Не можу розібратися в собі

Question

Живемо з чоловіком більше 7 років, маємо двох дітей. З часом я стала розуміти, що ми різні людини і що ми наче в одному човні, але спинами одне від одного, з кожним днем все більше і більше шкодую , що ми разом, здається, що я витрачаю час не на свою людину, навіть подавала на розлучення, але через дітей примирилися. Справа в тому, що у нас різниця у віці 18 років, він негативно відноситься до моїх хоббі та інтересів, до побудови кар\'єри (я працюю, але збиралася змінити професію), він говорить, що треба було мені займатися всім цим, а не заводити сім\'ю (тобто якщо в мене є сім\'я, то я маю тільки ходити на роботу, дихати ним і дітьми), але я успішно відстоюю свої кордони, дітьми він практично не цікавиться, не утримує їх, продукти не купує, недавно скинула на нього тягар комунальних послуг зі своїх плечей на його плечі, але чого мені це коштувало. Має невисокий рівень заробітку , не має шкідливих звичок, всі свої фінанси вкладав у свій будинок і машину, мене теж не утримував і не утримує. Але є ще проблема тяжча - я його не сприймаю як сексуального партнера, ми навіть років 6 не цілувалися, я не можу, мені не подобається з ним , хоча я дуже тактильна, це руйнує наш шлюб - те, шо я його не хочу як чоловіка, а для мене це дуже важливо, картаю себе за те, що це моя провина.

Ирина Миколенко · Answer

Доброго вечера!
Ваша вина, что вы досихпор в таких токсичных отношениях...
Чего терпите ради чего ?? ради детей???
так вы же говорите - что ему всеравно на детей.
Все держится на вас... и самое главное вы его не хотите... он вам неприятен...
Зачем так себя мучать???
Вы же молодая еще женщина! Должны жить свободной счастливой жизнью! С любимым мужчиной!
Слишком у вас большая разница в возрасте... разница поколений... это существенно как не крути... вам нравится одно... ему другое... потому нет общего практически...
Зачем вы себя в этот тупик загоняете??
Какие у вас отношения были с отцом??
Вы не должны страдать так! Теболее дети растут все это осознают и впитывают... не здоровую атмосферу в семье.... зачем им это все??
Можно же развестись и жить дальше! Но уже свободно!
( вам обязательно надо к психологу - проработать зависимость от мужа ).

Ирина Константиновна Зубиашвили · Answer

Ми можемо довго жити разом, будувати плани на майбутнє, а потім несподівано зрозуміти, що кохання більше немає. Чи варто продовжувати стосунки? 
Уявіть, що чоловіка не буде у Вашому житті ніколи більше. Створіть у своїй уяві ситуації, коли чоловіка немає поруч із вами на Новий рік, Ваш день народження, на день народження ваших дітей. І через рік його не буде, і через три, і за п'ять років. Відчуйте які емоції виникають, як реагує ваше тіло.
Якщо зрозуміли, що без чоловіка буде краще, залишається тільки одне: розлучитись друзями, адже радості від спільного життя не буде, а нерви зіпсуються у всіх членів родини.

Vitaliya Melnik · Answer

Добрий вечір. Яке у вас питання до психологів сайту?

Павел Леонидович Басанский · Answer

Anna-Mariya, не зовсім зрозуміло, з чим саме Ви хочете розібратися у собі?
Може з тим, чому до цих пір ніяк не наважилися від нього піти? Чи з чимось іншим?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго ранку!
[quote]НЕ МОЖУ РОЗІБРАТИСЯ В СОБІ[/quote]
Це начебто констатація факту. Не питання. Натомість увесь Ваш допис просякнутий почуттям невдоволення своїм життям. Відсутністю радості, взаємності в шлюбі, благополучного інтимного життя тощо. То, виходить, що користуєтесь і керуєтесь пустопрожніми стереотипами, які не мають нічого спільного із здоровими стосунками між чоловіком і дружиною - аби не мав шкідливих звичок, аби не бив і не пив, а також старався по дому(!)

[quote]я його не хочу як чоловіка, а для мене це дуже важливо[/quote]
Чи розумієте Ви, що почуття не йдуть з голови? А надодачу себе ще й [quote]картаю себе за те, що це моя провина.[/quote] Дивна модель - картати себе за відсутність почуттів і сексуального потягу. Вам так не здається?

[quote]дітьми він практично не цікавиться, не утримує їх, продукти не купує, недавно скинула на нього тягар комунальних послуг зі своїх плечей на його плечі, але чого мені це коштувало. Має невисокий рівень заробітку...  мене теж не утримував і не утримує.[/quote]
То він Вам як меблі в домі - аби були?!

