Як правильно спілкуватися з підлітком?

Ирина Григорьевна Инститорова психолог

18.07.2022 20:30

Хто Ви цій дівчинці?
Скільки їй років?

цитата:

зухвала,егоїстична

В чому це проявляється?

Ирина Островерх психолог

18.07.2022 21:53

Здравствуйте!

Це моя племінниця,їй 13 років,батьків вона любить,коли їй потрібно щось купити, брата вона просто гнобить,бо він їй дурно пахне (взагалі вони гарна сім'я,охайні),не допомагає ,бо для роботи ,як вона виражається не створена,дідуся вона обкладає матюками,бо він їй не подобається,хто хоч якесь маленьке зауваження їй робить, стає для неї ворогом,її однолітки,вчителі,родичі...

Почему вас беспокоит поведение вашей племянницы? Что происходит с вами, когда она так себя ведёт?

Підтримали: 2

Мария Валериевна Радченко Ирина Григорьевна Инститорова

Мария Радченко психолог

18.07.2022 21:53

Ви не несете відповідальність за виховання племінниці, це повинні робити її батьки. Але якщо хочете стати людиною, якій довіряє підліток - не варто його засуджувати і вчити, як правильно жити, навіть якщо він десь помиляється. Підлітки часто бувають схильні до негативізму (робити все наперекір дорослим), тому тиском із зовні краще не зробити.

Мене як психолога більше цікавить, чому Ви вважаєте племінницю самозакоханою і чому Вас це бентежить? Що особисто Ви відчуваєте, коли про неї пишете?

Підтримали: 1

Ирина Григорьевна Инститорова

Ирина Григорьевна Инститорова психолог

18.07.2022 22:11

Зазвичай, діти у своїй поведінці беруть приклад в сім'ї.
У підлітків така поведінка стає більш вираженою.
Залиште її виховання - батькам. А її ставлення до інших - тим, кому це призначається.
Якщо племінниця і до Вас так ставиться, то Ви не зобов'язані це терпіти, та можете зробити зауваження.
Також підтримую колег, потрібно розібратися, що ви відчуваєте, коли племінниця

цитата:

часто повторює привселюдно фрази,що вона найкраща, найрозумніша

Чи вважаєте Ви себе "достаточно хорошей", розумною, чи є то чим Ви у собі захоплюєтеся?

Підтримали: 1

Мария Валериевна Радченко

Павел Леонидович Басанский (Киев) психолог

18.07.2022 22:18

Психолог больше не активен на сайте

Можливо в дівчинки нарцисичний або психопатичний розлад особистості. Але напевне це з'ясувати можна тільки в кабінеті у кваліфікованого психіатра. А з'ясувавши, взнаєте, як себе поводити з такими підлітками. Це вже буде другий етап.

Ответ отредактирован автором 18-07-2022 22:19:14

Ирина Григорьевна Инститорова психолог

18.07.2022 22:31

Найліпше, що Ви можете робити у відносинах(доречі не тільки з племінницею) - це бути щирою, однозначною(тобто ваші дії та слова не повинні розходитися) та послідовною. Кажіть їй про те, що Ви відчуваєте у зв'язку з ситуацією, але при цьому ніколи не маніпулюйте своїм ставленням до неї та її ставленням до Вас.

Підтримали: 1

Наталія Крилова

Ирина Островерх психолог

18.07.2022 22:35

"Вона мені дорога дитина і я її ,як свою племінницю люблю,але коли вона себе поводить перед людьми от так ,що "ви всі ні хто",коли вона не відчуває землі під собою не приємно і соромно,коли ображає дідуся(мого батька),мені також не приємно і боляче,батьки її від цього страждають ,але щоб не спровокувати з нею скандал,не хочучи їй потакають і при цьому жаліються на неї Тому питаю поради,як знайти до неї підхід ,і при цьому не бути для неї ворогом Дякую!"

Если поведение подростка вызывает у вас чувство стыда, то вы где-то попадаете в свои не разрешённые вопросы в отношениях с другими людьми.
Подход к подростку - это чёткие границы и любовь.
И это про поведение взрослого. Если у вас взрослых есть обиды и страх стать врагом для девочки и спровоцировать с ней конфликт, то где-то вы находитесь в детской позиции, и там очень мало шансов восстановить границы и стать взрослыми для подростка.

Валентина Жемчужникова психолог

19.07.2022 11:01

Я бы не спешила бросаться диагнозами на сайте про психические расстройства по паре фраз.
Для начала важно разобраться в том, что вы вкладываете в те описания, которыми характеризуете девочку. То, что кому-то эгоизм, для других адекватное отношение к себе.
Кроме того, девочка ж не сама по себе живет и воспитывала не сама себя. Если она болезненно воспринимает замечания, то наверно есть на то причины и их хорошо бы знать. Как и то, какими словами делаются замечания, хвалят ли ее.
В целом, не только про подростков, но и про детей в целом хорошо бы помнить, что изначально взрослые задают манеру общения, стиль поведения в семье. Дети лишь зеркало того, что происходит в семье. И важно смотреть на ситуацию комплексно.
Плюс еще накладывает отпечаток подростковый возраст и гормональные изменения. Происходит естественный процесс сепарации, который очень часто родные стараются всячески подавить, считая это неадекватным поведением.
Если вам правда важны отношения с девочкой, то стоит взять хотя бы пару консультаций у психолога, чтобы разобраться более предметно в теме.
А еще хорошо бы почитать про подростковый возраст, про изменения, которые происходят в этот период, про процесс сепарации и тп. В интернете немало информации.

Ответ отредактирован автором 19-07-2022 11:01:41

Павел Леонидович Басанский (Киев) психолог

19.07.2022 15:26

Психолог больше не активен на сайте

цитата:

Саме це мене насторожує,чи це не психічний розлад
Дякую

Будь ласка.
Тільки нарцисичний або психопатичний розлад - це більше не про психічну хворобу, а про патологію характеру. Зазвичай це вроджене, передається генетично, але не від батьків, а від більш дальніх родичів - бабусь, прабабусь і далі. Тому і корегуванню майже не підлягає. І виховання тут ні до чого, воно мало впливає на формування такої особистості. Може тільки трохи пом'якшити патологічні прояви, або навпаки їх збільшити. Я знаю про це тому що неодноразово стикався з подібним.
Щоб Ви розуміли, далеко не всі психологи розуміють з чим мають справу - і по інерції починають шукати проблемі в вихованні, в батьках тощо. Але це тільки через нестачу власного професійного досвіду. Я інтенсивно працював зі складними дітьми протягом 4 років в Центрі соціально-психологічної реабілітації і бачив подібних дітей та підлітків. Вони майже не підлягають корекції. Тільки зовсім трохи, в певних ситуаціях і обставинах. А зазвичай від них потерпають усі, окрім них самих - їм напрочуд добре і вони майже не переживають за те, що страждають їхні стосунки з оточуючими - тільки коли це приносить їм сильні незручності - тоді починають трохи пристосовуватись до умов. Але при можливості - знову беруться за своє. На превеликий жаль.