Upsihologa Logo
У психолога Украинские психологи
«Если ты оказался в темноте и видишь хотя бы самый слабый луч света, ты д...»
Вопрос от: nik360 Возраст: 31

Зриваюся на дітях

Доброго дня в мене таке запитання:що робити щоб не зриватися на дітях і не думати про те аби дітям не нашкодити?
...
Что означают эти оценки?

Оценки вопросов

Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.

Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.

Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.

У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.

Ответы психологов

Срывы происходят, как правило, тогда, когда есть много усталости, материнского выгорания, когда завышенные требования к детям и сложно увидеть, что они другие могут быть, когда есть много недовольства в отношениях с кем-то, но высказать человеку напрямую не получается, страшно, и дети тогда способ слить агрессию.

Как давно вы срываете на детях?
Какой возраст детей?
Какие отношения с мужем?
В каких вопросах/ситуациях вы срываетесь чаще всего?
Сколько времени в день вы проводите с детьми?
Дополнение от автора вопроса ·
На протязі 9 років,якби сказати з того час як я народила старшого сина від першого цивільного шлюбу,але я з тою людину розішлася за тиждень до пологів і так залишилася сама з тією дитиною,а потім була в довгих пошуках так як просто шукала довго свою людину,але потім вже невтрималася і почала шукати хлопця на сайті знайомст і так я познайомилася з хлопцем з такої країни як Чехія три роки назад,і після цієї зустрічі ми вже почали зустрічатися після,але через два місяці стосунків я завагітніла,але так в мене закінчувалася віза я мусила їхати додому,але ми продовжували спілкуватися,так як була вагітна і сказав що свою дитину не покине,то він їхав на Україну і ми розписалися коли я була на 8 місяці вагітності,але через тиждень він поїхав до себе в Чехію,але через місяць я народила в Україні,але ми вже так домовилися з чоловіком,що нашому сину буде 2 місяці і полетемо до Чехії,і ми полетіли.
І все було нормально,але через два місяці в Україні почалася війна.І спочатку мій чоловік піддержуваа мене і хвилювався що в Україні війна,але пройшло буквально через два місяці він почав навпаки непіддержувати ні мене ні мою родину в Україні і через ті скандали я почала і на молодшому сину зриватися,через те що в нас різні погляди на ситуацію щодо України тобто це вже рік пройшов
А вік дітей:старшому 9 років,а другому 1 рік і шість місяців.
А стосунки в нас не дуже хороші з чоловіком якби сказати трохи натягнуті,тому що в нас різний менталітет,а плюс стали стосунки такі ще більше напружені,тому що ми пів року назад взнали що наш син хворий на рідкісну хворобу М'язова дистрофія дюшена це вже молодший син,але мій старший син теж хворий на цю хворобу.
А зриваюся на різних ситуаціях таких як побут,виховання дітей,розмова з чоловіком.
І часу я багато проводжу з дітьми 24/7,тому що чоловік постійно на праці.
У вас много стресса было и есть, разочарование, обида, злость. Плюс нет отдыха похоже.
Поэтому надо начать заботиться о себе - найти почасово няню хоть 2-3 раза в неделю по несколько часов, а если больше, то лучше, чтобы было время для себя - отдохнуть, занятия для души.
Пересмотреть быт и свести его к минимуму. Никакого перфекционизма и желания быть идеальной хозяйкой.

В идеале работа с психологом - выговориться, прожить переживания, найти ресурс, посмотреть на многие вопросы под разными углами.
Сами по себе срывы не пройдут. С ними нужно разбираться и работать
...
Дополнение от автора вопроса ·
Так стрес є тому що за дуже багато років накопичилося
Дополнение от автора вопроса ·
І до того ще хвороба дітей теж добавила своє
Дополнение от автора вопроса ·
І велике дякую за відповідь
Доброго дня! Щиро співчуваю Вам, адже мати двох хворих дітей, і цього достатньо, щоб швидко виснажуватися та втомлюватися, не кажучи про все інше...
Як на мене, Ваше питання дуже багатошарове, починаючи з моменту, як Ви пішли вагітна від першого чоловіка... Складається враження, що Ви намагаєтеся втекти від однієї проблеми, і одразу потрапляєте ще в більшу... Якась загальна неприкаяність, внутрішній розпач та нерозуміння, як діяти далі...
Те, що чоловік має інший менталітет, прогнозовано: інша країна... Що він саме так реагує на війну - в цілому, також... Адже, війна робить Вас ще більш втомленою та знервованою... не кажучи про те, що інформація подається в Чехії зовсім не на користь України...
Тому, перше, на щоб я звернула увагу - це вміння приймати ситуацію такою, якою вона вже склалася, щоб знову не "наламати дров". Тим паче, що на хворих дітей, дійсно, потрібно багато грошей, які Ваш чоловік забезпечує! І це - дуже важливо! Тому, варто, якнайшвидше, розставити пріоритети для себе: що можна, а що неможна витерпіти...
У цьому житті потрібно вміти приймати правильні рішення, які не базуються на емоціях, особливо, у стані виснаження. Та для цього має бути певна жіноча мудрість... Яка, або передається від мами, або... вже наробляється власними зусиллями та отриманням необхідних знань...
Далі, потрібно навчитися відновлювати свої сили. Енергія щастя необхідна не лише Вам, але і Вашим дітям, і Вашому чоловіку. Без неї життя перетворюється на пекло...
Які стосунки були між батьками?

Відредаговано автором 22-04-2023 15:42:05

...
Дополнение от автора вопроса ·
Стосунки в мене з батьками були не дуже хорошими (більше з мамою),і так як вона в мене вимагала щоб я була більше досконала,тому що вона хотіла щоб я була така як мій старший брат.
Ну що ж, от і причина... Тому Вам так і важко, що Ви елементарно не знаєте як себе поводити правильно, а вірніше, - не вмієте...
І думаю, що де б Ви не жили, і з якої б країни не був чоловік, ситуація була б у чомусь схожою...
Тому я ще більше не раджу Вам приймати якісь кардинальні рішення зопалу... Повірте, зможете змінитися Ви, навчитися правильно висловлювати свої почуття, відновлюватися, станете самодостатньою ( не плутати з самостійною - це різні речі) і Ваш чоловік зміниться також, а отже, зміниться на краще і Ваше життя.
...
Дополнение от автора вопроса ·
Надіюся що зміниться,і дякую за допомогу!!!
У таких випадках, коли теперішня поведінка диктується колишніми дитячими установками та поведінковими моделями, далеко не завжди людина здатна сама трансформуватися повністю.
Як зрозумієте, що не справляєтеся, звертайтеся.
...
Дополнение от автора вопроса ·
Ну так звичайно інколи з цим тяжко впоратися і тому починаєш просто зриватися,і дякую за підказку і коли не буду справлятися обов'язково до вас звернуся.
Чтобы не срываться и изменить свое отношение к себе, детям, мужу, нужны не точечные консультации, когда приспичит, а регулярная (раз в неделю) работа над собой хотя бы с полгода.
А точечно обращаться к психологу - это будет просто сброс эмоций. Легче станет на день-два, а дальше все вернётся в прежнюю колею
...
Так, Ви можете звернутися до будь якого психолога, який на Вашу думку, може Вам допомогти.
...
Дополнение от автора вопроса ·
То ж так і дякую.
В моменты своего гнева, подумайте о том что для вас значат дети, что в них есть такого, что притягивает вашу злость
...
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
Войдите или зарегистрируйтесь, чтобы ответить.
Хотите прямо сейчас задать вопрос психологу онлайн бесплатно?