Я завжди ''голодна''

Вітаю.
Я хочу схуднути. Моя вага близько 75 кг при зрості 165 см і збільшується.

Раніше якось в мене виходило привести себе за кілька місяців в дуже класну форму. Така якою я тоді стала я собі подобалась і класно почувалась в тій формі. Тоді я хотіла декому сподобатися. В результаті він мене відштовхнув. Звісно не через зовнішність. Розумію, то була дурна мотивація, але вона працювала. Зараз такої мотивації немає. Хочу мати мотивацію для себе, а для себе не виходить.

Отже, хочу пострункішати, знаю як, але реалізувати не можу.
Вчора з'їла 4 круасани, хоча збиралася їсти правильну їжу і почати займатися спортом, і думала що от завтра зранку почну.
В результаті зранку сьогодні зробила собі 5 бутербродів, з рибою, яйцями, кетчупом, ковбасою.
Потім ще доїла бутерброди за дитиною. Не була голодна, розумію що не варто, але щоб не викидати.
З початку війни дуже накинулася на солодке. Приблизно 1,5 року тому моя вага була десь 65 кг.

Я переїдаю, їм шкідливу їжу, в мене регулярно болить живіт. Не подобається мій вигляд і самопочуття.

Деколи думаю що це дурниці і не так важливо, але деколи на цьому таки зосереджую увагу.

Мені не подобається що я не можу просто нормально харчуватися, не обов'язково суто корисні продукти, не обов'язково рахувати калорії і складники, а просто їсти в міру і з повагою до свого тіла.

Я накидаюся на різну шкідливу їжу, ще я доїдаю за дітьми. Деколи не можу не з'їсти солодощі, якщо вони є в домі. Чи інші смаколики. Вибачте якщо вам це гидко, але іноді якщо я хотіла з'їсти сосиску, а її вкрав кіт, то я заберу в нього, помию ту сосиску і таки з'їм сама.

Моя мама доїдала інколи за дітьми, а ще були моменти коли навіть могла зібрати крихти зі столу і з'їсти. Мені тоді це було трохи гидко. Та зараз розумію що це могла так передатися їй пам'ять про голод, який якось пережили її батьки в своєму дитинстві.
В моїй батьківській родині в моєму дитинстві була часто така ситуація, що продукти були лише на сьогодні, було що поїсти лиш на сьогодні. А на завтра з'являлася їжа лише завтра. Були моменти коли було що поїсти лише якісь овочі зі свого городу, але переважно все ж батьки старалися дати збалансоване харчування.
Пам'ятаю один випадок з дитинства, коли я була дуже голодна, вечеря не була ще готова, і я плакала. На мене накричали, але дали хліб з маслом. Ну і якесь таке відчуття запам'яталося, що а може я не була голодна в той момент і даремно я плакала і привертала до себе увагу, а можна було дочекатися вечері.