Про спілкування в сім'ї

Question

Доброго дня.
Чи нормально коли чоловік у свій вільний час раптом каже що йде по справах і скоро буде? Але не говорить які конкретно справи і коли саме буде, чи хоча б орієнтовно. Від такої його поведінки мені стає тривожно і почуваюся зневаженою, через те що він не вважає за потрібне ввести мене, свою дружину, в курс своїх справ, хоча б якусь інформацію дати. Дуже прикро і сумно від цього

Валентина Жемчужникова · Accepted Answer

[quote] і нормально сприймати те, що це мене буде зачіпати до сліз.[/quote]
Иногда стоит разобраться с тем, что цепляет до слез и часто это не про человека другого, а про ваш и ваши какие-то детские переживания и страхи. Проработаете их и может так статься, что то, что цепляло до слез, станете воспринимать спокойно. Проверено на клиентах и на себе лично

Оксана Селезнева · Answer

Доброго дня.
Ну,судячи з того, що Ваш чоловік так робить- для нього це нормально. 

"Від такої його поведінки мені стає тривожно і почуваюся зневаженою"
І що Ви з цим робите? Як справляетесь?
Ви  говорили з чоловіком ?

На яку допомогу  від психологів Ви очікуєте?

Оксана Селезнева · Answer

"зрозуміти чому ця ситуація викликає в мене такі емоції,", 
мабуть, тому що Ви відчуваєте себе " зневаженою", тому що для Вас - це не норма й Ви не хочете цього відчувати.Для Вас - це прояв нелюбовізі сторони чоловіка, тому й " такі емоції".

"чому розмови з чоловіком зовсім нічого не змінюють" 
Думаю, Вашого чоловіка все влаштовує й він нічого не збирається змінювати. Тому, " надіятися" Ви звичайно можете,  але- не варто.
А в інших ситуаціях чоловік Вас чує?

Валентина Жемчужникова · Answer

Это заблуждение, что если говорить человеку, то он обязательно услышит и изменит свое поведение. 
Он может прислушаться, а может нет.
Какие в целом у вас отношения с мужем?
Как в целом у вас обстоят дела с доверием в паре и в целом у вас лично?
Есть ли еще какие-то подобные вещи, которые вам не нравятся в отношениях с мужем?
Как часто такие дела происходят у мужа и он уходит? Надолго ли уходит?
Знаете ли вы причину, по которой он не хочет говорить вам? Вы обсуждали почему он так делает?

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Чи нормально коли чоловік у свій вільний час раптом каже що йде по справах і скоро буде? Але не говорить які конкретно справи і коли саме буде, чи хоча б орієнтовно[/quote]
Нормально. Потому что иногда человек имеет ПРАВО не хотеть посвящать близких в свои дела. По разным причинам. По самым разным. А сроки своего прихода может банально не знать. Там может быть много неопределенных факторов. А если из него вытягивать эти сроки, которые могут быть не реализованы - можно же нарваться на претензии и даже на обвинения, верно? Особенно при нездоровых отношениях в паре.
[quote]Від такої його поведінки мені стає тривожно і почуваюся зневаженою, через те що він не вважає за потрібне ввести мене, свою дружину, в курс своїх справ, хоча б якусь інформацію дати[/quote]
Эти чувства явно есть смысл адресовать НЕ мужу, а отнести их к психологу на терапию и разобраться в их причинах. Уверен на все 100%, что корни и тревожности, и чувства "зневаженості" находятся точно НЕ в отношениях с мужем, а в детском опыте. Поведение мужа только триггерит то, что появилось задолго ДО него.
[quote]Коли йому підходить моя думка, коли йому зручно, коли наводити зрозумілі йому аргументи — то чує[/quote]
И это частично естественно. А частично весьма по-нарциссичному. Но, похоже, нарциссизм, хоть и в разной степени, но присутствует у вас обоих: 
[quote]коли не підходить, коли хочу щоб щось було по-моєму просто бо так мені хочеться, але йому це не треба — то більше стоїть на своєму[/quote]
И это закономерно. Зачем ему подыгрывать вашему "эго"?! Если это банальный капрыз прынцессы, то зачем ему угождать? Была б реальная потребность - другое дело.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Доброго дня, Анон!
[quote]Чи нормально коли чоловік у свій вільний час раптом каже що йде по справах і скоро буде?[/quote]
Не впевнений, що існує якийсь єдиний стандарт ПРАВИЛЬНО/ НЕ ПРАВИЛЬНО. Має значення, як це для Вас. А для Вас це жахливо, адже [quote]Але не говорить які конкретно справи і коли саме буде, чи хоча б орієнтовно. [/quote] Тобто чоловік сприймає Вас як елемент меблів, скажімо, шафу або стіл. 

