Доброго дня, дорогі мої психологи. Турбує мене мій стан. Пригнічення настрою, настрій пригнічується без жодних на те причин. Сама добровільно завантажуюсь в роботу, це мені подобається. Іноді буває таке, що сяду в крісло чи на диван ( поза роботою) і можу так просто сидіти, нічого не робити, мовчати і важко мені вийти з цього стану, іноді їду в машині, люди щось говорять, а я десь там, не чую їх. А потім:" Га? Що? " Не знаю, як це пояснити, якесь як пригнічення , поглиблення, невеличкий ступор. Як іноді темна хмара покриває сонце, ясне небо, там і це якось мене накриває. Що зі мною і як мені з цим боротися?
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Добрий день!
По-перше, боротися ні з чим не треба, тому що дія викликає протидію. По друге, потрібно заспокоїтися та розібратися в проблемі.
Якщо щось відбувається з нашою психікою, то це потрібно, щоб забезпечувати нашу стійкість і зрештою виживання. Це своєрідний захист, який спрацьовує без нашої волі у відповідь на те, що мозок вважає загрозою. З боку такий захист може виглядати дивно, але він має свою логіку.
Потрібно з'ясувати причини фізичного та психічного виснаження.
Що відбувається у Вашому житті? Про що Ви думаєте? Що Вас турбує? Можливо є щось, що Ви і не усвідомлюєте.
Стан ступору — це, по суті, Ваш особистий варіант режиму енергозбереження. Вам потрібно оновити свій ресурс.
Допоможе Вам в цьому психолог.
Ірино Костянтинівно, Ви кажете, що можливо мене щось турбує, про що я навіть не усвідомлюю. Не знаю. В мене раніше була мрія- була аж 9 років. Я познайомилась в інтернеті з хлопцем з Польщі, ми переписувалися в інтернеті 9 років. Так, 9 років. І ці всі 9 років ми планували зустрітися. Він казав, що цього хоче і я цього дуже хотіла. Але за 9 років він до мене не приїхав. Ми мріяли про це. Періодично він зникав на протязі цих 9 років ( приблизно пів року не пише, рік пише і так по колу ). Не знаю, чому він зникав, можливо в цей період когось знаходив. І зараз знову настав цей момент, коли він зник. Знову вже півроку. А я чекаю від нього повідомлення. І хлопець в мене тут є. Все добре. Бери та й будь, як то кажуть. Але ні, щось , не знаю... Але.. Я все одно чекаю повідомлення від нього, аж хочеться все взяти й кинути і поїхати до нього, на цю зустріч, яку я чекаю вже 9 років. Хочеться взяти і написати першою. Але.. чи потрібно? Чи варто воно цього?
Може це десь підсвідомо діє на мене, я не знаю. Я не знаю, що є причиною.
А може просто, ступорозна депресія?
З Вами, безперечно, відбувається ЖИТТЯ, на яке Ви своєрідним чином реагуєте. Незвичним, невідомими чином. Мабуть, якісь події "не перетравлюються", спричиняючи
цитата:
ДЕПРЕСИВНИЙ СТАН
цитата:
Пригнічення настрою, настрій пригнічується без жодних на те причин.
Погоджуюсь з Вами - жодних причин вчора або позавчора для пригнічення немає, але вони могли бути набагато раніше. Скажімо, місяців так 7-9 тому. В деяких випадках стрес наздоганяє людину, коли їй здається. що вона з нього вийшла і ситуація виправилась. Тому пригадайте, що таке гостре або довготривале переживали в минулому?
цитата:
Сама добровільно завантажуюсь в роботу, це мені подобається.
Так рятуєтесь?
Окрім роботи, що ще Вас, по-справжньому, цікавить?
Володимир Анатолійович, так, я грузну в роботі, вона мене рятує. Нею я рятуюся. Більш нічим.
На початку війни, в перші дні війни досить таки було мене накрило, було мовчання і важко було щось з себе витиснути. А потім потрохи ставало легше. Адаптація відбулась.
Я все одно чекаю повідомлення від нього, аж хочеться все взяти й кинути і поїхати до нього, на цю зустріч, яку я чекаю вже 9 років. Хочеться взяти і написати першою. Але.. чи потрібно? Чи варто воно цього?
Майже амбівалентні бажання і наміри. Сумніви, очікування, імпульси... стосунки в реалі і нереальні стосунки в уяві... незнання того хлопця і багато фантазій з цим пов'язаних. Ось тут виникає збудження вселенскої сили і тут же воно блокується
цитата:
Як іноді темна хмара покриває сонце, ясне небо, там і це якось мене накриває.
