Не знаю що робити в житті

Доброй ночи!

Есть ли у вас образование?
И кем бы вы хотели работать?
Какие у вас есть увлечения?
Чем бы хотели заниматься на 5 лет вперед? на 10?
Вообще не хотите работать?
Просто лень?
Или боитесь - что не получится?

Доброго дня. Ви пишете про негативний досвід, а чи відмічаєте бодай для себе, яким чином той досвід на Вас впливає?
Про які саме страхи Ви говорите?

І дійсно, негативний досвід із попередніх місць роботи може сильно вплинути на людину, чи підкреслити інші проблеми і труднощі, при чому не тільки у сфері роботи. Про що кажуть Ваші слова в останній речення.

Ефективно було б пропрацювати ці моменти із терапевтом. Але хочеться відкреслити, що не хотітти працювати зараз чи якийсь час - це нормально. Не знайти чим займатись - теж. Ви юна, і у Вас ще є багато часу і можливостей все це виконати і дізнатись, але з тиском на себе це буде складніше.

І поки Ви не працюєте, спробуйте подосліджувати а що Вам взагалі подобається, чим би займались просто так, чи що хотіли б від своєї діяльності отримувати і т.д.

Доброго ранку, Rina!

Мені дуже складно знайти роботу, мабуть після негативного досвіду якісь страхи не дають мені дивитись якось позитивніше,

Саме так, на жаль, іноді і буває. Певний негативний досвід ставить наче блок на подальших діях і зусиллях людини.
Розкажіть, будь ласка, про Ваш негативний досвід. В чому він полягає? З чим пов'язаний?

Щодо страхів. Вони, зокрема, про що? Чого саме боїтесь?

задумуюсь чи взагалі хочу працювати.

Якщо не працювати, то як жити? Як реалізувати себе? На які кошти задовольняти власні потреби і бажання?

Думка інших що я не працюю чи ледарка, не хочу нічого робити вводить в апатію і змушує задуматись чи дійсно це так.

Мабуть, інші - це хтось з близьких Вам людей. Що вони безпосередньо кажуть?
Чи не здається Вам, що ті люди, не маючи права, негативно Вас оцінюють, навішуючи свої ярлики?

Через якісь стіни в голові, психічні перепони, переживання, тривоги важко бути щасливою людиною.

Поділіться своїм баченням - що означає бути щасливою людиною?

Доброго ранку Rina!
Ви пишете "Думка інших що я не працюю чи ледарка, не хочу нічого робити вводить в апатію і змушує задуматись чи дійсно це так. Через якісь стіни в голові, психічні перепони, переживання, тривоги важко бути щасливою людиною..."
Як на мене, я б розділила Ваше питання на дві частини.
Перша та, що стосується слів "Думка інших що я не працюю чи ледарка, не хочу нічого робити вводить в апатію і змушує задуматись чи дійсно це так"
Є певні стереотипи, які нам нав'язуються несвідомо ще з дитинства, як от "якщо дівчина не працює, отже, вона ледарка". І це може бути пов'язане з багатьма факторами: як от, родові установки. Наприклад. Прабабусі, бабусі і мами важко працювали, бо змушені були якось виживати і ростити своїх дітей без чоловіків. Тому ця установка в'їлася як єдина можлива. Так само, і установки оточуючого соціуму, які сформувалися під впливом історичних подій. Так, наприклад радянський союз - де за тими законами, любий, хто не ходив на роботу з ранку до ночі, вважався тунеядцем і його за це садили до в'язниці.
Тоді,як насправді, молода дівчина розвивається займаючись хатніми справами, турбуючись про інших людей, тварин, займаючись творчістю... А роботу сприймає лише як можливість "вийти в люди", щоб поспілкуватися та перепочити. До речі, неправильні внутрішні установки, нерідко, не дають можливості жінці створити гармонічну родину, і загалом, мати сім'ю, бо всі сили спершу "кидає в роботу". Тоді, як на першому місці повинний бути саме особистісний розвиток та внутрішня гармонія.
Друга частина " Через якісь стіни в голові, психічні перепони, переживання, тривоги важко бути щасливою людиною..." І як на мене, щоб розібратися в собі, потрібно починати саме з цього. Адже, щоб мати щасливе життя та щасливі стосунки, необхідно, насамперед, навчитися бути щасливою.
А щоб цього досягти, необхідно розібратися з природою Ваших переживань та тривог: вони Ваші,чи так само, передалася Вам у "спадок" від Ваших рідних. А для цього замало інформації. Що саме найбільше Вас тривожить? Чого Ви боїтеся? Як ставляться до життя Ваші батьки? Вони так само, тривожні і всього бояться, чи, навпаки, дуже наполегливі і знають завжди як потрібно жити?
Окрім того, Ви пишете про негативний досвід. Він був пов'язаний саме з роботою? Що саме сталося, що викликало у Вас такий страх?