Цікаво, відколи його поведінка стала такою? 
Можливо, з самого початку чоловік поводив себе ніби пан, в якого немає потреби ділитись з кріпосними своїми справами?

[quote]Від такої його поведінки мені стає тривожно і почуваюся зневаженою, через те що він не вважає за потрібне ввести мене, свою дружину, в курс своїх справ, хоча б якусь інформацію дати.[/quote]
В кіно багато разів бачили ми всі, що так поводять себе герої - таємні агенти, мафіозі та просто загадкові хлопці, не маючи для цього аж ніяких об'єктивних підстав, окрім одніє - бути загадковим.

[quote]Дуже прикро і сумно від цього[/quote]
Ще б пак. Проте одні розмови результату не дають, бо, скоріше за все, в чоловіка склалося переконання, що Вам і цього достаньо.

[quote]ПРО СПІЛКУВАННЯ В СІМ&#8219;Ї[/quote]
Отже, виходить, тема виходить за межі суто спілкування. Тема про взаємини в цілому.
Як таку людину обрали в партнери?
Що цінного для Вас у спільному житті?
На які кроки готові наважитись, якщо подібне триватиме і надалі?

Алла Владимировна Романенко · Answer

Доброго дня! 

Коли у дитини з’являються секрети від батьків, вона стає дорослою. І підлітки дуже не люблять, коли їх контролюють і хочуть знати все про них. Бо це напад на їх автономність і незалежність. Ваша реакція на поведінку чоловіка подібна  залежній, ви ображаєтесь, що в нього є справи, в які він вас не запрошує. А чи є у вас свої окремі справи?

 Часто ми не розуміємо інших, бо в нас нема подібного досвіду, тоді ми знецінємо реальність іншого, бо вона відрізняється від нашої. Насправді, вам важко не з тим, що він робить, а з тим, що ви відчуваєте з цього приводу. Треба подосліджувати, де були подібні переживання в дитинстві, де ви відчували самотність та непочутість? Можливо, коли ви проживете дитячі історії, то напруга між вами і чоловіком спаде, тоді і він, і ви зможете відчути та почути один одного!

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

[quote]в мене була з дитинства така настанова від мами "будь вище за це"[/quote]
Погодьтесь, має ж значення, про що саме йдеться. Про які цінності. 
Не вдаючись до контексту, можна подумати, ніби мама закликала миритись з чимось неприпустимим. Тоді постає логічне питання - ЗАРАДИ чого?  

[quote]і я ніби старалась бути сильніше за труднощі і невдоволення, не помічати і йти далі, і отак мені здається я дуже багато "проковтнула" того що не влаштовувало, не даючи собі відчувати і піддатися емоціям, і тепер якось ні вперед, ні назад, бо більше не можу терпіти і приймати нестерпне[/quote]
Ресурс рухатись далі ціною затискання себе, мабуть, вичерпується. І навпаки, обсяг невдоволення накопичився і виріс до неба. 