Було б доречно розібратись в усьому за допомогою психолога в індивідуальному форматі. Неважливо: оф- чи онлайн.
Володимир Анатолійович, Ви праві, моя підсвідомість з моїм хлопцем тут і зараз, і десь там з іншим хлопцем, на якого я чекаю, про зустріч з яким мрію 9 років. І десь там та надія ще росте. Мій хлопець має зі мною плани на сім'ю, але коли він говорить про це мені, то це гальмує мене, і я не знаю що казати, робити, яку відповідь надати. Мов ніби "так, нехай , добре" , але десь там щось стримує і каже "ні".
Не поспішайте з діагнозами.
Справа в тому, що людина має бути щасливою. А щастя - це розділена радість. Насолоду від з'їденого поодинці "Снікерса" щастям не назвеш.
Але, якщо я правильно зрозуміла, Ви не відчуваєте себе щасливою зі своїм хлопцем. Не закриває він якісь Ваші потреби. Нам часто потрібна людина, з якою хочеться просто пообніматися, просто випити чашку чаю і при цьому почувати себе щасливою.
Потрібно проаналізувати ваші стосунки, зрозуміти, чого Вам не вистачає в цих стосунках. Любовні стосунки не повинні становитися хворобою.
А якщо ви живете в режимі кризи, думаєте про іншого хлопця, то, можливо, Вам варто або звернутися за професійною допомогою, або просто визнати, що ви не пара.
Вам надо разобраться со своими истинными желаниями.
Как вы хотите, чтобы было в вашей жизни вообще и в частности - с этими двумя молодыми людьми?
Дополнение от автора вопроса·
Світлана Володимирівна, Ви запитуєте,як я хочу, щоб було з цими двома чоловіками. Я хочу, щоб здійснилася довгоочікувана зустріч, щоб це було не лише в мріях, але й стало в реальності. Пізнати його в реальності. Тоді і зробити вибір.
Павел Леонидович Басанский
психолог
Київ·
Психолог больше не активен на сайте
цитата:
моя підсвідомість з моїм хлопцем тут і зараз, і десь там з іншим хлопцем, на якого я чекаю, про зустріч з яким мрію 9 років. І десь там та надія ще росте. Мій хлопець має зі мною плани на сім'ю, але коли він говорить про це мені, то це гальмує мене, і я не знаю що казати, робити, яку відповідь надати. Мов ніби "так, нехай , добре" , але десь там щось стримує і каже "ні".
Ось це і є задача-функція ступору: змусити поглибитись в себе, зазирнути собі в серце, зупинити звичну брехню собі та хлопцю, почати говорити правду - спочатку собі, а потім і іншим.
цитата:
Я хочу, щоб здійснилася довгоочікувана зустріч, щоб це було не лише в мріях, але й стало в реальності. Пізнати його в реальності. Тоді і зробити вибір
То що заважає це зробити? Цей крок назустріч правді?
Може підсвідоме розуміння того, що це ВСЕ:
цитата:
В мене раніше була мрія- була аж 9 років. Я познайомилась в інтернеті з хлопцем з Польщі, ми переписувалися в інтернеті 9 років. Так, 9 років. І ці всі 9 років ми планували зустрітися. Він казав, що цього хоче і я цього дуже хотіла. Але за 9 років він до мене не приїхав. Ми мріяли про це. Періодично він зникав на протязі цих 9 років ( приблизно пів року не пише, рік пише і так по колу ). Не знаю, чому він зникав, можливо в цей період когось знаходив. І зараз знову настав цей момент, коли він зник. Знову вже півроку. А я чекаю від нього повідомлення. І хлопець в мене тут є. Все добре. Бери та й будь, як то кажуть. Але ні, щось , не знаю... Але.. Я все одно чекаю повідомлення від нього, аж хочеться все взяти й кинути і поїхати до нього, на цю зустріч, яку я чекаю вже 9 років. Хочеться взяти і написати першою.
може виявитись ВЕЛИЧЕЗНОЮ ІЛЮЗІЄЮ, яка лусне як мильна бульбашка?
Якась дивна психологічна залежність від віртуальних відносин.
Які ще до того ж стають внутрішньою ПЕРЕШКОДОЮ до реальних відносин і змушують брехати, а також ВЖЕ породжують до Вас НЕДОВІРУ того хлопця, що поряд. Хлопець не може не відчувати, що щось не так і що у "валізі є подвійне дно". І це обов'язково проявиться у майбутньому.