Ирина Миколенко · Answer

вы проигрываете сейчас сценарий родителей... подсознательно!
А надо осознать, что личная жизнь родителей ( с их разводами и примирениями - это их право их путь )
У каждого своя судьба. Но вы не обязаны повторять, тот же сценарий, что ваши родители!
Уже со своим мужем! Не загоняйте себя в моральное рабство... если человека не любите... то все не какие причины не должны вас тормозить! ( не дети, не прошлый опыт, не социум и т д )
У вас же, не спроста такая большая разница с мужем в возрасте... и нетолько в возрасте... а вообще вовсем...
Вы как будто вышли замуж за отца ( психологически) и мстите теперь отцу... 
наказывая мужа и себя наказываете... потому что любви же нет... есть просто вместе сожительство на одной территории...
Вы сказали, что вы простили отца и все отпустили... ( очень сомнительно )
Если б действительно простили - не мстили бы сейчас мужу, (неосознанно) и не мучали б и себя и мужа...
( перенос пошел от отца - теперь на мужчин )
Все это надо прорабатывать с психологом.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Близькі люди не бачать причини розлучатися, бо ми ж на вигляд непогана сім'я , ну і що що у вас немає почуттів і інтимної близькості, це ж не головне.[/quote]
Мабуть, їм легко миритись з огидою, бо вони її не відчувають. А страждаєте Ви. 

[quote]У мене таке відчуття, що я наче у в'язниці, бо підти я не можу (бо як типу немає різких причин) і з цією людиною я не можу,[/quote]
Схоже такий стан і таке відчуття, хоча об'єктивно двері відкриті. Просто Ви звикли до  "існування в камері"... камері власних викривлених установок і поглядів, а також девальвованих цінностей.
Маєте ще усвідомити, що за руку Вас ніхто на волю не виведе. Лише Ви самі. Своїми ніжками.

Ирина Миколенко · Answer

Самая резкая причина - это то что, у вас фиктивная семья! ( говорю резко специально )
Самая резкая причина - что у вас нет любви! 
А вы смотрите на то, что подумает общество... тем самым загоняя себя в моральную тюрьму от общества...
Живете как скажет вам общество...
Зачем?? Конструктивно ли это? Справедливо ли это к вам??
Человек сам имеет права жить как он хочет. В независимости нравится это обществу или нет.
( если при этом уголовного кодекса не нарушается) То все можно и позволено! 
В семье должна быть любовь! Это база! Это основа! 
А иначе это не семья, а суррогат... а потом ненависть и разочарование к друг другу... 
такого вы себе хотите сценария?? Если не хотите - так зачем вы по нему продолжаете идти??? 
Ждете - чтоб вас одобрили... общество разрешило...
А зачем вообще - ждать разрешения общества??? 
Когда это ваша жизнь! И вы сами себе вправе разрешать или не разрешать - все что вам нужно, и полезно, и приятно!

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Одне , що мене тримає - це діти.[/quote]
Подібним чином багато жінок (та й чоловіків також) себе ОБМАНЮЮТЬ. Прикриваються дітьми, мовляв, заради них збережу сім'ю, їх піднімати важко, я не впораюсь і тому подібні боягузливі самовиправдання.
Натомість речі набагто важливіші відкидаються на узбіччя - який приклад хворобливих стосунків кожного дня бачать перед собою діти? Жінка, сексуально незадоволена, - чи може бути в принципі щасливою? Що їй потім робити, коли діти виростуть і почнуть жити окремо? І так далі і тому подібне...
Складні питання, правда ж? 

"Але їх не уникнути.але я розумію, що чогось серйозного у мене ні с ким бути не може через те, що я маю двох дітей. Типу зараз хоч хтось у мене є, а якщо я піду, то кому я буду потрібна."
Навіщо ж Ви самі себе під плінтус заганяєте?

 Відредаговано автором 14-08-2023 11:39:31

Ирина Миколенко · Answer

Во первых - почему вы решили, что вы своему мужу нужны?? Может вы ему просто удобны...
80 % это почти вся нагрузка и ответственность и так уже на вас... а вы испугались всего 20 %... ответственности.
Второе - деструктивная установка и необъективная... "если с детьми, то автоматом не кому не нужна..."
Много мужчин берут и с детьми - и потом счастливо живут новой семьей!
А многим да, чужие дети в тягость...
Но мужчин же много на планете, и мужчины как и женщины разные, с разными приоритетами.
А вы всех меряете одной оценкой...
Нужны ли вы сами себе в таком случае?
Ну если вас все устраивает с мужем, то ок!
Это ваша жизнь и ваш выбор.

Ирина Миколенко · Answer

Просто тут скорее дело в другом...
С мужем уже все привычно и знакомо. И мужем можно управлять, как хотите вы.
А с новым мужчиной так не получится... с новым мужчиной надо будет гдето уступить, и подстроится под него.
Гдето надо будет соответствовать и расти к его уровню. Меняется... а изменений вы боитесь...
Поэтому для вас удобнее - да, оставаться в привычном, но болотце... ( извините).
Но каждому свое...

