Нет чувств и эмоций

Здравствуйте, Вика.

Тут на сайте уже были похожие вопросы, возможно даже, что от Вас.

Чувства могли пропасть из-за груза прошлых ссор с парнем.

Может помочь индивидуальная психотерапия для Вас - чтобы наладить контакт со своими эмоциями. Чувства к парню могут вернуться, могут нет, но в любом случае Вы почувствуете себя более "живой" и найдёте выход из сложившейся ситуации, если восстановите контакт с собой. При этом могут всплыть какие-то неприятные переживания, обиды из прошлого (не обязательно на этого конкретного парня, возможно на родителей или других близких людей), но в конечном итоге Вы обретёте заново себя и способность испытывать любовь (в широком смысле слова).

И парная терапия для вас с парнем вместе - чтобы наладить контакт между собой. Важно проговаривать моменты, что для каждого из вас есть любовь и привязанность, в какой форме вы хотите, чтобы она проявлялась, сколько каждому из вас нужно внимания и времени вместе, а сколько - времени наедине с собой. Это всё индивидуально для каждого человека и каждой пары, и если с берега не договариваться о таком, действительно могут быть конфликты. Потому что ондому из партнёров будет хотеться внимания, а другому - чтобы его оставили в покое.

Удачи!

Відредаговано автором 23-02-2024 12:36:00

Здравствуйте!

С вашего текста видна сильная фиксация на отношениях и на своих переживаниях. Это говорит о сильной зависимости. В зависимости есть 2 фигуры: зависимый и контрзависимый. Опишу на примере как это выглядит. Один бежит, другой догоняет. Сейчас после череды событий холодности партнера, вы заняли полюс отстранения, а он уже догоняет и кружит вас. То есть динамика на лицо. Ваш сон как чистое послание бессознательного сообщает, что вы страдаете от разлуки с ним, хотя в сознательном доминирует другая установка.

Вам нужно проработать привязанность, у вас тревожный тип, отсюда такие эмоциональные качели. Сочувствую, но здесь советом не помочь! Рекомендую длительную психотерапию!

Человеку для своего развития нужен человек, возможно менять свое мировоззрения через книги, лекции, но здесь идет речь об опыте отношений.
Ваши текущие отношения отражают вашу семейную историю детства и привычные модели реагирования.

Психика дело тонкое и менять что-то сложно, но возможно. Вопрос времени, ваших усилий и способностей.
В любом случае делайте что-то! Вы когда почитаете о привязанности, вы сами ответите на этот вопрос.

Здравствуйте, Вика. К сожалению, чтение книг и просмотр видео психологов не помогает. Это помогает понять, что с вами происходит, но не прочувствовать, и не исцелить. Психика, в частности, тревожная привязанность, исцеляется в контакте с терапевтом, который владеет специальными техниками и способами. В зависимости от модальности, в которой работает психотерапевт, техники могут быть разными.
Дело в том, что корни ваших проблем родом из детства. Вы повторяете сценарий, который был заложен при вашем воспитании вашим окружением. При работе с психотерапевтом, можно очной или онлайн, важно все это проработать.

Доброго вечора Виктория!
Як на мене, суть проблеми Ви самі описали вже у перших рядках свого звернення до психологів: "всегда все было у нас хорошо я всегда безумно была рада когда знала что он придет ко мне после работы , безумно рада его звонку сообщению , я просто считала его самым лучшим и любимым , го потом у нас начались какие-то нелепые ссоры по поводу внимания..."
В очі одразу кинулася кількість повторень слова "безумно"...
Як на мене, з Вами спрацював певний внутрішній механізм самозахисту. " Емоційні качелі" гойднулися максимально в інший бік. Адже, завжди спрацьовує лише один принцип емоційного маятника: чим сильніша амплітуда вверх, тим сильніша буде
амплітуда вниз... Ваша підсвідомість відключила Ваші почуття, щоб, насправді, вберегти Вас від повної внутрішньої руйнації, втрати себе в стосунках з чоловіком, загалом, з чоловіками.
Що робити? Розібратися, найперше, а що саме змусило Вас "безумно" прив'язатися до чоловіка? Що змусило так болісно очікувати від нього почуття любові, близькості та щастя? Адже, в стосунках Ви перетворилися на людину, яка, не розуміючи цього, вимагала кохання... Відповідь, як на мене, очевидна, і приховується в Вашому дитинстві, в стосунках з батьками.
Справа в тому, що коли маленька дитина, дівчинка, недоотримує тепла та любові від батьків, батька, вона починає намагатися, несвідомо, все це отримати в дорослому віці вже від чоловіка. Але ж чоловік - це не батьки, і ніколи їх не замінить. У чоловіка зовсім інше призначення. Тому, якщо вимагати від нього того, що він дати не може, можна просто зруйнувати стосунки, не досягнувши своєї потаємної мети.
Насправді, не буде цього чоловіка, буде інший, з яким, швидше за все, Ви станете себе поводити схоже. Бо це на рівні установки... А може ще й гірше, якщо не трансформувати "коріння" самої проблеми, тобто, не пропрацювати дитячі травми.
От ті всі Ваші сльози, відчай, мольби ставитися до Вас уважніше, ніщо інше, як крик маленької дитини про любов, турботу та захист, яких Ви не мали в
дитинстві...

