Муки совісті.

Доброї ночі,у мене є хлопець, 1 рік разом, все гарно. Я працюю дизайнером одягу, мені 20 і в цій індустрії я лише 2 роки але росту достатньо швидко.В мене постійно відчуття шо я роблю недостатньо для свого хлопця.В мене є мрія подорожувати, і оце кілька тижнів тому я вирішила назбирати грошей і здійснити свою мрію, відвідати Мілан, столицю моди.Також на днях мені запропонували взяти участь в показі одягу ,який відкриє для мене багато можливостей як дизайнеру, і я дуже стараюсь шоб показати високий рівень на показі.Але мене не покидає відчуття шо я думаю лише про себе, шо постійно вибираю себе, мій хлопець оплачує квартиру, підтримує мене,любить, вірить в мене, і я віддаю також сповна любові йому, доброти.Але я не можу робити банальні речі, приготувати постійно їжу 3 рази в день, як робить його мати,і постійно підтримувати порядок вдома, моя голова постійно зайнята роботою, і здобуттям своєї цілі, і не покидає відчуття шо я не достатньо хороша дівчина для нього.Взагалі важко сприймати себе як дівчину оскільки я достатньо сильна і завжди відстоюю свою думку, і стою на своєму, на моєму фоні він не так ефективно розвивається, як міг би з якось спокійною і стабільною жінкою, хоча він мені цього не говорить.
Мучить совість, в середині відчуття суму і тривоги, шо я надто зациклені на собі, і не роблю все шоб довести свого чоловіка до успіху як говорять всі сімейні психологи, я надто зайнята своїм успіхом.Допоможіть зрозуміти чи повинна жінка стимулювати якимсь діями чоловіка до успіху, чи це справа кожного особисто, і нам лишається лиш підтримувати один одного та любити і якшо людина достатньо цілеспрямована і сильна то вона без підказок всього доб‘ється,
Ще боюсь ,шо буде як в газетах, коли жінка досягла успіху а чоловік від цього впав в бездіяльність і перестав взагалі чимось займатись.