Розлучення

Вітаю. Прикро, що ви проживаєте важкий період.
Ви були у стосунках з залежною людиною:

Причина - пияцтво періодично та борги (ігри)/крадіжки речей і грошей вдома.

А ви дотримувались співзалежної поведінки:

Чесно кажучи, очікувала трішки іншого,що людина буде намагатися виправити все, вибачатиметься і т.д.

Ваша увага і очікування були орієнтовані на нього. Від його дій та вчинків залежить ваше самопочуття.
Реальність така:

Виходить весь час було просто зручно,не більше?

Але в цьому є великий плюс. Лише тоді коли ми усвідомлюємо реальний стан речей, приймаємо ту точку в якій знаходимось, ми можемо щось змінити. Для себе звичайно. Які мої цілі? Куди я рухаюсь? Як я хочу жити і з ким? Не орієнтуючись на іншого і не очікуючи змін з його боку. А беру відповідальність за свої зміни на себе. Насправді це приємний процес- керувати своїм життям і втілювати зміни самостійно. Почніть терапію зі спеціалістом, і якісні зміни незабаряться.

Ми не знаємо відповіді на питання чому. Адже це про іншу людину. А психолог не працює про іншу людину. Він може працювати лише про Вас - про ваші почуття, ваші плани, наміри, цілі, утруднення. Психолог працює з тим, хто звернувся, в даному випадку з Вами. Якщо у Вас є запитання, задайте їх про себе, а не про вашого чоловіка

Доброго ранку!

Виходить весь час було просто зручно,не більше?

Може, й так. А, скоріше за все, він інакше не може. Не вміє. Не готовий. Не здатний. Тобто недозрілий і слабкий. І через це все ЗАЛЕЖНИЙ

пияцтво періодично та борги (ігри)/крадіжки речей і грошей вдома.

Тобто психічно і психологічно хворий.
Однак Вам від цього не легше.

Чесно кажучи, очікувала трішки іншого,що людина буде намагатися виправити все, вибачатиметься і т.д.

Виходить, що очікували марно.
Щоби людина намагалась щось змінити, в неї має прокинутись усвідомлення кризи, в яку втрапила, і бажання жити повноцінним життям. Як бачимо, у Вашого чоловіка ані першого, ані другого нема.
На жаль, нема.

Відчувається, що Ви розгублені. І розчаровані, адже сподівання не виправдовуються. І шлюб розбився на друзки. Проте життя на цьому не завершується(!)
Спочатку варто пройти складний період проживання усіх поточних емоцій і почуттів.
Зрештою, прийняти нову, змінену реальність.
І відчути себе в тій реальності. Як жити? У що вірити? Як ставитись до себе? Що казати синові про батька?

Щоби не травмувати дитину і не закладати в її свідомость негатив та агресію до тата, напевно, варто не спотворювати реальний стан справ (про відрядження), а казати щось на кшталт того, що батько перебуває у дуже складному стані. До того ж, на жаль, він є досить слабким за характером і тому не готовим приділяти потрібну увагу синові.

Сумно і прикро, що у вас немає надійного чоловіка, а у сина турботливого тата. У вас є припущення, що він це робив навмисно проти вас і ви чекаєте виправдань і змін.Вони на жаль при хворобі неможливі так швидко. Цього хочете ви, а не він.. Ваш чоловік сам як дитина і не може собі дати раду. Не може залежна людина сама про себе турбуватись… Ваші стосунки з чоловіком - це ваші стосунки, чоловіка з сином - це їх. Важливо свій контекст образ не передавати дитині. Я рекомендую вам курс психотерапії, щоб пережити цю травматичну ситуацію! Співчуваю та бажаю віднайти сили жити далі!