Чоловік залишив після 10 років стосунків.

Доброго вечора!

Чоловік залишив після 10 років стосунків.

Прийміть мої слова співчуття і підтримки.

Втрата стосунків - велика втрата. Одна з найбільш болючих для людини. Тим більше ви були разом 10 років.

Натомість біль, що з'явився, потрібно прожити.

Можливо, виплакатись. І краще б так. Виговоритись тому, хто може щиро прийняти.

А для цього віднайти опори всередині себе. Побачити нові сенси.

І обов'язково піддати аналізу історію Ваших стосунків.
З'ясувати, що заважало помічати важливе? Зокрема,

останні роки розглядав інші варіанти крім мене

Коли тільки намітилась тріщина між вами?
Від чого усе, зрештою, зламалось?

Ось помічаю, що оперуєте поняттями бізнесу в особистих стосунках

вляпалась в результаті в фінансову залежність і втратила через це в його очах цінність як партнер.

Це ж не про яку не ЛЮБОВ, на жаль.

Та багато з чим, відчуваю, потрібно неспішно розібратись. Але то згодом.
Наразі варто дати собі раду. Відгорювати розставання і подбати про свій внутрішній стан.

Ви питали

Яка саме терапія мені потрібна?

Відповідь така. Не має особливого значення модальність терапії. Важливо звернутись до чуйного і досвідченого психолога. До кого виникне довіра. Хто зможе вислухати і прийняти безумовно. Хто по-спражньому зможе підтримати і допомогти відродити віру в себе. Це основа основ.

Добрый день!

Яка саме терапія мені потрібна?

Вам нужна психотерапия проживания потери.
Потому что любой развод - это смерть отношений.
Вначале вам будет необходимо не только отгоревать утрату, а и пройти по всем стадиям (отрицание, гнев, торг, депрессия, принятие), без застревания на какой-либо из них.

И только после этого всего вам нужно будет работать по уменьшению обид, страхов, чувства вины. А также возвращать доверие, повышать самооценку (которая особенно страдает при разводе) и уверенность в себе.

Такую работу необходимо начинать прямо сейчас, потому что первые этапы горевания обычно являются самыми сложными.
По времени психотерапия (в вашем случае) займет минимум 4 месяца.
Вы сможете прожить основные этапы, не уйти в депрессию и восстановить веру в себя и свои силы.

Поэтому если вы хотите

справитись

с этой потерей, то можете обращаться ко мне.
Я работаю с такими запросами и могу вам помочь.

Я роблю це періодично уже більше місяця, нажаль, не стає легше.

На все потрібен час.
Чим реально собі допомагаєте? Які слова звертаєте до себе у стані горя?

Це питання на які тут відповіді не написати. Який вже сенс у цьому аналізі?

Це потрібно, аби себе саму краще пізнати. Аби позбутись почуття провини, якщо воно підступно виповзає...
Потрібно, аби стати мудрішою, бо життя тільки починається. І ще багато чого цікавого чекає на Вас попереду.

Стосунки з цією людиною вже не повернути

Ймовірно, так.

а нові стосунки мене абсолютно не цікавлять, і підозрюю, що я більше ніколи не захочу ні серйозних стосунків, ні сім'ї. Самотність виглядає мені дуже комфортною і безпечною.

Було б цікаво поспілкуватись з Вами десь за півроку. Тоді й побачимо Ваше ставлення і Ваші бажання. На сьогодні про нові стосунки годі і думати. Згоден.

В стосунках завжди двоє. Я, нажаль, не втигла стати для нього тою опорою, яка була йому потрібна.

Опора в жінці на кшталт костиля потрібна слабкому чоловіку. Ви так не вважаєте? Хоча чому це я питаю? Ви ж, дійсно, так не ввважаєте.
Підтекст Вашого речення свідчить, ніби Ви не впорались. місію не виконали. А чи в тому роль жінки у стосунках? Невпенений, що Ви її глибоко відчуваєте і усвідомлюєте.

В мене таке враження, що просто вислуховування і прийняття мало, але всередині мені дійсно хочеться когось максимально емпатичного, щоб зміг витягнути з мене ті почуття, які так важко комусь довірити, щоб їх не знецінили, не знущались і не добили цим всередині.

Це про Вашу здатність робити вибір. І не лише психолога. Як не дивно і про вибір партнера.

Відредаговано автором 20-09-2023 19:30:59

Доброго вечера!

