Романтичні стосунки

Добрий день, Соню!

Помітила що партнер викликає то любов, то абсолютну ненависть, ніби хочеться його вбити.

Досить часте явище в стосунках - амбівалентність. Тобто протилежно направлені почуття.
І в вашому випадку не бачу нічого дивного. Поведінка хлопця дає підстави його ненавидіти, бо він любить (примушує)

щоб я казала що я люблю його назавжди.

І ще він

мені це каже відповідно.

Як не крути, але зовні такий підхід виглядає як звуження вашої свободи. Мені здається. що ви саме так і сприймаєте його слова.
Зважаючи на вік, такі прояви можна вважати браком досвіду і перебільшенням значення почуттів, що зазвичай притаманне підліткам. Але не факт. Так само його манера може бути харатерологічною ознакою, тобто властивостю особистості.

Мені навпаки здається що з'явиться такий момент, коли я захочу його кинути. Але водночас боюся що він кине мене.

Оцей пасаж ще більш цікавий, бо він багато говорить про вас. В майбутньому я розглядаю можливість кинути його і водночас боюся, що він кине мене. За такою дивною логікою треба його випередити, аби не відчути себе потім кинутою. Це я жартую.
А так, дивлячись на усі моменти, хочу спитати, от чому ви назвали стосунки романтичними? Щось я цієї романтики не вловив.
Відредаговано автором 10-04-2023 16:42:01

Відредаговано автором 10-04-2023 16:43:17

Соня, людина завжди "різна", і хлопець, і Ви також.
Щось Вам в ньому подобається, а щось ні.
Це нормально.
Не буде в житті людини, "заточеної під Вас".
Щоб "усе-усе співпадало/подобалось ".
Вам не подобається те, що він просить саме так казати- Ви дратуєтесь, але мовчите.
Можливо є і інші моменти, які не подобаються, але Ви це тримаєте всередині.
Роздратування накоплюється.
Виникає відчуття, що хочете його позбутися, і Роздратування, і хлопця, як джерела негативних почуттів.
В стосунках дуже важливо залишатись Собою, бути вірною Собі- НЕ казати того, в що не вірите, не робити того, що не подобається, або не співпадає з вашою "системою координат ".

Адже якщо Ви будете "підігрувати" хлопцеві, погоджуватись в усьому, то з ким в нього будуть стосунки?
Там Вас НЕ буде, буде тільки його віддзеркалення.
Це нецікаво, навіть коли на початку тішить.

Щодо страху втратити його.
Ви поки що навіть не розібралися, чи такий він Вам потрібен.
А вже виник страх втратити.
Цей страх не дозволяє Вам бути Собою.
Отже, не дозволяє побудувати Справжні стосунки двох Особистостей, які дійсно співпадають в багатьох моментах, що може дати хоча б якийсь шанс на довготривалість.

Будьте Собою, висловлюйте свою точку зору, і тоді з Вами поруч опинятимуться люди, яким саме Ви і цікаві.
А якщо з часом виявиться, що хтось " відпадає ", то й на краще.

Стосунки важливі, щоб в них бути щасливою, а не грати якісь чужі ролі в чужій грі.

В отношениях нормальны разные чувства - партнера можно любить, испытывать нежность, уважение, и при этом на каике-то моменты очень злиться, раздражаться. Более того, в отношениях есть периоды отдаления, а есть периоды сближения. И это тоже нормально.
Но для некоторых это сложно испытывать. Например, для тех, кто с родителями не прошел этот опыт, когда маму можно любить и при этом в чем-то злиться, что-то замечать в ней не оч.хорошее (чем старше становится ребенок, тем он более критично способен оценивать родителя), либо когда запрещали злиться. И тогда получается только полярность - либо любовь слепая, с подавлением агрессии, либо если злость сильная, находится в отношениях невозможно и лучше из них выйти.

Какие у вас отношения с мамой?
Что в отношениях с МЧ вас злит?
Что ценного в отношениях?

Добрий!
Соня, а це у Вас так відбувається тільки з цією людиною чи і раніше траплялося щось подібне?

Здравствуйте, Соня!
Это не

він викликає такі протирічні відчуття

а у вас так "работает" ваш страх близости.
И поэтому вы "включаете" контрзависимое поведение.

Поэтому если вы все же хотите иметь полноценные

Романтичні стосунки

то вам необходимо будет убрать этот страх.
И ваша проблема будет решена.

Доброго вечора.

Помітила що партнер викликає то любов, то абсолютну ненависть, ніби хочеться його вбити. Я і хочу з ним бути, бо мені в принципі добре. Але буває таке що я хочу його позбутися.
Це почалися з початку відносин?
Які стосунки були у батьків або значимих дорослих?