Як поводити себе з батьками і не переживати через їх емоції?

Ваша мати переносить свої страхи і хвилювання на Вас, а отже Ви можете робити те саме, тільки навпаки. Тобто спочатку розібратися зі своїми переживаннями, досягти гармонії, спокою і впевненості. А відтак, Ваша впевненість автоматично буде впливати на неї.

Звичайно, розлучення дуже травматична подія. Після смерті близької людини на другому місці. Адже Ви теж втратили для себе близьку людину, хоча вона і залишається живою

Анна, доброго вечора. Бути відповідальною за щастя інших людей - це важка ноша. І чи потрібна вона Вам?

Напевно, батькам зручно знаходитись у свого роду злитті з Вами. Але це означає, що Ви від них не сепарувались (відділились) повністю психологічно, якщо відчуваєте відповідальність за їх емоції, життя чи провину, коли не відповідаєте їх очікуванням. Вам варто звернутись до психолога, щоб навчитись захищати свої кордони та жити так, як Ви хочете.

Можете подивитись моє відео про незавершену сепарацію, щоб з'ясувати, чому важливо її пройти в дорослому віці, якщо це не відбулось раніше природнім шляхом.
https://youtu.be/symFY0FMobM

Добрий вечір
Розлучення - дуже важкий етап для людини, і правда важко, коли найрідніші люди замість підтримки транслюють ще більше негативу і доводиться їх заспокоювати.
Зі свого боку можу запропонувати відтримку на консультаціях, де ми зможемо розібрати і ваші стосунки з батьками, і ваші власні емоції щодо розлучення.
Тут можу сказати про те, що ви доросла людина і не маєте відповідати за емоціїї своїх батьків, їх реакція та намагання зробити вас головною метою життя - це не ваша відповідальність, а їх власна. Все ж вам жити ваше життя, а не їм.

Доброго ранку, Анно!

ЯК ПОВОДИТИ СЕБЕ З БАТЬКАМИ І НЕ ПЕРЕЖИВАТИ ЧЕРЕЗ ЇХ ЕМОЦІЇ?

По-перше, прийміть від мене слова співчуття і підтримки. Сподіваюсь, Ви гідно пройдете складний період випробувань!

По-друге, будь-які подальші конструктивні кроки, про які запитуєте, з'ясуються після усвідомлення ситуації(!) Тобто того, що відбувається. Причому на глибинному рівні, а не лише на поверхневому.

Так от, схоже, що на глибинному рівні Ваші батьки живуть у полоні архаїчних уявлень про стосунки між членами родини. Ба більше - вони їх невпинно, починаючи з дитинства, нав'язують Вам. В цій моделі суцільна залежність, почуття вини і спотвореного уявлення про бов'язки. Про свободу вибору геть не йдеться, навіть гіпотетично.

Тому це треба усвідомити і ПРИЙНЯТИ. Вони ТАКІ люди з ТАКИМ світоглядом. Напевно, іншими вже не стануть.

Зате... іншою можете стати Ви(!)
Ну, як іншою? Вільною від нав'язаної емоційної залежності, проте поважаючою батьків попри їх переконання.

Як уже зазначала Тетяна Штапова, для цього доречно пройти шлях психологічної сепарації.
Зрештою, перестанете очікувати від батьків того, що вони дати не взмозі

на даному етапі життя мені самій підтримка не завадила б...

Необхідну підтримку зможете знайти в інших людей, а, головно, вчитись надавати її самій собі. Тобто відновити почуття самоцінності, уміння себе втішати, радувати, наповнювати життя новими рідними сенсами.
Впустіть до своєї свідомості ще одну думку - Ви прийшли у цей світ не для того, аби відповідати очікуванням батьків. Ви прийшли аби РЕАЛІЗУВАТИСЬ як Анна, окрема особистість. Це Ваше природнє право. А Ваша упевненість в собі посприяє позитивним змінам у спілкуванні з батьками.

Відредаговано автором 27-03-2024 09:22:14

Доброе Утро!

" Дуже часто чую від них наступну фразу: 'у нас може бути все добре тільки якщо все добре в тебе'. Або часто говорять, що все, що вони роблять - тільки заради мене. Іноді складається враження, що свого життя у них немає, є лише я."
Ваши родители зациклились на вас. И да, у них нет видимо своей личной жизни.
Но это только видимость - на самом деле - это созависимость у вас и у них.
Они не хотят вас отпускать ... хоть вы уже давно выросли.
Они не хотят быть отдельными личностями... ощущение что хотят полностью быть в вашей жизни... и контролировать ее участвовать в ней... жить вашей жизнью... вместо своей жизни... (жажда власти возможно...)
Потеря собственного смысла...
Плюс они зацикленны на негативе... и вас в свою искаженную картину мира затягивают... в свой негатив... и в свои иллюзии о мире, и о людях.
Ваша задача - не втягиваться в эти их иллюзии.
Поймите это только их искаженное восприятие мира ( почему оно у них такое - это уже другой вопрос)
Главное, вы в это все не втягивайтесь. Иначе нормальной счастливой жизни не будет ...
Лучше всего дистанцируйтесь на какоето время - пока сами не придете в норму.
Вам сейчас баланс нужен и покой.
И меньше рассказывать родителям про свои дела и свою жизнь - становиться самодостаточной и независимой личностью вам надо. Взрослой и зрелой! Учится опираться на себя, и свое виденье - свою картинку мира!
Верить и доверять себе!
Все это лучше всего делать с психологом.

Відредаговано автором 27-03-2024 09:36:01

Анна, як і зазначали колеги вище, Ви не пройшли психологічну сепарацію від батьків, емоційно не відділилися від них. І це бажано зробити найближчим часом. Бо буде складно з ними співіснувати.
Раджу зробити це разом зі спеціалістом. Бо якщо до 31 року сепарація не відбулася, значить існує те, що їй заважає відбутись. І це "щось" знаходиться всередині Вас.