Vitaliya Melnik · Answer

[quote]Це причини для розлучення чи я себе накручую? [/quote]
Це причини, як мінімум, задати собі питання та чоловіку питання : як ви живете в парі? Які у вас цінності? Перспективи ваших відносин?
Цікаво, загалом, як ви вирішили одружитися?
З тих відповідей, що я читала для інших психологів, в мене складається враження, що ви погано себе розумієте, і собі не довіряєте. Це гарний привід для роботи з психотерапевтом індивідуально.

Павел Леонидович Басанский · Answer

Дивіться, з одного боку знаходяться Ваші ГЛИБОКІ особисті переживання:
[quote]ми різні людини ... з кожним днем все більше і більше шкодую , що ми разом, здається, що я витрачаю час не на свою людину, навіть подавала на розлучення... у нас різниця у віці 18 років, він негативно відноситься до моїх хоббі та інтересів, до побудови кар'єри ... дітьми він практично не цікавиться, не утримує їх, продукти не купує...Має невисокий рівень заробітку ... мене теж не утримував і не утримує. Але є ще проблема тяжча - я його не сприймаю як сексуального партнера, ми навіть років 6 не цілувалися, я не можу...[/quote]
А з іншого ПОВЕРХНЕВІ і 100% чужі думки, ймовірно, що від рідні, та погляди з соціуму - подруги й таке інше:
[quote]Я не можу зрозуміти чи це є причинами для розлучення. Типу : двоє дітей, чоловік не має шкідливих звичок, старається для дому, а вона дурепа хоче розлучитися... я розумію, що чогось серйозного у мене ні с ким бути не може через те, що я маю двох дітей. Типу зараз хоч хтось у мене є, а якщо я піду, то кому я буду потрібна[/quote]
І виходить так, що ЧУЖЕ перемагає ОСОБИСТЕ, ПОВЕРХНЕВЕ стає важливішим за ГЛИБОКЕ.
Тож, Ви ДУЖЕ залежні від думки оточуючих і СВОЄ знецінюєте, а ЧУЖЕ - навпаки переоцінюєте.
І що з цим робити?

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Займися дітьми і будинком , тоді перестанеш думати про дурниці." [/quote]
Як у війську радянских часів, копай яму, мети плац, фарбуй казарму, крокуй стройовим до упаду, аби в голову не лізли погані думки. 

Нічого собі "дурниці"!!! Але ж він має якось рятувати своє безінтимне благополучне життя.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]Я говорила , що я не сприймаю як чоловіка, але на вигляд він нормальний, звичайний чоловік, я не говорила , що має неприємну зовнішність чи щось таке, то після цієї розмови він сказав, що хотів би бачити щось гарніше біля себе, а не мене, але ж терпить)[/quote]
Іноді чоловіки свою сексуальну неспроможність (особливо у поважному віці) старанно ховають, в тому числі вдаються до зауваження, мовляв, дружина його не збуджує. От якби була поруч інша... І тому подібне.

А, оскільки терпить (приность жертву на вівтар сім'ї) сам, то і Вас запрошує на терпіння. 

[quote]От тут я і задумалась)[/quote]
І куди привели думки?

Vitaliya Melnik · Answer

[quote]Тому у мене є ще і почуття провини, що я це все закрутила , адже у нього не було бажання до такого життя, йосу було комфортно жити в цивільному шлюбі без дітей[/quote]
Я не розумію, до чого тут діти, якшо прямим текстом ви пишете, що ви не жили б і не жонилися.
До чого відчуття провини? Може просто візьміть свою частину відповідальності за те, що сталося і за те, що є сьогодні.
Якшо ви хочете щось змінити, Почніть з себе. І ще раз запрошую до індивідуальної роботи.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Я сьогодні розказала чоловіку про свої переживання, але він лише відмахнувся і сказав, що я здуріла, цитую: "А що ми скажемо дітям? Яка причина розлучення? Що ти не відчуваєш сексуального збудження?. Займися дітьми і будинком , тоді перестанеш думати про дурниці." Мені здається, чи це знецінення моїх почуттів?[/quote]
А чим це може бути ще? Однозначним знеціненням. Ви ж здогадуєтесь про це. Але, здається, що Ви звикли знецінювати себе й самі.
А зважаючи на це:
[quote]ми рідко проводимо час , і говоримо теж рідко, він мене дратує як співрозмовник, у нас різні погляди на світ і різні цінності. Різниця у віці грає велику роль , він працює ,сидить вдома і інтереси в нього як у старшого покоління , я - активна, не можу сидіти на місці, маю жагу до нових емоцій. Перспектива наших відносин? Це важке питання, адже одне одному ми прямо говоримо, що якби не діти, то ми б не жили разом. Одружилися, бо у нас народилася дитина, він не дуже хотів одружуватися, і дитина була моєю ініціативою. Тому у мене є ще і почуття провини, що я це все закрутила[/quote] прогноз на майбутнє ваших стосунків невтішний. Все питання в часі. Коли розійдетеся?

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Не можу розібратися в собі

Ответы психологов