Відредаговано автором 18-03-2024 10:30:31

Дякую, що щиро поділилися своїм внутрішнім...
Отже, мої припущення вірні.
Як на мене, те що відбувається зараз стосовно роботи, є певним "навіюванням" зі сторони Вашого брата. Якого, швидше за все, Ви сприймаєте як старшого, можливо, підсвідомо,як заміну свого батька. Адже, батьки весь час сваряться і сварилися, що навряд чи сприяло налагодженню довірливих стосунків між ними та Вами. Саме тому, для Вас такі значимі його настанови і слова. Ви ще та "маленька дитина" щастя якої залежить повністю від того, чи звернуть на неї увагу її батьки. Бо жодна людина жити без тепла та любові не може. А бути "гарною дівчинкою", слухняною, яка все робить як їй кажуть, дає якісь шанси, що її полюблять і звернуть на неї нарешті увагу, відірвавшись від скандалів...
Ви пишете "Мені здається коли за мене все вирішували я не можу сама приймати рішення" І це абсолютна правда. Насправді, Ви до цих пір перебуваєте в своєму сприйнятті життя на стадії тої дитини, за яку ВСЕ вирішують. У Вас величезна психо-емоційна залежність від близьких людей, яка поглиблюється ще й тим, що і Ваш батько дуже тривожний. Швидше за за все, проблеми були в стосунках і між його батьками та його самого з ними...
Насправді, з такими залежностями самотужки впоратися надзвичайно складно. Адже, це рівень підсвідомих установок, які гарними порадами не трансформуються. Потрібний "перезапис" поведінкових моделей та реакцій. Вам потрібно навчитися бути самодостатньою (не плутати з самостійною : це абсолютно різні речі)

Відредаговано автором 18-03-2024 11:53:17

її знайшов мені брат

Зазначаєте, що роботу брат знайшов. А Ви сама збирались шукати? Можливо, цікавились, придивлялись? Адже в реальності не лише роботадавець обирає працівника і приймає його на роботу. Так само і людина ОБИРАЄ, де і з ким їй працювати відповідно до власних здібностей і вподобань. Тобто вона є суб'єктом зі свободою волі(!)
От Вам особисто чим би хотілось займатись?

Мені було дуже важко на тій роботі, не знавши досконало мову,  ставлення колективу, скільки фізичної роботи, не бажання роботодавцем підписувати договір і платити гроші за роботу.

Як вважаєте, той роботодавець і те місце роботи єдині в світі чи є й інші варіанти?
Той досвід, можливо, на щось відкрив Вам очі? На щось змусив подивитись інакше, ніж було до цього?

Мені хотілось здатися і поїхати додому.

А зараз Ви де перебуваєте? Що з мовою - опановуєте?

Мені здається коли за мене все вирішували я не можу сама приймати рішення.