[quote]Я розумію що все що було зроблено негативного в мою сторону це перш за все тому що я це пропустила, тому це і моя вина. Для мене цінно саме бути в стосунках, витримуючи і себе і його, бути чесною, признавати і добрі вчинки, і не дуже добрі, бо ми живі люди
[/quote]
Чи приходить усвідомлення щодо ціни, яку платите за свою позицію і теперішні життєві принципи? 

[quote]бо ми живі люди[/quote]
На мою думку, Ви навели універсальний засіб примирення будь з чим. Він слугує виправданням, поясненням, заспокоєнням. Так само як люди вживають вислів про рибу, що псується з голови, по відношенню до держави чи суспільства. І тим самим уміло уникають власної відповідальності за свої дії, в тому числі за вибір в день голосування.
Недаремно, вживаю слово "відповідальність" замість вини. І Вам раджу не винити себе. Краще розглядати події крізь призму відповідальності. Відредаговано автором 09-07-2024 09:19:27

Алла Веленко · Answer

Доброго дня Анон!
Чоловік та дружина - це єдина система, в якій все взаємопов'язане. І є рівень свідомого - це те, що ми бачимо, чуємо і до чого можемо доторкнутися. А є рівень підсвідомого, який ми не бачимо, але який і керує нашим життям, нашими реакціями та поведінкою. Тому і зовнішня поведінка того ж самого чоловіка напряму пов'язана з Вашим внутрішнім станом, Вашими емоціями та реакціями на його слова та дії. Так "жертва" завжди притягує до себе аб'юзера. Якщо чоловік не реагує на Ваші слова та прохання, 
перше: щоб чоловік Вас почув, потрібно слова та прохання підтверджувати конкретними діями. Тобто, реагувати правильно на неправильну поведінку близької людини. Адже, велика кількість чоловіків сприймають слова жінки як звуковий фон і не більше. Як Ви себе поводите після того, як чоловік без попереджень зникає?
А друге: судячи з того, як чоловік Вами нехтує, Ви внутрішньо дуже залежні від нього. Тобто, психо-емоційно прив'язливі і підсвідомо вважаєте чоловіка джерелом щастя. Тобто, налаштовані на отримання від нього енергії любові та радості, як, наприклад, дитина очікує любові від своїх батьків. Але ж чоловік не батько і сам очікує любові від Вас. Тоді як претензії та контроль аж ніяк любов'ю назвати неможливо.
Тому, щоб змінити ситуацію між вами, одних слів замало, що Ви вже і сама зрозуміли. Потрібно навчитися правильно виховувати чоловіка, при цьому змінившись внутрішньо і ставши самодостатньою. Тобто, такою жінкою, яка може відчувати щастя незалежно від того, як себе поводить чоловік. А звільнившись від внутрішньої залежності, Ви зможете перебувати в стані рівноваги. А отже, розуміти, як потрібно правильно себе поводити, щоб чоловік почав з Вами рахуватися.

Валентина Жемчужникова · Answer

Вам нужна индивидуальная работа, чтобы вы могли разобраться с вашими установками, убеждениями, с тем, как строите отношения и что с вами происходит вообще и в контакте с мужем в частности. У каждого есть своя картинка, какие должны быть отношения, какая у кого роль, кто хороший, кто плохой, как должны вести себя жены и как мужья. И вот когда вы во всем этом разберетесь, разложите по полочкам, тогда будет понятно, что менять и как. И это не формат сайта. Это достаточно длительная терапия, не на пару месяцев.

Описанные вами стыд и вина говорит о том, что вы себя ощущаете маленькой в отношениях, как будто муж выше вас, а не вы равные партнеры. А когда есть ощущение, что кто-то кого-то лучше, имеет больше прав и привилегий, то в отношениях ну очень сложно почувствовать себя счастливой.

Владимир Анатольевич Тарасенко · Answer

Цікаво, що таке "розумно"? Для кого? З боку кого? 