Вы написали -
"дійсно підтримувала і приймала його таким, як він є, не висуваючи вимог, не вимагаючи змін в його особистості, не потребуючи від нього чогось неймовірного в мою сторону, не ревнуючи, не контролюючи, повністтю довіряючи."
Хотите правду - вы были удобны для своего мужа... слишком все для него делали...
а суть - слишком доверяли... настолько сильно, что растворились в нем...

не все мужчинам можно позволять! Достоинство женское должно быть!

и он перестал вас уважать... (если вообще уважал...)
часто люди - если им все отдаешь, они это потом не ценят...

Это редко - кто действительно по достоинству - оценит все ваши старания... редко... только, тот кто тоже умеет отдавать, любить и жертвовать для любимой женщины.

" хоча на моєму місці, якби в мене зараз поряд була така підтримуюча і любляча людина як я, то я була б дуже цінила це і стала б дуже успішною."
Вот же вот! Именно вот такого мужчину вам надо - вы его сами описали! ( я аж улыбнулась - обожаю когда клиенты сами все понимают, даже неосознанно у них это идет ))

Просто ваш муж - был вам для опыта кармического опыта - научить вас наконец ценить себя!
Не растворяться так в партнере! Переосмыслить все!
Именно через развод... именно через боль... иначе бы вы - так и дальше, бы были в этой схеме жертвы и удобной для мужчин!
Но вам еще надо время и переоценка себя - это работа с психологом желательно.

" Хотіла розпочати бізнес, щоб він міг накінець звільнитися з роботи та відпочити, поки я займусь нашим доходом."
А вот это ошибка - нельзя в отношениях играть роль мужчины.
Мужчина должен быть ведущий в плане финансов.
Иначе рушится потом вся конструкция семьи - чаще всего так.
Это не значит - что теперь женщина не должна работать.
Но и брать на себя все тоже - это играть мужскую роль.

Осознать вам надо - что придется отпустить... даже любя... даже любя да... так бывает в жизни нашей непредсказуемой...
Зато в будущем может - вы наконец найдете того, мужчину который будет вас любить с той же силой, что и вы мужчину своего!
Но это уже будет другой человек - более глубокий, более чувственный и более сострадательный.
Именно ваш!
А сейчас вам надо осознать - что так растворяться в отношениях - тоже не норма.
Что надо себя найти - как личность! Стать самодостаточной и зауважать себя - принять себя.
Себя полюбить! Тогда будет баланс! Тогда вы уже не будете так тонуть в любви. Залюбливать мужчин.
И тогда притянется к вам - гармоничный партнер, тоже наполненный любовью.

Наполниться любовью вам надо, но к себе! К себе! А не к мужчинам! ( это поможет выстоять)
Уйдите целиком в работу, в спорт - правильно делаете, но надо прям целиком на 100 %
Найдите дело - которое вас будет прям радовать, вдохновлять!
Оно вам даст силы!
И не закрывайтесь от знакомств с мужчинами - это тоже поможет вам переключится.
Но не растворяйтесь в мужчине - особенно если он не дотягивает... не выдерживает вашей любви.
Выдержит вашу любовь - только такой же как вы, глубокий и чувственный!
Все люди по разному умеют любить.
Вот вам песня - может хоть чучуть вас успокоит - https://www.youtube.com/watch?v=mOPztKXblm0

Найгірше що я зараз можу зробити для себе, це обрати психотерапевта який схожий своєю "підтримкою" на мого колишнього чоловіка. Це мій страх.

А хто на землі або на небі гарантує нам безпомилковий вибір? Особливо з першої спроби?

Я була надто "жінкою" у стосунках. Не хочу здатись зарозумілою, бо це зовсім не так, але я розумію що його "успіх" до якого він прийшов, доволі сильно є результатом моєї підтримки у дуже складні часи в першій половвині відносин. Одна з моїх помилок в тому, що я дозволяла йому себе переконати примати ті рішення, які мені були невигідними, в таких рішеннях його чекав розвиток, стабільність і моя підтримка, а в мене все рушилось і треба було починати шукати себе спочатку, раз за разом у новому місті, без підтримки, без друзів, без роботи, без нічого. Я надто жила цим чоловіком, його почуттями, його проблемами, я була як особистий коуч, бо повірила і довірилась йому. Якби я не була такою довірчивою, а думала більше за себе, то мабуть ні він не став би тим ким став, ні я не була б зараз у такому плачевному становищі. Довіра - це найбільше розчарування в моєму житті.

