Низька самооцінка

Доброго вечора.
Варто трошки глибше розібратися:
"І тут я себе почуваю неповноцінною"- в чому на вашу думку повноцінність? В чому ваша особисто цінність сама для себе?

"я не така комунікабельна"- а якою хотіли б бути? Адже в той же час "мені потрібно лише декілька справжніх друзів."

"взагалі я дуже зла і заздрю"
На кого або на що ви зла?
Чому саме заздрите?

По хорошому це запит на індивідуальну роботу. Ви запутались в собі.
Ваші бажаная, орієнтація на моделі поведінки інших, можливо частково нерозуміння свого справжнього я - все змішалося.Варто просто розібратися в собі.

Добрий вечір. Мені ваш допис важко зрозуміти. Можете ще раз прояснити, яке у вас питання до психологів сайту одним реченням?
Дякую

Доброго ранку!

Це все самооцінка? Як це подолати?

Звісно, самооцінка. І ще щось важливе. Тому потрібно розбиратись і з'ясовувати, що саме. Це, по-перше. А, по-друге, шукати шляхи і способи допомоги собі.
От візьмемо цей аспект.

Він дуже комунікабельний, всім допомагає. Має багато друзів. І тут я себе почуваю неповноцінною.

Помітно, що Ви чомусь порівнюєте себе з чоловіком. Зважачи на те, що ви, очевидно, різні за темпераментом, такі порівняння недоречні, адже в цьому випадку не сприймається унікальність та індивідуальність кожного.

Я втомлююсь від спілкування, мені потрібно лише декілька справжніх друзів.

Усвідомте, що Ви не він. Ви не можете бути як він, а він, в свою чергу, не може бути Вами(!) Це як порівнювати червоне і тверде.
Отже, Вам потрібно навчитись приймати себе такою, як Ви є.

Йдемо далі. Звичка порівнювати. Мабуть, вона закріпилась у Вас з дитинства. Було таке, пригадайте, коли батьки Вас порівнювали з однолітками? Що Ви тоді відчували?

Як мені змиритися з тим, що я не така комунікабельна?

До певної міри навички спілкування можна розвивати, але ж не для змагання з чоловіком, а для власного розвитку і задоволення. Щодо цього існуюють певні методики.

Чи нормально те, що він дуже добре спілкується з дівчатами, дружинами його друзів? Завжди їм привіт передає через хлопців. Тобто в його стосунки з ними кращі, ніж в мене. Обнімаються формально після наших зустрічей?

В традиції людей зі Сходу, взагалі, так прийнято. І у нас серед багатьох людей прийнято щире і відверте спілкування, скорочення соціальної дистанції, коли є справжня дружня або родинна близькість. Ймовірно, в Вашій родині було інакше. Чи не так?
Напевно, Ви звикли до іншого способу спілкування і прояву емоцій при цьому. Тоді у вас просто різні традиції. І що тут може бути ненормального або поганого?

І взагалі я дуже зла і заздрю.

Злала на себе? На нього? За що саме з'являється гнів?
Заздрите тому, що Ви не така як вони? Тому що у Вас не виходить як у них, а хочеться?
На мою думку, таке відбувається, коли людина незадоволена собою. Тому вона звично шукає способи це невдоволення підживлювати шляхом негативного порівння з іншими. Як із цією звичкою впоратись - гарний запит на співпрацю з психологом.

Вітаю.
"Як мені змиритися з тим, що я не така комунікабельна?" Прийняти це як Вашу особливість, "родзинку". Можливо, Ваші стосунки з іншими людьми не поверхневі, а більш глибокі, тому і вистачає " декілька справжніх друзів".
Друге питання, навіщо Вам потрібно бути такою ж , як Ваш чоловік? Чого Вам не вистачає? Чому Ви заздрите?
Як версія- Вам не вистачає уваги, визнання, любові. Тоді діло зовсім не в комунікабельності, а в тому, щоб знайти способи задовольняти свої потреби.

Так, з самооцінкою варто розібратися.
Але НЕ тому, що Ви "менш комунікабельна", або ж "зла/заздрісна ".
А тому, що Ви різницю( в певних якостях ) з іншими сприймаєте НЕ на свою користь.
Наприклад.
Що я б побачила за поведінкою вашого чоловіка:
людина, яка з усіма спілкується, всім допомагає, всім передає привіт- хоче сподобатись, хоче отримати "оцінку" від інших, не знає себе, не відчуває своїх власних бажань.
Бо НЕМОЖЛИВО хотіти спілкуватись з усіма, чи постійно комусь допомагати.