У Вас однозначно є дитяча травма "очень рано всегда что они сильно ссорились , особенно когда папа выпивал...". Маленька дитина ще не вміє аналізувати, і якщо батьки сваряться, зазвичай, вважає себе в цьому винною: не те сказала, не те зробила, не так себе повела... І це, нерідко, залягає глибоко емоційним блоком...
Такі травми потребують глибинної трансформаційної індивідуальної роботи з психологом задля "переписування" травматичних сценаріїв. Адже, Ви досі сприймаєте життя очима тої маленької дівчинки, батьки яких сварилися, батько випивав і їм було, зазвичай не до Вас. Ви доросла можете двісті п'ятдесят разів говорити собі, що їх сварки Вас не стосувалися, що то була їх проблема, але... В підсвідомості записана інша програма "Мене не люблять, тому сваряться...", або "Я винна, що вони сваряться...", або "Я їм не потрібна, вони мене кинули...".. насправді, варіантів багато і який саме Ваш, стане зрозумілим лише під час терапії...
Ми думаємо, що вже все розуміємо і можемо вмовити себе, але... Вмовити свою підсвідомість неможливо, в неї потрібно за допомогою психолога заглибитися, зрозуміти і все, що заважає жити - відпустити з любов'ю або замінити на щось більш конструктивне, що дасть можливість Вам бути щасливою незалежно від того, скільки любові та тепла Вам хтось може дати... Це єдина можливість перестати бути залежною від стосунків і навчитися правильно висловлювати свої почуття, таким чином, знявши всі захисні заборони на них...

Відредаговано автором 24-02-2024 20:05:28

Спрацьовує запобіжний підсвідомий механізм, який захищає Вас від ще більшого болю... Як на мене, підсвідомість до цих пір сприймає Вас як маленьку дитину, яка не може впоратися з болем відторгнення, ігнорування... Адже, маленька дитина беззахисна, вона ще не здатна впоратися з великими проблемами, і природа от такими блокуваннями сильних емоцій, її ніби "відключає"...
Щоб знову "включитися", потрібно вийти на рівень дорослості не лише фізично, але і глибинно, ставши самодостатньою. Це певний механізм, який працює як підсвідомий "вмикач-вимикач", але самостійно ми цього зробити не можемо, бо знаходимося "всередині власної системи", тому потрібна людина ззовні, яка допоможе його "відключити",

Відредаговано автором 24-02-2024 20:16:22

Тривога до нудоти - це всі Ваші непрожиті страхи, почуття провини, невпевненості, образи., які "застрягли" блоками в середині Вас.
Це качелі: або величезний душевний біль, який Ви не витримуєте, або повне занеміння всіх почуттів... Бо у Вас з дитинства величезна залежність від близьких людей через недоотримання любові, яку Ви намагалися компенсувати стосунками з чоловіком. Так жити - це шлях в нікуди.
І з тим, і з іншим, життя щасливим навряд чи можна назвати. Це дві крайності, а любов, гармонія та щастя знаходиться посередині і називається самодостатність. Вам необхідно стати самодостатньою. Але спершу потрібно пропрацювати дитячі травми, торкатися яких Ви дуже боїтеся...
І, по факту, самі собі "виключаєте" всі почуття...
Певне, можна відключати несвідомо всі почуття, але все одно, втекти від самої себе не вдасться, то чи варто нести за собою такий "хвіст", поглиблюючи внутрішні проблеми?

Відредаговано автором 24-02-2024 22:06:17

Прислухайтеся до себе, складається враження, що Ви самі себе заколихуєте як маленьку дитину, говорячи про одне і те ж... Чим довше ми намагаємося тікати від своїх проблем, тим швидше вони нас починають бити в спину.
Що утримує Вас від роботи з психологом? Насправді, коли дасте відповідь на це запитання, вважайте, що пройшли вже пів дороги до зцілення...

Як на мене, у Вас комплексна проблема, і "відключення" почуттів діє не лише в стосунках з хлопцем, а ще й як реакція на стресові події навколо. Як така собі захисна реакція у разі надмірної тривоги, страхів та переживань. Але... Біда в тому, що сама по чина проблем у такому разі іде ще глибше, в може вже перейти на рівень психо-соматики (хвороб) або створення нових складних ситуацій. Воно Вам потрібно? Зовнішні події мають ефект такого собі підсилювача внутрішньої проблеми.
В любому випадку, без допомоги психолога навряд чи Ви з цим впораєтеся, бо проблема достатньо глибока, щоб її просто усвідомити та зрозуміти. Її потрібно ще трансформувати.

Відредаговано автором 25-02-2024 14:10:56