Я хочу, щоб здійснилася довгоочікувана зустріч, щоб це було не лише в мріях, але й стало в реальності. Пізнати його в реальності. Тоді і зробити вибір.
Тогда, получается, вы хотите
цитата:
поїхати до нього, на цю зустріч, яку я чекаю вже 9 років. Хочеться взяти і написати першою
?
Что мешает вам сделать это?
Дополнение от автора вопроса·
Світлана Володимирівна, мені заважає це зробити те, що його, цього хлопця на даний момент немає, він тимчасово зник. Я писала про те, що періодично він зникає: рік пише, півроку нема його, і так по колу. Ось зараз цей період, коли його півроку нема. І мені не вистачає його, спілкування з ним. Звісно, я можу написати перша, але півроку він мені не пише. Чи буде це зараз доречно, самій першій писати, показати, що це турбує мене, що я сумую? Те, що він 9 років писав, що хоче зустрітися, що я займаю багато місця в його серці. Можливо він не дає мені спокійно жити. Не знаю.
Дополнение от автора вопроса·
Павло Леонідович , так, це може і виявитись мильною бульбашкою, це може не виправдати мої сподівання. Але хочеться все одно це пізнати, мов так чи не так. Можливо, і залежність від віртуальних відносин, які не дають мені нормально жити в реальності.
щоб здійснилася довгоочікувана зустріч, щоб це було не лише в мріях, але й стало в реальності. Пізнати його в реальності.
Потому что это поможет вам
цитата:
зробити вибір
У вас же есть эта цель, следовательно к ней вам и надо идти.
Дополнение от автора вопроса·
Світлана Володимирівна, тобто написати йому і сказати, що мов досить розтягувати ці 9 років, і варто розставити всі крапки над "і". Що варто нарешті зустрітися і зробити кінцеві висновки?
досить розтягувати ці 9 років, і варто розставити всі крапки над "і". Що варто нарешті зустрітися і зробити кінцеві висновки?
Писать лучше в формате "Я-сообщения" - о себе, своих чувствах и желаниях.
Но однозначно настаивать на встрече, потому что это вам поможет сделать выбор.
Павел Леонидович Басанский
психолог
Київ·
Психолог больше не активен на сайте
цитата:
так, це може і виявитись мильною бульбашкою, це може не виправдати мої сподівання. Але хочеться все одно це пізнати, мов так чи не так. Можливо, і залежність від віртуальних відносин, які не дають мені нормально жити в реальності.
Тоді можна зробити 2 кроки, кожен з яких не виключає інший:
1. Пізнати це та остаточно переконатися - так це, чи не так. Тобто написати та зустрітись найближчим часом.
2. Звернутись до психолога та на психотерапії пропрацювати СВОЮ СХИЛЬНІСТЬ будувати віртуальні відносини, які не дають Вам нормально жити в реальності. Бо 9 років таких відносин - це саме про СХИЛЬНІСТЬ, ДОВІРЛИВІСТЬ-НАЇВНІСТЬ та КАЗКОВЕ СПРИЙНЯТТЯ (як у маленьких дівчаток, що багато читали книжки про принців і таке інше)
Дополнение от автора вопроса·
Павло Леонідович, тобто якби він дійсно прагнув зустрічі, то вже би приїхав за ці 9 років?
Що варто нарешті зустрітися і зробити кінцеві висновки?
З ким зустрітись? З примарою. Така собі зустріч.
Подумайте і зважте, можливо, вихід для Вас - злізти з "гачка", на який самі себе підвисили?
Розумію, як важко відмовитись від мрії. Але ж ця мрія/залежність псує Ваше життя(!)
Уявіть собі ще 9 років підвішеного стану. А потім ще 9... Що буде з Вами?
Вам уже очень много написали коллеги. И все же хочу добавить.
Вас привлекают отношения на расстоянии своей романтикой, которой нет в отношениях с Вашим парнем.
Вам не хватает таких эмоций, как эйфория, восторг, удивление, счастье. Вы мечтаете о них. И несоответствие желаемого с действительным и лежит в основе Вашей проблемы.
Но хочу заметить, что при общении на расстоянии может сильно проявляться эффект "розовых очков" — когда мы смотрим на партнера не реалистично, а через собственные фантазии о нем. Реальность впоследствии может разочаровать нас.
А что дальше?.
Все 9 лет парень из Польши создает Вам невроз. Из чего следует, что он опытный ловелас.
Попробуйте определить цель вашей переписки. Ну с Вами все ясно. Вы мечтаете о серьезных отношениях. А о чем мечтает он? Не исключено, что он вообще женат и у него 9 детей или больше.
