Обезценивание и перфекционизм

Здравствуйте, Rita!
У Вашей мамы скорее всего был не невроз, а нарциссическое расстройство личности.
Невроз вероятней всего у Вас. И другого способа, кроме прохождения психотерапии с психологом, еще не придумано.

Перфекционизм имеет несколько стадий. Вы на той стадии, когда перфекционизм уже становится болезнью, переходит в патоперфекционизм,
И конечно, вы будете, переживать, если появится угроза, что кто-то сможет сделать дело лучше вас. И закономерно, что вы стараетесь обесценить таких людей.
Невротическая форма перфекционизма связана с тревожностью, страданиями. И вы ищете, чтобы кто-то вас подавлял, вы начнете страдать и тем самым будет сниматься эмоциональное напряжение.
Конечно. как вам уже написал коллега, нужна помощь психолога.

Відредаговано автором 09-12-2023 07:01:03

Ваша проблема именно связана с детством. Вам постоянно нужно было быть лучше всех, чтобы заслужить одобрение родителей. Вас сравнивали с другими. А для неокрепшей психики ребенка - это травма.
Конечно. родители делали это из лучших побуждений, по-другому они не умели, их тоже так воспитывали.
Но невротическое расстройство они вам сформировали.

Вітаю! Погоджуюсь з колегами, що вам потрібна психотерапія. Фізичне відділення від мами всеодно не завершує процес сепарації- індивідуації. Не вирішена травма у внутрішньому світі(психіці) продовжує відтворюватись. От, як ви написали: ви вимагаєте від себе ідеальності і одночасно вимагаєте від інших. В такий спосіб ідентифікуєтесь з материнською фігурою, як важливою.
Це дуже добре, що ви цікавитесь психологією і розширюєте свої знання. Але, особистісні зміни, відбувається у контакті, для цього потрібен інший.

Вряд ли. Подобное поведение обычно связано с желанием заслужить любовь требовательных и обесценивающих родителей и страхом НЕ получить этой любви.

Доброго дня Rita.
Ви пишете "Хочу подавить и наказать. Часто сама ищу человека, который будет держать меня в подчинении, будто нуждаюсь в этом".
І, насправді, не так вже Ви далекі від істини, на превеликий жаль.
Нам тільки здається, що в житті ми можемо все контролювати і керувати своїми імпульсами з позиції своєї свідомості. Тоді, як насправді, нами керує наша підсвідомість, до якої ми не маємо прямого доступу.
Маленька дитина дуже безпорадна і безпомічна, тому потребує захисту та підтримки. А отже, повністю відкривається людині, яка про неї турбується. Тому всі дії та слова значимої людини, у Вашому випадку, Вашої мами, сприймаються автоматично як пряма інструкція до виконання. Тобто, потрапляє на рівень підсвідомості, і формує установки та поведінкові моделі. Які вже автоматично починають керувати нами у дорослому віці. Це як певна, закладена в дитинстві, програма, за якою ми живемо. Саме тому, жодні зовнішні дії по зміні своєї поведінки, не мають результату.
Мало того, чим сильніше ми засуджуємо поведінку людини, яка нас виховувала, тим швидше самі починаємо себе поводити відповідним чином. Внутрішня "програма" підшукує" людей та створює ситуації, максимально наближені до отриманої в дитинстві "програми".
Окрім того, коли батьки, мама, не задоволені поведінкою дитини і хочуть свою дитину постійно вдосконалювати, дитина це сприймає лише як те, що вона щось робить постійно не так, а отже, як свою провину, або певну неповноцінність. І знову ж таки, на рівні підсвідомості закладається установка "Я винна", "Я весь час все роблю не так, тому мама мене не любить. І щоб мама полюбила, я повинна бути ідеальною...". Звідси і несвідоме бажання себе "подавить и наказать". А для цього потрібна людина, яка "будет держать меня в подчинении...", тобто, відповідати параметрам заданої програми.
Насправді, як тільки відбудеться глибинне прийняття себе з усіма вадами, помилками та недоліками, необхідність у перфекціонізмі відпаде сама собою. Так само, як і бажання ",подавить и наказати".
Але щоб так сталося, потрібно насамперед, зрозуміти, що змушувало маму саме так поводити себе, щоб з'явилася змога її, бодай, прийняти внутрішньо, і перестати ображатися на неї та засуджувати. Адже, подобається нам чи не подобається, але ми з батьками пов'язані невидимими ниточками. І насправді, ставлення до них, миттєво відображається на нашому житті. Чим гірше ставимося, тим гірше наше життя - це аксіома. Навіть, якщо з ними не спілкуємося, або вони вже в інших світах - це не має значення.
А які стосунки у Вас з батьком? Адже, це також має величезне значення у питанні внутрішньої трансформації.

Я вам співчуваю. І розумію, на скільки важко намагатися будувати своє життя, коли маєш таку сімейну ситуацію. Адже, якщо мама уособлює в собі вміння любити та правильно будувати стосунки, батько - дає відчуття захищеності та внутрішню опору. Дисгармонійні стосунки батьків безпосередньо впливають і на стосунки в дорослому житті їх дитини. Якщо мама керувала батьком, "подавляла" його, система взаємодії "аб'юзер-жертва" автоматично засвоюється і дитиною. Щоб в дорослому житті, проявлятися у вигляді "качель", коли періодично ми перебуваємо то в одній ролі, то в іншій... Але це не означає, що неможливо нічого змінити. Якраз, на мою думку, навпаки. Чим складніші задачі, які нам потрібно вирішити, тим швидше може іти процес нашого розвитку та швидше прийде відчуття щастя і рівноваги, коли ми увійдемо в стан самодостатності, стан "господаря свого життя"
Окрім того, існує поняття родових програм, коли з покоління в покоління передаються певні поведінкові установки, які Ви вже відслідкували на прикладі стосунків мами та бабусь... Але, як на мене, це лише верхівка родового "айсбергу". І для цього існують, у тому числі, так звані сімейні розстановки, як метод сімейної психотерапії.
Якщо ми обираємо шлях внутрішніх трансформацій, ми змінюємо ці програми не тільки для себе, а і для цілих поколінь родичів. Тобто, допомагаємо їм, навіть якщо вони пішли у засвіти. Це якраз про почуття провини, щодо ситуації, коли Ви не змогли вплинути на вчинки мами щодо бабусь, перебуваючи закордоном...
У Вас, на мою думку, є два шляхи. Один - продовжувати борсатися в тенетах своїх почуттів та несвідомих дій. А другий - почати серйозну трансформаційну роботу з підсвідомими установками та поведінковими моделями, які, на превеликий жаль, одним усвідомленням їх присутності, не змінити, отже, потрібна допомога спеціаліста.

Відредаговано автором 09-12-2023 14:38:21