Я вже піднімав це питання тут. Власне, пройшов час, багато чого сталось але в особистому житті так нічого і не змінилось. Хороший Хлопець Але. Я намагався звертатись до фахівців, але не дуже зрозумів, що від мене вимагається. Що ж, на особисте життя в мене вже шансів немає, бо до всього в мене вже зіпсувалась фігура, тепер чисто Гомер Сімпсон. Тепер питання як це все витерпіти. Хто підкаже як змиритись з власною нікчемністю, прийняти свою непривабливість і нарешті заспокоїтись? Бо це лише у комедіях незаймані чоловіки під 40 раптово дивовижним чином зустрічають кохання свого життя.
Что означают эти оценки?
Оценки вопросов
Пользователи могут голосовать за понравившиеся вопросы. Лучшие вопросы мы размещаем в специальной секции сайта.
Вы можете проголосовать за вопрос, если он чем-то вам понравился. Может быть, интересная тема, или хорошо описана проблема, или вы считаете, что ответы психологов на поставленный вопрос полезно было бы почитать многим другим людям.
Если вы голосуете за какой-то вопрос, то ссылка на него позже может быть отображена на вашей личной страничке, в секции "Понравились вопросы". Ваши негативные оценки нигде отображены не будут.
У психологов на личных страничках понравившиеся им вопросы отображены не будут.
Бо це лише у комедіях незаймані чоловіки під 40 раптово дивовижним чином зустрічають кохання свого життя.
Ви будете сильно здивовані, але незаймані чоловіки таки знаходять в реальності своє кохання(!)
Але для цього спочатку треба зняти "самопрокляття" -
цитата:
Хто підкаже як змиритись з власною нікчемністю, прийняти свою непривабливість і нарешті заспокоїтись?
цитата:
Я намагався звертатись до фахівців, але не дуже зрозумів, що від мене вимагається.
Думаю, що психологи нічого не вимагали і вимагати не могли за визначенням. Могли запропонувати щось. Наприклад, разом дослідити викривлені уявлення про самого себе. Також віднайти/помітити/напрацювати сильні сторони і, взагалі, сформувати об'єктивне цілісне бачення себе(!) І на цій підставі рухатись вперед, щоби себе приймали, поважали, турбувались про себе. Жили наповненим життям і були здатні, будучи благополучною особистістю, зустріти таку ж благополучну, тобто жінку(!)
Як делікатно опустили момент про вік цих незайманих чоловіків) Вірю, вони дійсно знаходять, але не у 40 же. Щодо психологів. Відвідував кілька разів, але не постійно. Не кажучи вже про ковід та війну. Загалом, стрес від подій лише посилився. Психологи загалом задавали питання про те, що я очікую від цього і щось про мій ідеал жінки. Стосовно очікувань, то в мене їх не було ніяких - я просто не знав, на що здатні ці зустрічі, тому щось очікувати було просто безглуздо. Щодо ідеалу - то це жінка з якою комфортно спілкуватись. На жаль для мене, такі жінки як правило або вже заміжні/у стосунках, або я їм не гожусь. Той самий пункт Але. Потім почався карантин, війна, зміна роботи, купа проблем і стало не до цього. Я просто зараз відчуваю самотність трохи виразніше. Ну і ще одна дівчина, яка мені подобалась, вже збирається заміж (не за мене, звісно), дізнався зовсім недавно.
Ваш вопрос требует индивидуальной работы, не пару раз, а регулярной терапии.
Чтобы разобраться в том, почему не складываются отношения и как это изменить.
Какие у вас отношения с родителями?
Как обстояли дела с девушками в школе, институте (или где вы учились)?
На работе потом вы ж общались с девушками. Какое общение было?
С чего вы решили, что вы непривлекательный?
По поводу никчемности это вы на тему женщин или вообще себя по жизни так ощущаете?
Чем занимаетесь?
Какие увлечения?
Как обстоят дела с друзьями?
Чем наполнена ваша жизнь?