Ну и как Вам такая перспектива?
Вы просто застряли в непродуктивных дистанционных отношениях. А парень из Польши использует Вашу доверчивость.
Этот парень - иллюзия. Вы сами построили его образ. и неизвестно, насколько реальный парень соответствует придуманному Вами образу. Подумайте, стоит ли тратить жизненные силы на вымышленный образ?
И еще один тонкий момент. У парня, с которым Вы сейчас вместе, тоже есть предел психических возможностей. Он может не выдержать Ваших переживаний и влюбится в ту, которая будет отвечать ему взаимностью.
Я не пугаю Вас. Просто хочу вернуть Вас в реальную жизнь, в которой Вы можете быть счастливой.
Не получается что-то? Ну есть же специалисты, которые могут помочь Вам. Выбор за Вами.
.
Ірина Костянтинівна, так, мене приваблюють такі відносини: в них, як Ви сказали, є ейфорія, захоплення, очікування, щастя. Чекати повідомлення, розуміти, що людина далеко і колись станеться така довгоочікувана зустріч , мріяти як це трапиться( хоча, не факт, що це станеться у моєму випадку) . Що мене в ньому приваблює? Він симпатичний, типаж зовнішності, який мені до смаку, він веселий, мені подобаються його жарти, вміє говорити і по філософськи, що це мені подобається. Про що ми спілкуємося? Про його життя, про моє життя. Він розповідає і про своїх батьків, родину, про що він думає, як він хоче бути зі мною, як він хоче мене поцілувати і не тільки поцілувати. За 9 років спілкування рік переписуємось, пів року його нема. Він зникає, видаляє мене в соц мережі з друзів. Без причин. Дивлюся його профіль, сімейний стан: " в стосунках". Стає сумно. Потім через деякий час заходжу до нього на сторінку, а сторінки нема, видалив. Потім свою сторінку відновлює і там вже сімейний стан - нічого немає, або " без пари". Потім минає час і він пише мені: " Мені так шкода, я не писав тобі, бо роздумував, що ти далеко і як зробити тебе щасливою і ще в мене весь цей час була депресія". Я ж в такому випадку вже рада, що він з'явився і починаю з ним спілкування далі, ми знову мріємо, плануємо. І потім знову десь він зник. Так 9 років. Рік він є, півроку його нема. Ці 9 років я живу в надії, в планах на серйозні стосунки з ним в реальному житті.
А для нього це все гра, так?
Нет, для парня это не игра. Просто это такой тип характера. Вы его уже не измените. В большинстве случаев так ведут себя те мужчины, в природе которых есть желание манипулировать, безразличие к чувствам других, проблемы в эмоциональной сфере.
Чувства такого мужчины не отличаются серьезностью. Ему абсолютно не важно, что испытывает женщина, когда он исчезает. Для него каждая женщина - это временный вариант, который нельзя принимать за чистую монету.
Такой мужчина находится в неопределенном состоянии: то хочу быть с ней, то не хочу.
Это человек, для которого верность — понятие отвлеченное, не более чем пустой звук. Одна, вторая, третья — подруги меняются с потрясающей скоростью. А он остается верен только самому себе!
Но самое неприятное, что что подобные действия мужчин формируют зависимость и комплексы у женщины, снижают самооценку и лишают душевного равновесия, что и происходит с Вами..
Начинается бег по кругу, который может длиться не один год. Кстати, у Вас появляется чувство тревожности из-за неопределенности?
Вы ничего не пишите о парне. с которым Вы вместе? А какой он? Что Вас привлекло в нем. когда вы познакомились?
Павло Леонідович, тобто якби він дійсно прагнув зустрічі, то вже би приїхав за ці 9 років?
Ви й самі знаєте відповідь на це питання.
Ось цей казковий романтизм:
цитата:
мене приваблюють такі відносини: в них, як Ви сказали, є ейфорія, захоплення, очікування, щастя. Чекати повідомлення, розуміти, що людина далеко і колись станеться така довгоочікувана зустріч , мріяти як це трапиться( хоча, не факт, що це станеться у моєму випадку)
перетворився вже в щось зовсім нездорове:
цитата:
Так 9 років. Рік він є, півроку його нема. Ці 9 років я живу в надії, в планах на серйозні стосунки з ним в реальному житті.
Хіба це можна назвати здоровим? Витратити 9!!! років на невдомо що - життя в фантазіях.
А в реальності нічого цього нема. Хоча є хлопець...а чи є до нього почуття? Якщо б були - писали б про них і не відволікалися на віртуальне.
