Доброго дня.
Важкий період для будь якої дитини - перехіднний вік припав на важкі часи в країні... Це безумовно необхідно враховувати. Але, знімати відповідальність з дитини теж дуже безвідповідальна позиція. Людина його віку має мати захоплення, цілі, мети, сподівання... З іншого боку, людина його віку має обов'язки - в навчанні, в допомозі в хатніх справах, в реалізації ваших загальних планів (ремонт, переїзд, допомога родичам).
Проаналізуйте його життя с позиції батьків - чи є в нього відповідальність перед Вами? Чи розуміє він Ваші почуття? Чи розуміє він, що його родина (і обставини, де він мешкає, в тому рахунку і емоційний стан) це теж його відповідальність? Чи доносили Ви йому колись важкість Ваших умов життя? Кількість Ваших зусиль на забезпечення його безпеки та потреб?
Проаналізуйте уважно, чи не занадто ви відгородили реальні обставини життя від його "дитячої психіки". Бо у 15 років вона вже не така і дитяча... Згадайте себе в 10 класі. Нещодавно в цьому віці вже мали фах і створювали родини. Чи залишились (або знайшлись) реальні вчинки, риси характеру та прагнення, за які ви поважаєте його як людину з великої літери? Чи все його життя побудовано на упередженні бажаннь, та невілюванні проблем та відсторонні від "складних" обставин? Якщо Ваша дитина не має сфер відповідальності в реальному житті - в нього не буде ні цілей, ні бажань, ні задоволення, ні поваги до себе. Це все сфери життя, які напрацьовуються працею та знаннями.
Можливо ви занадто "розуміючі батьки", а може і відветро компенсуючі?...
Гарним батькам помилково здається, що якщо ми створемо "ідеальні умови" то всі будуть щасливі та вмотивовані, але, нажаль, до кожного необхідно пидбирати свій шлях.
Я би пропонувала іти на терапію до психолога саме Вам. Бо, скоріш за все, з Вашою дитиною все добре. Але "нецікаво в реальному світі".
В вашому запиті я чую Вашу невдоволенність станом дитини. А його, можливо, все влаштовує.
В терапії з психологом Ви можете почати роботу через аналіз побудови Ваших відосин, шляхом перегляду ваших дій та вчинків. Прийти до сумісних планів та їхню реалізацію. Через здорову мотивацію та досягнення бажаних результатів. Розумна людина завжди чогось прагне. А сумісні зусилля додадуть Вам теми для спілкування, та можливості для поваги.
Бережіть себе. Та звертайтесь до психолога самостійно. Наші діти - то наша відповідальність. "Проблеми" дітей частіше за все починаються з "проблем" їхніх батьків. І якщо ви не вирішете їх у своїй голові, то Ваша дитина буде змушена вподальшому ревально звернутися до психолога за власною потребою...
Я теж працюю з подібними запитами. Запрошую до співпраці.
Відредаговано автором 28-02-2024 11:39:07