Співчуваю вашій зневірі та відчаю, які відчуваю читаючи ваш текст. Я як клієнт, бо психологи це в першу чергу клієнти психотерапевтів скажу, що на кожен запит свій я витрачала роки терапії. Якщо ви хочете вивчити мову - ви маєте вчити її систематично та регулярно, якщо хочете мати фігуру - займатись спортом, здобути професію - закінчити курсу чи університет. Так і тут, закони одні й ті самі. Для чоловіка вік- не перепона для стосунків, незайманість теж, якщо все це приймати і змінювати. Я думаю у вас сильні розчарування, які заважають працювати в цьому питанні. І можливо вам треба просто спочатку сфокусуватись на стосунках з собою. Як ви про себе турбуєтесь? Як отримуєте задоволення? Чи є у вас хоббі? Якщо ви сам собі не цікавий і не потрібний, то це важко запропонувати комусь як подарунок. Подивіться в сторону самоцінності та саморозвитку, можливо там ви знайдете натхнення на зміни.
Стосунки з батьками нормальні. Правда, останнім часом все більше піднімається питання внуків. Щодо стосунків з дівчатами, то в школі мене травили. Віддавати глухого хлопця у звичайну школу це була не найкраща ідея. Звісно ж, з ізгоєм ніхто особливо спілкуватись не хотів. Стосовно стосунків в універі, то як правило мене ігнорували. З дівчатами особливо не спілкувався, але закохувався. Як правило, мене відшивали з різним ступенем делікатності. Але у своїй групі я дівчат налаштував проти себе через принциповість (не давав хабарі викладачам, не домовлявся, не скидувався на побухать, тощо). На роботі я працюю у жіночому колективі. Але вони усі старші за мене. Звісно, колеги питали чого я не женюсь, але самі ж доходили висновку, що мені з колег ніхто не підходить. З молодших дівчат як правило це були студентки, які чисто пересидіти до декрету і все. А так значна більшість колег старші, з дорослими дітьми та онуками. Щодо непривабливості то це припущення. Якщо постійно отримувати відмови зустрічатись, то такий висновок просто напрошується, хіба ні? Щодо нікчемності то це так, взагалі по життю. Заняття - працівник культури. Дуже багато читаю, геймер. Друзів небагато, з початком ковіду та воєнного стану втратив з ними зв'язок. Зараз я вже давно нікого не бачив. Життя наповнене роботою, хворобами, кавою та порожнім існуванням)
У вас глухота?
Что такое нормальные отношения с родителями, не понятно. Понятие нормы у всех разное.
цитата:
Якщо постійно отримувати відмови зустрічатись, то такий висновок просто напрошується, хіба ні?
Нет, конечно. Ум, обаяние, умение проявлять интерес к девушке, чувство юмора важнее чаще, чем внешность. Да и привлекательность понятие относительное.
Как вы проявляли интерес к девушкам, которые вам нравились?
Интересов, я так поняла нет? Жизнь только работа и дом?
Дополнение от автора вопроса·
Цікаве питання щодо цікавості. Бачите, іноді мені здається, що я цікавіший сам собі більше, ніж будь хто інший. Звісно, я можу повністю переселитись у книги та ігри. Таким чином я можу існувати довго. Але не повинен. Про себе я турбуюсь відсутністю шкідливих звичок - алкоголю та паління, тощо. На жаль, через здоров'я не можу мати значних фізичних навантажень, але хоча б мінімальні дотримуюсь. Отримую задоволення від доброї книги, цікавої гри та натуральної кави. Щодо слуху, то в мене 3-4 ступінь втрати слуху. Без апарата спілкуватись не можу, але носити апарат постійно увімкненим фізично важко. Тому для спілкування мені потрібен деякий час на підготовку. У мене немає спонтанного чи фонового спілкування. І так, життя це робота та дім. Гіківські клуби у які я ходив закрились через ковід. Інтерес до дівчат проявляв запрошеннями на каву, намагався спілкуватись на цікаві теми, робив невеличкі милі подарунки, водив у кіно, тощо.