[quote]Хоча мені це не повністю подобається. Але чомусь саме так я робила в багатьох ситуаціях ще з початку стосунків, можливо зараз, з теперішнім досвідом вже б не захотіла так.[/quote]
Не захотіли  б так, а як? Альтернатива - вчиняти не розумно?
Чи відомо Вам, що емоції можуть бути розумними, а думки емоційними? Чи допускаєте Ви, що між ними може не бути протиріч? Що вони можуть перебувати в гармонії? 

[quote]Ціна така що я зрештою залишаюсь непочутою, що покладаючись на намагання щось з'ясувати і домовитися через діалог в цих відносинах я приходжу до того, що мушу відмовлятися від себе на користь нібито миру в парі, але образи і злість я мене накопичуються і просочуються все-одно. Я переповнююсь невдоволенням, бо не отримую чого хочу, що б не робила[/quote]
Не зависока плата? 
До речі, у Вас мають бути власні припущення, куди і навіщо зникає чоловік. Поділитись можете?

[quote]ну а піти боюсь.[/quote]
То окреме питання про страхи.
А піти зовсім необов'язково(!) Можна ж бути стійкою і рішучою у прагненні того законного, на що розраховуєте. Це Вам не приходило на розум? Розумний намір, здійснений розумними засобами? 

[quote]А яка може бути відповідальність в цій ситуації?[/quote]
Не зраджувати себе(!), виконуючи буквально мамини настанови.

Павел Леонидович Басанский · Answer

[quote]Можливо, але думаю я цілком можу прийняти якби мені так і сказати що не знаю скільки часу це займе і пояснити причини чому не хоче повідомляти куди йде[/quote]
З приводу першого - цілком згоден. А з приводу другого є зауваження. Як він зможе пояснити причину, чому не хоче повідомляти, тим самим не розкривши свій секрет?!))
[quote]Просто трохи уваги і розуміння. Хоча і переживаю чи це не забагато я хочу[/quote]
Навряд чи це можна назвати словом "забагато". Думаю, що Ви й самі це розумієте. Звичайне людське бажання.
[quote]Думаю в цьому щось є, бо мені самій моя реакція здається надмірною, тому питаю чи нормально те що він так робить взагалі просто як доросла людина в стосунках[/quote]
Інколи це нормально. Але саме інколи, а не як система. І щодо надмірності реакції - є сенс подумати, а ЩО САМЕ там є?
[quote]Признаю, помічала в себе чимало нарцисичних ознак, про чоловіка не судитиму бо його світ зсередини я не знаю[/quote]
Добре, що визнаєте. Не все так погано, як могло б бути) Тоді це лише нарцисична частина - так званий "радикал", а не повна структура. І невже так погано знаєте чоловіка?
[quote]Ну не знаю. Це до речі дуже про наші з чоловіком відносини. Мене якраз дуже пригнічує те, що в наших стосунках робиться суто те, що ТРЕБА, і все, і я не кажу тільки про те що він робить для мене, а і щодо спільних рішень і справ. Суто потреби і необхідність. Все. Це як існування біороботів. Чому не можна робити хоч трохи те, що ХОЧЕТЬСЯ? Це не те що капризи, це про те щоб почуватися живими. Питання, звісно, не до Вас, Павло Леонідович, а більше до мене, чому ж я вибрала саме з таким чоловіком стосунки, а може і безвідносно чоловіка, чому я сама не реалізую те що хочу, а щось чекаю від нього[/quote]
Так, Ви справді можете реалізувати хоча б деякі свої бажання самостійно. Як і відповісти собі на питання власного вибору чоловіка.
А щодо бажань - так їх справді треба реалізовувати заради відчуття життя, навіть в цей скрутний час.
Хоча з іншого боку, саме цей час і підштовхує більш до того, що треба - для виживання, наприклад. 
Будемо сподіватись, що він скоро скінчиться - може навіть і восени.

Авторизация

Поиск психолога и психотерапевта

Статьи, обзоры, словарь и темы по психологии

Тесты для самопознания и психологические викторины

Авторизация

Про спілкування в сім'ї

Ответы психологов