Ірина Костянтинівна, колись я мріяла про хлопця, який буде брюнетом, сильної ззовні статури, вищим за мене, який буде наді мною як гора, щоб почуватися з ним трішки слабшою, беззахиснішою. Перспективного, з гарними манерами.
Мій хлопець, він теж брюнет, худющий , зростом ми однакові. Каблуки вже й не одягаю. В нас обох це не було кохання з першого погляду, це було поступово. Проявляє почуття, любить мене. Все ніби добре. З сім'ї не дуже благополучної, але зараз заробляє непогано. Часто буває, я сама за себе плачу, якщо кудись йдемо. Іноді я себе почуваю сильнішою за нього. А так все добре.
Павел Леонидович Басанский
психолог
Київ·
Психолог больше не активен на сайте
цитата:
колись я мріяла про хлопця, який буде брюнетом, сильної ззовні статури, вищим за мене, який буде наді мною як гора, щоб почуватися з ним трішки слабшою, беззахиснішою. Перспективного, з гарними манерами.
Мій хлопець, він теж брюнет, худющий , зростом ми однакові. Каблуки вже й не одягаю. В нас обох це не було кохання з першого погляду, це було поступово. Проявляє почуття, любить мене. Все ніби добре. З сім'ї не дуже благополучної, але зараз заробляє непогано. Часто буває, я сама за себе плачу, якщо кудись йдемо. Іноді я себе почуваю сильнішою за нього.
Ви багато розповіли про зовнішні, картинні ознаки, про образи, про його почуття... і нічого про:
цитата:
Хоча є хлопець...а чи є до нього почуття?
А що Ви до нього відчуваєте?
цитата:
А так все добре.
? Може й добре, але ж ідеальна картинка з фантазій не реалізується...
Тобто, про що я й писав:
цитата:
А в реальності нічого цього нема.
І в цьому випадку існує 2 варіанти:
1) продовжувати йти за своїми ілюзіями та надуманими образами (це - 100% ДИТЯЧЕ);
2) починати жити в реальності і приймати-любити ЖИВУ, конкретну людину, з її НЕДОЛІКАМИ (а це - ДОРОСЛЕ).
Ви пишите, що "все ніби добре". Ні, з Вашим хлопцем у вас не все добре. Чому Ви за себе платите? У ваших стосунках потрібно розбиратися. Не про такі стосунки Ви мріяли.
Ви постійно думаєте про іншого чоловіка, неважливо він реальний чи ні, а значить назвати Вас щасливою жінкою не можна. Ви відчуваєте дискомфорт від того, що розумієте, що чините, по-перше, не так як хочеться, а по-друге, неправильно.
Ви не впевнені у своєму партнері, інакше думки про іншго не було б. Дайте відповідь собі чесно, чи кохаєте Ви того, з ким намагаєтеся жити? Навіщо Вам ці стосунки, якщо в них постійно присутній ще хтось? Чи хотіли б Ви бути жертвою?.
Жінка ніколи не буде дивитися на іншого чоловіка, якщо її повністю влаштовують стосунки. Поки Ви не визначитеся і не почнете слідувати власним почуттям, вони Вас мучитимуть, як і сама ситуація
Дополнение от автора вопроса·
Чому за себе плачу? Бо він жаднуватий. І та якась жадність водночас і відштовхує. Ніби все йде добре, добре, ... , а потім раптом і момент жадності, і тут йде реакція пригнічення.
Павел Леонидович Басанский
психолог
Київ·
Психолог больше не активен на сайте
цитата:
Чому за себе плачу? Бо він жаднуватий. І та якась жадність водночас і відштовхує. Ніби все йде добре, добре, ... , а потім раптом і момент жадності, і тут йде реакція пригнічення.
Angel, у Вас просто "талант")) відповідати на другорядні запитання та ігнорувати головні і важливі:
цитата:
А що Ви до нього відчуваєте?
цитата:
Дайте відповідь собі чесно, чи кохаєте Ви того, з ким намагаєтеся жити?
І цей "талант" може сильно погіршувати якість Вашого життя.
Наша дискуссия затягивается. По переписке Вашу проблему решить невозможно. Вам ответили многие психологи. Выберите психолога, ответы которого Вам нравятся,. и запишитесь к нему на консультацию.
Дополнение от автора вопроса·
Я усім вам дуже вдячна, ви усі професіонали своєї справи. Ви направили мої думки у вірне русло, допомогли зняти ефект " рожевих окулярів". Дякую вам!
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