Дополнение от автора вопроса·
Нормальні стосунки з батьками. Через фінанси я живу з батьками і нормальними стосунками називаю те, що вони піклуються про мене а я піклуюсь про них. Про окрему квартиру мені було сказано, що подумають про це коли я одружусь. З одруженням не складається, тому це питання відкладається на невизначений строк. Побутові справи ділимо на всіх. Конфліктів немає.
Бачите, іноді мені здається, що я цікавіший сам собі більше, ніж будь хто інший. Звісно, я можу повністю переселитись у книги та ігри. Таким чином я можу існувати довго.
Правильно ли я поняла, что интереса к человеку нет как такового? Ну чтобы хотелось расспрашивать, было восхищение, чтобы хотелось задать миллион вопрос, что да как?
А отдельно жить, снимая квартиру, вы не хотите?
Если нет, то почему?
Дополнение от автора вопроса·
Інтерес, якщо він є, то він є. Я намагаюсь говорити з такою людиною про те, що їй цікаво, відповідаю на всі запитання, задаю свої, якщо це доречно. Загалом роблю так, щоб бесіда була цікавою. Щодо окремого житла, то в мене дуже мала зарплата і я фінансово просто не потягну оренду. А заробляти більше не можу через фізичні обмеження. Я цікавився цим питанням, і після підрахунку прибутків зрозумів, що самотужки ніяк, лише з кимось. А когось немає, відповідно... Зачароване коло просто. До того ж, працюю я давно та довго, кидати напрацьоване не бачу сенсу. Кілька років безробіття, знаєте, були не найкращими.
Обычно мужчины, живущие до 40 лет с родителями, имеют проблемы с личной жизнью.
Снимать жилье можно было и с другом. Студенты и сразу после вузов такое часто практикуют
А зачем вам отношения, девушка?
Про то, как проявляете интерес к девушке, ухаживаете, я так и не поняла.
Дополнение от автора вопроса·
Друзі... Хм, двоє. Ті з ким я періодично спілкуюсь. Але з одним рідше, через війну. Я його все ще вважаю другом, хоча ми сильно посварились. Стосунки були лише один раз, кілька місяців наприкінці 2013 року, тоді дівчина мене здебільшого вигадала. Іронічно, але вона була росіянкою, це починався 14 рік і після Криму ми сильно посварились. Цікаво що я так і не зрозумів як в мене взагалі вийшло їй сподобатись. Тому що моєї традиційної схеми залицяння (кава, кіно, прогулянки) не було, було чисто непорозуміння з приводу однієї книги, яке я не став розвіювати. До поцілунків теж не дійшло, але романтичний флер у спілкуванні був. Але почався Майдан, Крим і на цьому стосунки припинились. Стосовно житла окремо. Після випуску в мене не було настільки близьких друзів, які б погодились на спільну оренду. Крім того, тоді в мене був період сильного погіршення здоров'я, я щороку лежав у лікарнях. Жити окремо, коли у будь який момент потрібно буде викликати швидку було просто страшно. Мене підлікували, але вже після 30. Тоді ж зрозумів, що жити окремо не зможу. А зараз один з друзів сімейний з дітьми, а з іншим я посварився.
Я пропоную вам пройти курс психотерапії з жінкою-психологом. У вас немає досвіду тривалої душевної близькості і весь час ви пишете на нестачу ресурсу чи фізичного, грошового. Його треба накопичувати, бо в мене є припущення, що є страх близькості, який ніяк не проживався. З теорії треба перейти в практику, з фантазій в реальність.
Вы ссылаетесь на войну, но проблемы с общением у вас давно уже, и похоже не только с девушками, но и с мужчинами. Плюс вы живете в мире книг и дом-работа. Сложно пребывая в таком вакууме, строить отношения.
Чтобы понять, как вы общаетесь, в чем сложности, нужна достаточно длительная терапия.
