Доброго дня! Ви пишете "Я могу сколько угодно себя успокаивать, но все равно хочется внимания от людей и принятия. Отношений тоже нет. Желания что-то менять в себе тоже нет, начинаю думать, что это все равно ничего не даст". Як на мене, найголовніша проблема в тому, що Ви внутрішньо дуже залежні від бажання мати стосунки, бажання уваги до себе та прийняття оточуючими такою якою Ви є. Адже це найголовніше, чи не так? Далі Ви пишете: "Тем более, что ничего в поведении других сверхъестественного не нахожу, чем они от меня отличались бы. Глупые шутки, хвастовство и тщеславие, сплетни". Тобто, насправді, описуєте саме ті якості, які бачите в оточуючих і які притаманні Вам за Вашими словами... Але ж ці якості далекі від тих, які б Ви хотіли для себе і які, нсправді, можуть бути у багатьох людей... Нам тільки здається, що ми оцінюємо людей по зовнішнім ознакам, тоді, як насправді, ми відчуваємо один одного, ми відчуваємо як до нас ставляться... Тобто, людина повертається до нас тими якостями, які ми бачимо в собі і в оточуючих... Окрім того, якщо людина залежна від бажання мати стосунки, вона одразу відштовхує всіх, навіть, якщо їй здається, що поводить себе як всі... Залежна людина стає одразу нецікавою, бо намагається або одразу підлаштовуватися, або одразу ставиться до всіх зверхньо (тобто, агресивно). При чому агресія абсолютно не обов'язково повинна бути прямою у вигляді погроз і т.д., вона може виявлятися в надмірній схильності ображатися... Тобто, якщо хочете впоратися з проблемою самотності, необхідно працювати над власною самодостатністю (не плутати з самостійністю). Перестанете залежати від оточуючих та їх думки, у Вас з'являться і друзі, і стосунки з хлопцем, а може, і сім'я...
Ответ отредактирован автором 12-05-2022 16:12:02