Дуже розумію Вас. Через тиск в родині та специфічні умови дитинства у Вас, на жаль, не сформувалась у повній мірі звичка і здатність спиратись на себе, приймаючи будь-які рішення.
Проте, ця навичка напрацьовується, коли людина шукає шляхи та способи для цього.
Коли звертає увагу до питання упевненості в собі. Коли за відповідної підтримки з боку близьких або психолога набуває досвіду самостійних рішень. Причому це стосується абсолютно усіх сфер життя, починаючи з вибору одягу, їжі, справ, відпочинку, стосунків тощо.
Разом з тим в неї зростає така якість, як відповідальність за себе і своє життя в цілому.
Отже, стаючи на позначений шлях, у Вас з'явиться розуміння

як далі жити.

Скоріше за все, не одразу, не в одну мить, але з'явиться, поступово визріє.

Мені дуже складно знайти роботу, мабуть після негативного досвіду якісь страхи не дають мені дивитись якось позитивніше, задумуюсь чи взагалі хочу працювати

І негативний досвід, і страхи - звісно впливають на те, як людина справляється з труднощами. Особливо, коли людина ще НЕ Є самостійною і самодостатньою і піддається впливу інших:

Думка інших що я не працюю чи ледарка, не хочу нічого робити вводить в апатію і змушує задуматись чи дійсно це так

Але ж це ЇХ погляд, ЇХ позиція - ЇМ так зручно або звично думати. То може задуматись над ВЛАСНОЮ позицією?

Через якісь стіни в голові, психічні перепони, переживання, тривоги важко бути щасливою людиною

Так. Але для того вони й були дані Вам, щоб Ви їх подолали, вирішили, усвідомили - і стали сильніші. Інакше люди і не зростають. І ось це знання і розуміння:

Не знаю як далі жити

приходить з часом і з досвідом, який Ви отримуєте, долаючи перешкоди і зростаючи над собою.

Негативний досвід почався з другої роботи, я тоді навчалась і це була моя практика, її знайшов мені брат. Він постійно наполягав на тому щоб я шукала роботу. Мені було дуже важко на тій роботі, не знавши досконало мову, ставлення колективу, скільки фізичної роботи, не бажання роботодавцем підписувати договір і платити гроші за роботу. Мені хотілось здатися і поїхати додому

Тут сплелося 2 в 1. І психологічна залежність від брата, і сильний стрес на роботі, на якій все йшло не так, як треба і як сподівалось. Що тільки підсилило страхи. Але ж Ви витримали тоді цю напругу? Не кинули і не здалися? Може й з підтримкою брата, але все ж таки.

Батьки так само тривожні, особливо батько. Батьки завжди сваряться, батько завжди зривався на нас дітей, а нас троє

Приклад батька, а також стресові ситуації з дитинства долаються і змінюються під час психотерапії.

Мені здається коли за мене все вирішували я не можу сама приймати рішення

Так, якийсь час не зможете. Але поступово, з практикою і досвідом, крок за кроком - навчитеся.
Головне для Вас: прийняти для себе рішення ПОДОРОСЛІШАТИ. В результаті чого Ви й станете самостійною і самодостатньою.

Пошук нової роботи викликає в мене неоднозначні відчуття, мені страшно, я переживаю і надумую, не можу спати. Мені тяжко на щось наважиться

Подібний невротичний стан - це все наслідок психологічного травмування, який можна вилікувати. Але НЕ самотужки.

Rina, в питаннях важливих життєвих виборів найголовніше розуміти "щоби що ".
І немає значення, це робота, стосунки, створення родини, народження дітей тощо.

Для чого особисто Вам робота?
Як взагалі Ви б хотіли проводити своє життя?

Ви пишете , що не знаєте, чи хочете працювати взагалі.
У Вас є можливість не працювати?

Якщо Вас забезпечують батьки, чи брат, то можна зрозуміти, чому вони хотіли би , щоб Ви почали заробляти самостійно. Адже ваша матеріальна самостійність додавала б батькам впевненості в тому, що Ви впораєтесь з життям навіть тоді, коли вони не зможуть Вам допомогти.