Поскольку с терапевтом строятся обычно такие же отношения, как и вне терапии, то есть возможность посмотреть, в чем ваша проблема и в безопасной среде это исправить
Здравствуйте!
Поддерживаю коллег по поводу обращения в психотерапию, это длительный процесс, однако стоющий для того, чтобы не принимать свою никчемность и смерится, что жизнь так и пройдет в одиночестве без права на личную жизнь в отношениях! Вы описываете,что не понимаете что от Вас хотят психологи, ровным счетом ничего, Вы можете о себе рассказать о своих представлениях, планах, какое реальное видение того как Вы сейчас живете и чего бы хотели, что нужно для того, чтобы изменится? Ведь если Вы живете по намеченному однотипному плану используя в жизни одни и те же стратегии, притом, не получая результата, значит нужен другой подход, раширить фокус внимания, поработать с мышлением, убеждениями и установками!
Дополнение от автора вопроса·
Дякую за консультації, це справді може бути страх близькості. Бо в мене вийшло сподобатись лише росіянці і то дистранційно. Причому я не розумію як, значить, несвідомо. Тепер лишається зрозуміти де знайти курс психотерапії і скільки за це доведеться заплатити.
Доброго вечора Ден.
Насправді, багато друзів не буває. І якщо у Вас їх є двоє, то це вже розкіш. Інша справа, що, зачасти, друзів плутають з приятелями...
І те, що один із них сімейний, як на мене - велетенський плюс, бо є за ким "тягнутися" у сенсі створення сім'ї.
Все те, що Ви написали про вік та незайманість - це, на мою думку, кліше, установка, навіяна соціумом та кимось з близьких людей. Адже, зміни в житті не питають у нас, бути їм чи не бути. Вони приходять, як правило тоді, коли ми менше всього на них очікуємо. Так само, як знайомство і кохання від нас не залежить. У чому Ви і самі впевнилися, маючи стосунки з тою росіянкою. Інша справа, що існують певні психологічні блоки, які гальмують стосунки. І швидше за все, вони були закладені ще в дитинстві та підлітковому віці. Ви виросли, але блоки залишилися і керують Вашим життям з Вашої же підсвідомісті.
Ви пишете: " ...як змиритись з власною нікчемністю, прийняти свою непривабливість і нарешті заспокоїтись?" У цьому питанні, як на мене, є насправді, дуже цінні речі, які Ви відчуваєте інтуїтивно: змиритися, прийняти і заспокоїтися.
Адже, як тільки Вам вдасться це зробити, Вас перестане турбувати своя недосконалість і сімейний стан, і Ви отримаєте змогу насолоджуватися своїм життям не "завдяки", а "попри все"... Найцікавіше, що саме в такі моменти, можна стати привабливим для інших людей. Бо цікаві по справжньому для інших лише самодостатні люди. Тобто ті, які не залежать від формальностей, бо знають заради чого живуть. І, знаючи основний сенс життя, незмінно до нього рухаються. На мою думку, навіть не внутрішні блоки, які беззаперечно є, а саме відсутність знань про закони та сенс життя, роблять це саме життя сірим, і змушують бачити себе у непривабливому вигляді.
Насправді, не сімейний стан і не близькі люди, роблять наше життя наповненим, а наша наповненість та спрямованість.
Ваша робота співпадає з тим, що Ви вмієте найкраще робити? Як Ви заповнюєте свій вільний час? У Вас є цікаві захоплюючі ідеї та справи? Ви коли небудь безкорисливо робили для інших щось, що приносило Вам задоволення?
Доброго вечора Ден.
Насправді, багато друзів не буває. І якщо у Вас їх є двоє, то це вже розкіш. Інша справа, що, зачасти, друзів плутають з приятелями...
І те, що один із них сімейний, як на мене - велетенський плюс, бо є за ким "тягнутися" у сенсі створення сім'ї.
