думках, мене починає хвилювати відчуття тошноти і важкості у грудях.
Потім
цитата:
Не сказала б, що я не люблю свою роботу, мене ніби влаштовує, єдине стало складно вкладатися у такий розірваний графік.
А ще
цитата:
певний період часу я взагалі не могла відмовляти по роботі і постійно завантажувала себе
І наприкінці
цитата:
А завантажувала себе, щоб не думати про війну і так відволікатись.
Тож, якщо спробувати провести якийсь зв'язок між цими деталями, то можна припустити, що розірваний графік примушує Вас зустрічатись з переживаннями про жахи війни. І тому сама по собі робота перестала виконувати роль ширми, що затуляє Вам реальність. Звідси тошнота і важкість у грудях - як тілесні прояви подавлених емоцій.
Це звісно, припущення. Проте варто продовжити шлях усвідомлення свого способу поводження з реальністю - як зовнішньою, так і внутрішньо. Змінити його на більш природній і екологічний по відношенню до себе. Тоді симптоми зникнуть, бо в них не буде потреби.