Це ж про Вашу жертовність? На вівтар поклали свої інтереси. І не тільки їх. Заради чого, питається? На що розраховували у відповідь? Можливо, на кохання?

Як виявилось, жертва була далеко не символічною. Ви ледь не втратили себе.

Сподіваюсь, усвідомлення того, що тривало і до чого призвело, відбувається зараз. Від нього шкідливо відмахнутись, адже у Вашому способі бути разом з чоловіком проглядаються доволі глибокі мотиви. До речі, далекі від раціонального, тобто звичного і тому поверхового способу сприйняття і мислення. Щось там є з природи міфологічного... обожнення... жертовність...служіння...обратка.

Вітаю і дуже вам співчуваю.. Одразу ось так я нажаль не відповім який саме терапевтичний метод вам буде ближчим. І можу порадити від себе - шукати в терапевті все ж таки людину, не метод. Зараз ви проживаєте тяжкий період, але ви описуєте дуже цікаві речі, і глибокі теж. У вашому пості багато болю і це не дивно, тому що з того, що я прочитала - ініціатором був він, і не тільки у плані розлучення, судячи з цих ваших "я нічого не вимагала", "я все приймала". В такому випадку ви ніби то не зробивши нічого поганого - все одно опиняєтесь у поганій ситуації. І окрім розриву стосунків як такого - це може додати неприємних почуттів.. Ви знайшли відповідь, чому саме ви "знали що він піде" , коли він хотів звернутися до психотерапевта? Чому пишете що самі б пішли від себе?
На вас зараз може чекати довгий шлях зцілення і багато залежить від вас теж, тому проявіть до себе трішечки тієї турботи яку давали йому. Ви дуже чутлива людина, судячи з посту. Але це також є вашою перевагою. Бажаю вам як скоріш знайти полегшення та гармонію.

Добрий вечір.

Він став дуже фінансово успішним за ці роки, звичайно він тепер хоче когось свого рівня, а не мене, ту яка не встигла так вирости

Серйозно? 10 років стосунків, в яких ви були опорою для свого чоловіка, і ви вважаєте себе не його рівнем?

перенесла декілька років тому клінічну депрессію, вляпалась в результаті в фінансову залежність і втратила через це в його очах цінність як партнер.

Чи ' яка причина вашої депресії?
Дуже сумно читати, як ви самі себе знецінюєте, майже у кожному реченні, а чоловіка садите на трон.

Як мені справитись? Яка саме терапія мені потрібна?

Заручитися підтримкою. Друзів, рідних, спеціалістів.

Ваш стан зрозумілий. Вам боляче та прикро.
Але дуже важливо любити себе за своє минуле. Розуміти, що те, що Ви робили тоді, – це було найкраще, на що Ви були тоді здатні. Ви щиро хотіли якнайкраще. І всі Ваші, можливо деякі невірні дії, мотивовані чимось дуже добрим і чудовим.
Ви щиро вірили, що покращуєте свого чоловіка, що покращуєте стосунки. Тому Ви відіграли роль жінки цього чоловіка настільки ідеально, наскільки Ви могли тоді це зробити.
Завдяки тому, що Ви зробили в цих стосунках певні помилки, Ви зараз стали на шлях особистісного зростання та розвитку. Так улаштовано наше життя, так ми розвиваємося. Все завжди розвивається через якісь кризи
Зараз життя дає Вам можливість привести себе до ладу, покращити свою ситуацію, перемістити фокус уваги на себе.
І є ще один пункт, який важливо розуміти. У стосунках завжди відповідальність лежить на двох людях. Прийміть свою частину відповідальності за розлучення, а його віддайте йому.
Для цього подумки скажіть йому спасибі за досвід, за все добре, що він для Вас зробив, подякуйте за все. І навіть можете сказати таку формулу «Свою відповідальність я беру собі, а твою частину відповідальності – залишаю тобі!»
Дуже важливо завершити ці стосункі в собі і не думати про можливість їх відновлення. Можливо, навіть є маленький шанс, що вони колись відновляться. Таке буває, хоч і рідко. Але для цього потрібно з ними попрощатися назавжди.
Є можливість зменшити душевний біль. Але для цього Вам потрібна допомога психолога.
.