Вопрос от:
Аліна
Возраст:
20
Сім'я змушує переїжджати з ними в іншу країну
Мені 20 років, навчаюсь закордоном, проте на даний момент проживаю вдома, в Україні. Все навчання я їздила туди-сюди, оскільки жила і навчалась в традиційній формі лише на другому курсі. Через коронавірус та пізніше війну це стало неможливим, тому продовжувала навчання у такій формі. Наразі у мене з'явились проблеми з університетом, хоча маю отримувати диплом. Можливо мені доведеться чекати ще один рік.
І так вийшло, що вся моя родина зібралась переїжджати в іншу країну на ПМЖ, а тому я теж повинна їхати з ними. Насправді, мені є що тут втрачати. Я ризикую залишитись без вищої освіти за крок до отримання бажаного диплому, заради якого я вчилась і старалась протягом 3-х років. Окрім цього, у мене тут стосунки. Я дуже кохаю свого хлопця і у нас все максимально добре, плануємо спільне майбутнє, та батьки кажуть, що ми разом всього кілька місяців, а значить це не вагома причина залишатись тут.
Я розумію їх переживання щодо цієї ситуації, адже я залишусь одна в країні, де зараз йде війна. Окрім цього, це життя і дійсно невідомо як у мене складеться на особистому. Проте, хіба я не маю права свій власний вибір?
За своє життя я ще не працювала, батьки повністю фінансували як моє навчання, так і життя. Нажаль, на студентські роки випало чимало трудностей, але я жалію, що не сепарувалась і не стала повністю самостійною раніше.
Старший брат, з яким я не в дуже близьких стосунках максимально проти теж, щоб я залишалась. Каже, що я не дам собі ради і ні на що не здатна, опираючись на тому, як мені важко було адаптуватись та вирішувати якісь організаційні питання під час навчання та в принципі в країні, в якій навчаюсь. Він постійно мені пригадує як він справлявся зі всім сам, працював і досяг в мої роки більшої самостійності і незалежності. Тому я перестала звертатись до нього за допомогою чи просто порадою щодо деяких ситуацій.
Насправді, я й сама вважаю себе повним 0. За свої роки я не заробила ні копійки, я не навчаюсь на 5 та не маю ні досвіду роботи, ні досягнень, мені немає чим особливим похвалитись. Ще й зовнішність ненавиджу. Чому я не пробую працевлаштуватись? У мене страх і думки, що я - найгірший кандидат на будь-яку посаду і не варта навіть співбесіди. Мені постійно здається, що я знаю і можу недостатньо задля заробітку грошей. Можливо це просто відмазки...
Я не знаю, що робити в цій ситуації. В глибині душі я розумію, що не зможу нічого сама зробити чи досягнути. А спроба буде вартувати дуже дорого. Я боюсь розчарувати батьків, хоча, я вже це зробила.
І так вийшло, що вся моя родина зібралась переїжджати в іншу країну на ПМЖ, а тому я теж повинна їхати з ними. Насправді, мені є що тут втрачати. Я ризикую залишитись без вищої освіти за крок до отримання бажаного диплому, заради якого я вчилась і старалась протягом 3-х років. Окрім цього, у мене тут стосунки. Я дуже кохаю свого хлопця і у нас все максимально добре, плануємо спільне майбутнє, та батьки кажуть, що ми разом всього кілька місяців, а значить це не вагома причина залишатись тут.
Я розумію їх переживання щодо цієї ситуації, адже я залишусь одна в країні, де зараз йде війна. Окрім цього, це життя і дійсно невідомо як у мене складеться на особистому. Проте, хіба я не маю права свій власний вибір?
За своє життя я ще не працювала, батьки повністю фінансували як моє навчання, так і життя. Нажаль, на студентські роки випало чимало трудностей, але я жалію, що не сепарувалась і не стала повністю самостійною раніше.
Старший брат, з яким я не в дуже близьких стосунках максимально проти теж, щоб я залишалась. Каже, що я не дам собі ради і ні на що не здатна, опираючись на тому, як мені важко було адаптуватись та вирішувати якісь організаційні питання під час навчання та в принципі в країні, в якій навчаюсь. Він постійно мені пригадує як він справлявся зі всім сам, працював і досяг в мої роки більшої самостійності і незалежності. Тому я перестала звертатись до нього за допомогою чи просто порадою щодо деяких ситуацій.
Насправді, я й сама вважаю себе повним 0. За свої роки я не заробила ні копійки, я не навчаюсь на 5 та не маю ні досвіду роботи, ні досягнень, мені немає чим особливим похвалитись. Ще й зовнішність ненавиджу. Чому я не пробую працевлаштуватись? У мене страх і думки, що я - найгірший кандидат на будь-яку посаду і не варта навіть співбесіди. Мені постійно здається, що я знаю і можу недостатньо задля заробітку грошей. Можливо це просто відмазки...
Я не знаю, що робити в цій ситуації. В глибині душі я розумію, що не зможу нічого сама зробити чи досягнути. А спроба буде вартувати дуже дорого. Я боюсь розчарувати батьків, хоча, я вже це зробила.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
