непорозуміння у сімї

В моїй сімї виникли непорозуміння між мною і чоловіком, з яким у шлюбі 8 років. Росте син 7 років. У мене рано померла мама - у 6 років. Була мачуха, яка нас виховувала, але любові я не відчувала. Коли одружились з чоловіком, грошей практично не було. По ночах між годуваннями дитини заробляла на написанні дипломних проектів. Чоловік почав займатися підприємницькою діяльністю. Коли сину виповнилось 8 місяців, я приєдналась до підприємницької дяльності теж. Дитину залишили на дівчину, яка доглядала за ним, оскільки допомоги я не отримувала ні від жодної бабці. Робота у мене була складна, оскільки чоловік займався торгівлею, а я зі своїм колегою розпочала невеличке виробництво. Часто працювала по ночах, за день не встигала зробити усього. Коли сину виповнилось, 1,5 роки віддали у садок. Через 2 роки я розійшлася зі своїм компаньйоном, тому що через нервові навантаження у мене почалися сильні головні болі, як виявилося мігрені. Трошки попрацювала у чоловіка, відпочила. Невдовзі чоловік запропонував знову розпочати виробництво, на що я погодилась через силу. Ми почали усе наново. Зрозуміло, що результат роботи був набагато кращий. Але і нервового навантаження у мене не поменшало. Мігрені пробувала лікувати, але кращого, ніж спокій, немає. Рік тому в сімї сталася проблема - син у важкому стані потрапив у лікарню. Встановили діагноз- епілептичний синдром. Чому зявились судоми? І досі не знаємо. Я на деякий відійшла від роботи. Ми витягували сина, як могли. Ночами не спали, або спали зі включеним світлом. Пройшли курс лікування 1 рік. Трохи засокоїлись. Проте за місяць судоми повторились. Почали нове лікування на 3 роки. Ми зробимо усе, щоб вилікувати його. Проте почалася інша проблема. Ми почали з чоловіком віддалятись одне від одного. Коли з сином були проблеми, ніби все нормально. Колись чоловік називав найкоханішою і найрозумнішою, а тепер і дякую рідко почую. На роботі ми спілкуємось, вирішуємо питання, а вдома сваримось. Приходжу додому пізно, втомлена, знервована, вдома теж не встигаю за порядком. В сексі не розуміємо один одного, я не можу розслабитись, а він не розуміє, що як жінка, хочу кохання та доброго слова. Ще й моє день народження чоловік пішов у гості до сестри, а я залишилась із сином удома вдвох. Було дуже образливо, навіть щось хотілося з собою зробити. З чоловіком помирились, проте пробачення він не попросив. Лікарю прошу у Вас допомоги. Я люблю свого чоловіка і знаю, що він мене. Проте як знайти перестати нервуватись та не втратити чоловіка?