Все те, що Ви написали про вік та незайманість - це, на мою думку, кліше, установка, навіяна соціумом та кимось з близьких людей. Адже, зміни в житті не питають у нас, бути їм чи не бути. Вони приходять, як правило тоді, коли ми менше всього на них очікуємо. Так само, як знайомство і кохання від нас не залежить. У чому Ви і самі впевнилися, маючи стосунки з тою росіянкою. Інша справа, що існують певні психологічні блоки, які гальмують стосунки. І швидше за все, вони були закладені ще в дитинстві та підлітковому віці. Ви виросли, але блоки залишилися і керують Вашим життям з Вашої же підсвідомісті.
Ви пишете: " ...як змиритись з власною нікчемністю, прийняти свою непривабливість і нарешті заспокоїтись?" У цьому питанні, як на мене, є насправді, дуже цінні речі, які Ви відчуваєте інтуїтивно: змиритися, прийняти і заспокоїтися.
Адже, як тільки Вам вдасться це зробити, Вас перестане турбувати своя недосконалість і сімейний стан, і Ви отримаєте змогу насолоджуватися своїм життям не "завдяки", а "попри все"... Найцікавіше, що саме в такі моменти, можна стати привабливим для інших людей. Бо цікаві, по справжньому, лише самодостатні люди. Тобто ті, які не залежать від формальностей, бо знають заради чого живуть. І, знаючи основний сенс життя, незмінно до нього рухаються. На мою думку, навіть не внутрішні блоки, які беззаперечно є, не сімейний стан і не зовнішня непривабливість, а саме відсутність знань про закони та сенс життя, роблять це саме життя сірим, і змушують бачити себе у непривабливому вигляді.
Ваша робота співпадає з тим, що Ви вмієте найкраще робити? Як Ви заповнюєте свій вільний час? У Вас є цікаві захоплюючі ідеї та справи? Ви коли небудь безкорисливо робили для інших щось, що приносило Вам задоволення?
Дополнение от автора вопроса·
Так, з роботою мені пощастило. Я можу її виконувати. І виконую на належному рівні. У вільний час я читаю, як правило. Або якщо вийшла цікава гра - граю. Захоплюючі ідеї бувають, але вони захоплюють лише мене. Безкорисливі речі я робив, це було моє хобі, з яким я ділився з іншими. Зараз, правда, ні з ким. А от щодо формальностей, то я ДУЖЕ від них залежний. Мені некомфортно без них. І ні, в мене немає якоїсь особливої мети у житті. Я живу просто щоб дізнатись, що буде далі. І так, я дійсно не маю зеленого поняття про закони та правила життя.
Життя наповнене роботою, хворобами, кавою та порожнім існуванням)
Щось я тут не знайшов місця для зустрічі з дівчиною і подальших стосунків. Тобто його немає у Вашій уяві. А що є? Відповідаю - зневіра і безпорадність(!)
Хоча насправді, ані вік, ані зовнішність не мають значення для створення пари.
А по всьому виходить, Ви самі собі стоїте на заваді. Отже, треба "посунутись". Тобто розібратись з Вашими викривленими уявленнями про себе, про жінок і про те, що вони шукають. А також випустити на волю Ваші природні бажання чоловіка і людини кохати і відчувати кохання навзаєм.
Дополнение от автора вопроса·
От з випусканням будь-чого на волю в мене дуже погані асоціації. Дуже. Настільки, що я не хотів би щось випускати. Думаю, що я не повинен чогось бажати, чого мені не дозволяли.
Дякую за щиру відповідь.
Хотіла ще додати до написаного раніше, що, як на мене, у Вас прослідковується дуже сильна внутрішня залежність від стосунків. Нам ніколи не дадуть того, що ми ідеалізуємо (формалізуємо). Бо ідеальним є лише Бог.
Насправді, людину робить цікавою, а життя наповненим - правильно сформований світогляд та розуміння сенсу життя. Найперше, Вам самому повинно бути цікаво жити, тоді, повірте, жінка знайдеться сама...
Я б Вам все ж порадила роботу з психологом.
Відредаговано автором 02-12-2023 15:00:44
Этот вопрос заархивирован. Новые ответы больше не принимаются.