Ваша ж позиція щодо невеликої кількості справжніх друзів особисто мені виглядає більш щирою, як позиція людини, яка дійсно себе чує, розуміє свої бажання, а не "пливе за течією", яку створюють інші (своїми бажаннями та потребами).
І той факт, що Ви визнаєте свою злість та заздрість також характеризує Вас як глибоку і сильну особистість, яка визнає свої негативні почуття та не боїться їх озвучити.
Можливо,чоловік ваш і не зізнається в заздрості до когось, бо це може порушити образ "такого гарного хлопця". Навіть самому собі.
То кому на кого тут варто "рівнятися"?
Кому до кого "рости "?
Вам добре було б розібратися в своєму баченні Себе та інших. Адже ваше бачення Себе з одного боку- досить глибоке та справжнє, в тій частині, де Ви відчуваєте себе.
А вже коли Ви починаєте аналізувати те, що відчуваєте, стається певна "підміна", і Ви, замість того, щоб враховувати свої почуття, починаєте їх знецінювати, критикувати, шукати в собі недоліки.

І взагалі я дуже зла і заздрю.

Так, ви вірно говорите! Заздрість сигналізує вам про вашу занижену самооцінку!
І поскільки ця проблема може завадити вашому сімейному комфорту то вам вартує пропрацювати ваші внутрішні переживання з психологом !

анik, доброго часу доби!

Заміжня, маленька дитина. Чоловік ну дуже хороший, турботливий, допомагає, в фінансовому плані забезпечує. Але в цьому і виходить проблема.

Таке враження, що Ви ніби-то конкуруєте з чоловіком, хто кращий.
Перефразуйте ці речення таким чином, щоб проблем не було. Щоб Ви тоді сказали?

Має багато друзів. І тут я себе почуваю неповноцінною.

Тобто Ви вважаєте, що люди у яких 1-2 друга - вони неповноцінні?

Як мені змиритися з тим, що я не така комунікабельна?

На підставі чого, Ви вважаєте що відсутність високого рівня комунікабельності - це перевага? Можливо хтось про це говорив?

Чи нормально те, що він дуже добре спілкується з дівчатами, дружинами його друзів?

А як це для Вас? Що в цьому не так або так?

Я не можу похвалити іншу дівчину

Що заважає?

Як це подолати?

Обрати фахівця та попрацювати з психологом.
З Вами щось відбувається і це має свої підстави. От з цим і треа розбиратися.

А хто Вас постійно порівнював з іншими не на Вашу користь?
Для кого інші були кращі ніж Ви?
Хтось з рідних...

Добрый день!

Як мені змиритися з тим, що я не така комунікабельна?

Если Вы устаете

від спілкування

и Вам

потрібно лише декілька справжніх друзів

то вероятнее всего, Вы - интроверт, в отличие от мужа - экстраветра.
И Вам просто не нужно столько общения, как у него.

Як мені змиритися з тим, що я не така комунікабельна?

А как люди смиряются, например, со своим невысоким ростом?
Да, можно бесконечно долго злиться и завидовать высоким людям, но какой в этом смысл, если изменить все равно ничего нельзя?

Вот так и с интроверсией. Это личностная черта человека, в основании которой лежит тип темперамента. А его невозможно изменить, потому что это врожденная физиологическая особенность (тип высшей нервной деятельности).

Чи нормально те, що він дуже добре спілкується з дівчатами?

С этим же вопросом предстоит разобраться.
Какие чувства Вы испытываете при этом?
Вы действительно завидуете коммуникативным навыкам мужа?
Или ревнуете его к другим девушкам?

Ведь только в случае наличия ревности, речь будет идти о снижении самооценки.

Як це подолати?

Для этого Вам нужно будет уменьшить страхи (в частности страх потери) и развить уверенность в себе.
Проделать такую работу Вы сможете с помощью индивидуальной психотерапии.

Дякую що ділитеся!
Це можна пропрацювати в психотерапії.
Якщо актуально - звертайтеся в приватні.
Будемо піднімати Вам самооцінку😉 маю припущення, що Ви насправді дуже цікава і помітна дівчина.